Теоретичний матеріал до теми 5. Організація наукового економічного дослідження

1. Сутність та основні етапи організації наукового економічного дослідження.
2. Вибір проблеми та вимоги до теми дослідження.
3. Основи методики планування наукового дослідження.

Науково-дослідний процес – це сукупність організаційних, методичних і технічних прийомів, здійснюваних за допомогою певних процедур.

До наукових та науково-технічних робіт відносять фундаментальні та прикладні дослідження, науково-технічні розробки та науково-технічні послуги.

Фундаментальні дослідження – це експериментальні або теоретичні дослідження, що спрямовані на одержання нових знань про закономірності розвитку природи, суспільства, людини, їхнього взаємозв’язку, без будь-якої конкретної мети, пов’язаної з використанням цих знань. Результатом їх виконання є гіпотези, теорії, методи тощо.

Прикладні дослідження – це оригінальні дослідження, які здійснюються для отримання нових знань, але призначені головним чином для здійснення конкретної практичної мети чи завдання. Прикладні дослідження визначають можливі шляхи використання результатів фундаментальних досліджень, нові методи розв’язання проблем, сформульованих раніше.

Науково-технічні розробки – це систематичні роботи, що базуються на існуючих знаннях, отриманих у результаті досліджень і/чи практичного досвіду, та направлені на створення нових матеріалів, продуктів, процесів, пристроїв, послуг, систем чи методів.

До науково-технічних послуг належить діяльність у галузі науково-технічної інформації, патентів, ліцензій, стандартизації, метрології та контролю якості, науково-технічного консультування та супутня діяльність, що сприяє впровадженню у виробництво науково-технічних розробок, інші види створенню та використанню наукових знань.

Дослідники – наукові та інженерно-технічні працівники, які професійно займаються науковими дослідженнями та розробками і безпосередньо беруть участь у створенні нових знань, продуктів, процесів, методів та систем, а також адміністративно-управлінський персонал, що здійснює безпосереднє керівництво дослідницьким процесом (у тому числі керівники наукових організацій та підрозділів, які виконують наукові дослідження та розробки).

Техніки – працівники, основні функції яких вимагають володіння технічними знаннями та досвіду в одній чи декількох сферах природничих, технічних, суспільних або гуманітарних наук, які беруть участь у виконанні наукових досліджень та розробок, виконуючи технічні функції, як правило, під керівництвом дослідників.

Етапами наукових економічних досліджень є: 1) формулювання теми наукового дослідження (визначення проблеми та її конкретизація); 2) попередня розробка теоретичних положень; 3) вивчення історико-економічного та сучасного стану опрацьованості теми наукового дослідження (наукової проблеми); 4) збір, систематизація та вивчення інформації; 5) розробка гіпотези; 6) визначення методики та методів дослідження; 7) складання робочого плану; 8) опрацювання інформації (обчислення, групування, зведення у таблиці, побудова графіків, картосхем, розробка логічних схем); 9) розробка висновків і пропозицій; 10) письмове викладення матеріалів дослідження; 11) обговорення ходу та результатів дослідження, консультації, рецензування; 12) впровадження результатів дослідження.

Такої послідовності дотримуються під час проведення будь-якого наукового дослідження. Потрібно також взяти до уваги, що всі названі вище етапи тісно пов'язані і переплітаються між собою.

Традиційна модель наукового пізнання передбачає рух по ланцюжку: встановлення емпіричних фактів - первинне емпіричне узагальнення - виявлення відхилень фактів від правил - винахід теоретичної гіпотези з новою аргументацією - логічний висновок (дедукція) з гіпотези всіх фактів спостереження, що є перевіркою на її істинність.

Наукове економічне дослідження включає такі етапи, як: Організаційний;  Дослідний; Узагальнення, апробація, реалізація результатів дослідження.

1.     Організаційний етап передбачає:

а) вивчення стану об’єкта дослідження;

б) конкретизація місця наукової теми у науковому дослідженні;

в) визначення об’єкта дослідження.

На даному етапі відбувається попереднє визначення теоретичної бази (теоретичні основи, що є базою для наукового дослідження, розгляд історії, оцінка сучасного стану проблеми, збір і підбір інформації про об’єкт, висування і обґрунтування гіпотез).

 

2. Дослідний етап включає в себе:

а) створення нової інформації;

б) перетворення інформації на ПЕОМ (ділові, професійні);

в) теоретичні і конкретно-наукові (емпіричні) методи.

На даному етапі проводяться спостереження, обстеження, вибираються критерії оцінки, здійснюється збирання і групування інформації за допомогою сучасних інформаційних технологій.

