Теоретичний матеріал до теми 7. Підготовка і оформлення наукових публікацій (наукових статей, монографій, наукових доповідей)

1. Наукова публікація як результат дослідницької діяльності. 
2. Поняття, функції та основні види наукових публікацій.
3. Методика підготовки та оформлення публікації.
   

Основні результати і положення науково-дослідницької діяльності мають бути оприлюднені для ознайомлення з ними науковців, викладачів, аспірантів, студентів тощо. Це досягається з допомогою публікацій. Науковою публікацією вважається видання результатів теоретичних або емпіричних досліджень, яке призначене для фахівців відповідної галузі та науково-дослідницької роботи.

Результати науково-дослідницької діяльності узагальнюються у різного рода публікаціях, а саме: дисертаціях, статтях, тезах доповідей, монографіях, методичних і практичних матеріалах, підручниках, навчальних посібниках тощо.

Публікації мають відповідати вимогам щодо напряму публікації (виступу), а також логіці побудови тексту, його форми, стилю, мови, бути сприйнятливими читачами чи слухачами щодо розуміння їх змісту.

Головні функції публікацій: 1) оприлюднення результатів наукових досліджень; 2) сприяння встановленню пріоритету автора при аналогічних за змістом наукових статтях (дата підписання публікації до друку - це час встановлення пріоритету науковця); 3) свідчення про особистий внесок дослідника в розробку наукової проблеми. Особливе значення мають індивідуальні публікації 4) підтвердження достовірності основних результатів і висновків наукової роботи, її новизни та наукового рівня, оскільки після виходу в світ публікація стає об'єктом вивчення й оцінки широкою науковою громадськістю; 5) підтвердження факту апробації та впровадження результатів і висновків дисертації; 6) відображення основного змісту, наукового рівня та новизни дослідження; 7) забезпечення первинною науковою інформацією суспільства, повідомлення про появу нового наукового знання, передача його у загальне користування.

Особливе значення мають наукові публікації, що вийшли друком у формі видань. Державний стандарт України. 3017-95 «Видання. Основні види. Терміни та визначення» визначає видання як документ, який пройшов редакційно-видавниче опрацювання, виготовлений шляхом друкування, тиснення або іншим способом, містить інформацію, призначену для поширення і відповідає вимогам державних стандартів, інших нормативних документів щодо видавничого оформлення і поліграфічного виконання.

Науковим вважається видання результатів теоретичних або емпіричних досліджень, а також підготовлених науковцями до публікації пам'яток культури, історичних документів, літературних текстів. Воно призначене для фахівців відповідної галузі та наукової роботи.

Основними науковими публікаціями є: наукова монографія, наукова стаття, тези доповіді.

Монографія - це наукова праця, яка містить повне або поглиблене дослідження однієї проблеми чи теми, що належить одному або декільком авторам. Є два види монографій: наукові і практичні. Наукова монографія - це науково-дослідницька праця, предметом якої є вичерпне узагальнення теоретичного матеріалу з наукової проблеми або теми з критичним його аналізом, визначенням вагомості, формулюванням нових наукових концепцій. Монографія фіксує науковий пріоритет, забезпечує первинною науковою інформацією суспільство, слугує висвітленню основного змісту і результатів наукового (дисертаційного) дослідження.

Традиційно структура наукової монографії включає: титульний аркуш, анотація, перелік умовних позначень (при необхідності), вступ або передмова, основна частина, висновки або післямова, література, допоміжні покажчики, додатки, зміст.

Монографія призначена перш за все для вчених і має відповідати за змістом і формою жанру публікації. Особливе значення тут мають чіткість формулювань і викладу матеріалу, логіка висвітлення основних ідей, концепцій, висновків. Прийнято вважати, що її обсяг має бути не менший шести друкованих аркушів..

Наукова стаття є одним із видів публікацій, в якій подаються проміжні або кінцеві результати, висвітлюються конкретні окремі питання за темою дослідження, фіксується науковий пріоритет автора, робить її матеріал надбанням фахівців. Наукова стаття подається до редакції в завершеному вигляді відповідно до вимог, які публікуються в окремих номерах журналів або збірниках наукових праць у вигляді пам´ятки автору. Оптимальний обсяг наукової статті (0,5 - 0,7 друк. арк.).

Стаття має таку структуру: 1)  вступ (постановка наукової проблеми, актуальність, зв´язок з найважливішими завданнями, що постають перед Україною, значення для розвитку певної галузі науки і практики; 2) основні дослідження і публікації з проблеми, на які спирається автор, проблеми виділення невирішених питань, яким присвячена стаття; 3) формулювання мети статті (постановка завдання) - висловлюється головна ідея даної публікації, яка суттєво відрізняється від сучасних уявлень про проблему, доповнює або поглиблює вже відомі підходи; звертається увага на введення до наукового обігу нових фактів, висновків, рекомендацій, закономірностей або уточнення відомих раніше, але недостатньо вивчених. Мета статті випливає з постановки наукової проблеми та огляду основних публікацій з теми; 4) виклад змісту власного дослідження - основна частина статті. В ній висвітлюються основні положення і результати наукового дослідження, особисті ідеї, думки, отримані наукові факти, програма експерименту. Аналіз отриманих результатів, особистий внесок автора в реалізацію основних висновків тощо; 5) висновок, в якому формулюється основний умовивід автора, зміст висновків і рекомендацій, їх значення для теорії і практики, суспільна значущість та перспективи.

Тези - це коротко, точно, послідовно сформульовані ідеї, думки, положення наукової доповіді, повідомлення, статті або іншої наукової праці. Тези доповіді - це опубліковані на початку наукової конференції (з´їзду, симпозіуму) матеріали попереднього характеру, що містять виклад основних аспектів наукової доповіді.

Реферат - це короткий виклад змісту одного або декількох документів з певної теми. При індивідуальній роботі з літературою рефератом є короткий збагачений запис ідей з декількох джерел. Часто реферат готують для того, щоб передати ці ідеї аудиторії. Обсяг реферату залежить від обраної теми, змісту документів, їх наукової цінності або практичного значення.

Інформативний реферат повністю розкриває зміст теми, містить основні фактичні і теоретичні повідомлення. Він потребує глибокого вивчення першоджерел, уміння пов´язувати теоретичні положення з сучасністю, робити глибокий аналіз та практичні висновки, нарешті вчить проводити дискусію. В такому рефераті мають бути визначені: предмет дослідження і метод роботи; наведені основні результати; викладені дані про умови дослідження, сформульовані власні пропозиції автора щодо практичного значення змісту і уміння довести його до аудиторії слухачів. Реферат може бути посібником для