Власне виконання економічного дослідження передбачає доведення гіпотез, формулювання висновків і пропозицій, науковий експеримент, коригування попередніх результатів, оприлюднення проміжних результатів – на конференціях, у статтях, доповідях.

3. Етап узагальнення, апробації і реалізації результатів дослідження включає такі складові, як:

1)    узагальнення результатів дослідження;

2)    апробація;

3)    реалізація результатів дослідження.

Дослідна і завершальна стадія науково-дослідного процесу є взаємно обумовленим ланцюгом інтелектуальної діяльності у сфері науки.

Узагальнення результатів дослідження - літературний виклад результатів дослідження у вигляді звіту про виконану науково-дослідну роботу (НДР), дисертаційної роботи та інших форм подання завершеної наукової продукції.

При цьому визначають призначення продукту інтелектуальної праці та напрями її використання. Якість виконаної роботи визначають апробацією.

Апробація включає в себе колективне обговорення виконаного дослідження на науково-технічних радах, його рецензування і експертизу, оприлюднення кінцевих результатів у спеціальних наукових журналах, реферативних збірниках, а також у виступах дослідників з доповідями і повідомленнями на науково-практичних конференціях, симпозіумах, семінарах.

Реалізація результатів дослідження здійснюється дослідним впровадженням їх у практику за участю замовника теми. При цьому виявляються недоробки, які потім усуваються дослідником, коригується звіт про НДР, дисертація, оприлюднюються кінцеві результати дослідження.

Дослідна і завершальна стадія науково-дослідного процесу є взаємно обумовленим ланцюгом інтелектуальної діяльності у сфері науки.

Отже, процес наукового дослідження достатньо тривалий і складний. Він починається з виникнення ідеї, а завершується доведенням правильності гіпотези і суджень.

Вибір проблеми та вимоги до теми дослідження. Дослідницька робота - це особливий вид творчої діяльності. Наприклад, захист дисертації є підсумком і завершенням наукового дослідження.  Проблему або тему наукових досліджень вибирають, виходячи з фахової готовності та зацікавленості: планів науково-дослідних робіт установи (науково-дослідної тематики, що передбачається планами галузевих міністерств, відомств, академій наук, закладів освіти, тематичних завдань, замовлень на проведення досліджень); цільових комплексних, галузевих і регіональних науково-технічних програм.

Однією з головних вимог, що обов'язково ставиться перед дослідницькою роботою, є її актуальність - важливість, необхідність вирішення саме зараз. 

На стадії обґрунтування теми дослідження вивчають усі критерії її вибору, після чого приймають рішення про доцільність її розробки.

Визначення мети і завдань наукового дослідження - один із важливих творчих етапів вирішення проблеми

Мета дослідження — це кінцевий результат, на досягнення якого воно спрямоване. Вона має адекватно відображатись у темі роботи, містити в узагальненому вигляді очікувані результати та наукові завдання (задачі).

Завдання (задачі) підпорядковуються основній меті і спрямовані на послідовне (поетапне) її досягнення. Вони не можуть формулюватись як "вивчення", "ознайомлення", "дослідження" тощо, оскільки таким чином вказують не на результат наукової розробки, а на окремі технологічні процеси.

Мета і завдання (задачі) дослідження не можуть бути визначені відокремлено від предмета та об'єкта.

Під об'єктом, у наукових дослідженнях зазвичай розуміють процес або явище, що породжує проблемну ситуацію чи вимагає отримання більш детального знання. Предметом виступає явище або процес, що знаходиться в межах об'єкта та розглядається як елемент, частина об'єкта дослідження.

Формулювання проблеми. На основі скрупульозного ознайомлення з вітчизняними і зарубіжними публікаціями у вибраному та суміжних наукових напрямах формулюють основне питання (проблему) і у загальних рисах визначають очікуваний результат.

Важливим під час формулювання проблеми є вивчення стану наукових розробок у цьому напрямі, у процесі якого дослідник повинен зробити систематизацію, відповідно розподіливши: 1) знання, що набули загального визнання наукової спільноти та перевірені на практиці; 2) питання, які є недостатньо розробленими і вимагають наукового обґрунтування (дискусійні); 3) невирішені питання, сформульовані у процесі теоретичного осмислення, запропоновані практикою або ті, що виникли під час вибору теми.

Такий підхід при початковому ознайомленні з літературою дає можливість з'ясувати зміст проблеми, її зв'язок із загальними тенденціями розвитку предмета дослідження, його об'єктивними закономірностями тощо.

Розробка структури проблеми передбачає виділення тем, розділів, питань.

У кожній темі виявляють орієнтовну сферу дослідження.

Потім її конкретизують, тобто предметно визначають, уточнюють, роблять більш наочною.

Насамперед необхідно чітко визначити завдання (задачі) дослідження. Правильне формулювання завдань (задач) підкаже шлях дослідження, його структуру, методи, дасть змогу "відшліфувати" основну мету.

При виборі теми необхідно передбачати можливості використання отриманих результатів та форми його представлення (реферат, автореферат, дисертація, наукова доповідь, монографія тощо). Чітке розуміння кінцевої мети дослідження сприяє досягненню успіху. Конкретизація завдань (задач) дає змогу уточнити зміст проблеми.

Для цього потрібно вирішити два питання: по-перше, уяснити, які явища, предмети, процеси, закономірності має охоплювати проблема; по-друге, обмежити обрану тему від суміжних.

Необхідно також встановити, чи повинна робота виконуватись лише на основі: а) спостережень чи за допомогою експерименту; б) літературних джерел і документів та практики; в) сучасного досвіду чи з використанням більш старих даних; г) вітчизняних матеріалів чи з урахуванням зарубіжних джерел тощо.

Основи методики планування наукового дослідження. Робочий план становить основу, визначає загальну спрямованість економічного дослідження та послідовність його проведення. Окрім того, якість робочого плану є запорукою успішного завершення розпочатої науковцем роботи. Його розробляють, виходячи з вибраної теми, сформульованих мети і завдань дослідження, обізнаності з його предметом, базової гіпотези.

Робочий план повинен відображати системне уявлення автора про ту роботу, яка має бути проведена. На основі планів досвідчені науковці зазвичай складають графік роботи. Попередній план-графік має включати лише найбільш істотні, тривалі роботи. Календарний план-графік є більш деталізованим.

Наукова проблема - це сукупність складних теоретичних або практичних завдань; сукупність тем науково-дослідної роботи. Проблема охоплює значну галузь дослідження й має перспективне значення.

Проблема може бути галузевою, міжгалузевою, глобальною.

Тема - це наукове завдання, що охоплює певну сферу наукового дослідження. Вона базується на численних дослідницьких питаннях. Під науковими питаннями розуміють більш дрібні наукові завдання, що стосуються конкретної сфери наукового дослідження.

Постановка (вибір) проблем або тем є важким, відповідальним завданням, містить у собі ряд етапів.

Перший етап - формулювання проблем. На основі аналізу протиріч досліджуваного напряму формулюють основне питання - проблему й визначають загалом очікуваний результат.

Другий етап містить у собі розроблення структури проблеми. Виділяють теми, підтеми, питання. Композиція цих компонентів повинна становити дерево проблеми (або комплексної проблеми). З кожної теми виявляють орієнтовну область дослідження.

На третьому етапі встановлюють актуальність проблеми, тобто цінність її на даному етапі для науки й техніки. Для цього з кожної теми виставляють кілька заперечень і на основі аналізу, методом дослідницького наближення, виключають заперечення на користь реальності даної теми. Після такого "очищення" остаточно складають структуру проблеми й позначають умовним кодом теми, підтеми, питання.

Актуальність - обов'язкова вимога до будь-якого наукового дослідження, тому його вступ повинен починатися з обґрунтування актуальності обраної теми. Головне - показати суть проблемної ситуації, з чого й буде видна актуальність теми.

При проведенні наукових досліджень вирізняють поняття «об'єкт» і «предмет» пізнання і дослідження.

Об'єктом дослідження прийнято називати те, на що спрямована пізнавальна діяльність дослідника. Це процес або явище, яке породжує проблемну ситуацію і обране для дослідження. Об'єкт відносно автономний і має чіткі межі.

Вирізняють об'єкти природні, соціальні, ідеалізовані.

Предметом дослідження є досліджувані з певною метою властивості, характерні для наукового пізнання, це визначення певного «ракурсу» дослідження як припущення про найсуттєвіші для вивчення обраної проблеми характеристики об'єкта. Один і той же об'єкт може бути предметом різних досліджень і навіть наукових напрямів.

Фактор – це причинно-наслідковий вплив на якісні і кількісні зміни в об’єкті дослідження. Критеріями відбору суттєвих факторів є мета дослідження та рівень накопичених знань у цьому напрямку.

Класифікація об’єктів дослідження найчастіше здійснюється за двома методами: 1) за наявністю і відсутністю ознак. Він полягає в тому, що більшість об’єктів поділяються на два класи, один з яких має певну властивість, а другий не має її. Наприклад, витрати поділяються на виробничі (далі нема поділу) та невиробничі (пов’язані з виробництвом і не пов’язані); 2)    за видозміною ознак. Згідно цього методу члени поділу являють собою такі сукупності предметів, в кожній із яких загальна для всіх сукупностей ознака виявляється по особливому, тобто з тими чи іншими варіаціями.

Постановку завдань (задач) наукового дослідження можна представити наступним чином.

1.     Виявлення потреби у вирішенні конкретного наукового завдання.

2.     Встановлення потреби у проведенні наукового дослідження.

3.     Потреба у вирішенні наукового завдання органічно втілюється в меті наукового дослідження. Мета - це продукт потреби економічного дослідження.

4.     Систематизація предметної області економічного дослідження. Системність є однією з важливих ознак науковості. Наукова систематизація знання має цілий ряд важливих особливостей: прагнення до повноти, ясне бачення основ систематизації та їхньої несуперечності. Величезна область наукових знань в галузі економіки розчленована на окремі економічні дисципліни.

5.      Визначення умов і обмежень. Ця процедура дозволяє оцінити можливості й реальність вирішення наукового завдання. Обмеження можуть бути в часі, матеріальні, інформаційні, економічні.

6.     Визначення завдань наукового економічного дослідження. На даному етапі дається формулювання завдань наукового дослідження, які являють собою мету дослідження при певних вихідних даних, обмеженнях у просторі й часі, у матеріальних засобах, енергії й інформації.

Дуже важливим етапом планування наукового дослідження є вибір методів проведення дослідження, які служать інструментом у здобутті фактичного матеріалу, будучи необхідною умовою досягнення поставленої мети.

Системний підхід зумовлює використання системного аналізу у наукових дослідженнях. Як, правило до наукових інструментів системного аналізу відносять:

1)    методи і процедури теорії дослідження операцій, що дають змогу розробляти кількісні рекомендації, необхідні при плануванні й організації цілеспрямованих дій;

2)    методи аналізу систем, що використовуються для визначення завдань і вибору шляхів розвитку систем, оцінки поведінки систем в умовах невизначеності;

3)    методи системотехніки - методи проектування і синтезу складних систем у результаті вивчення способів функціонування їх елементів.

Використання системного аналізу в наукових дослідженнях передбачає проходження таких етапів: 1) формулювання проблеми; 2) визначення цілей; 3) використання і генерування альтернативних варіантів, які ведуть до досягнення поставлених цілей; 4) взаємне порівняння альтернатив та вибір оптимального способу досягнення мети.

Другим, найпоширенішим і універсальним способом побудови теорії досліджуваного питання є моделювання процесу або явища на базі відомих моделей, яке має деякі істотні відмінності, досягнуті за рахунок знятих припущень, нових використаних ефектів, підходів до вирішення.

Наступний методологічний момент - єдність теорії і практики.

Найважливіші методи: 1) системний підхід, що дозволяє розкрити різноманіття проявів досліджуваного об'єкта, визначити місце предмета дослідження в розроблювальній галузі науки; 2) абстрактно-логічний метод, що використовується для побудови теорії, включає різноманітні прийоми й операції: аналіз і синтез, дедукцію й індукцію, сходження від конкретного до абстрактного, і навпаки, аналогію, формальну логіку, гіпотетичне припущення й ін.; 3) моделювання як метод дослідження структури, основних властивостей, законів розвитку і взаємодії з навколишнім світом об'єкта моделювання; 4) статистико-економічний метод, що дає можливість реалізувати кількісний підхід до вивчення наукових даних у єдності з якісним аналізом; 5) монографічний метод, що має переважно описовий характер, але є цінним при всебічному, повному, деталізованому вивченні об'єкта або явища.

У висновках має бути зроблене наукове узагальнення досліджень, показана унікальність авторських пошуків і представлене спільноті нове наукове знання, отримане в проведеному дослідженні.

Наукова новизна - головна вимога до наукових результатів.

Виявити й визначити наукову новизну дозволяють такі положення, як: 1) докладне вивчення літератури за предметом дослідження з аналізом його ретроспективи розвитку; 2) розгляд існуючих точок зору, критичний аналіз і зіставлення яких у світлі завдань дослідження часто приводять до нових або компромісних рішень; 3) залучення в науковий оборот нового цифрового й фактичного матеріалу, наприклад, у результаті проведення експерименту - це вже помітна заявка на оригінальність; 5) деталізація відомого економічного процесу чи явища - докладний аналіз практично будь-якого цікавого в науковому відношенні об'єкта приводить до нових корисних результатів, висновків, узагальнень.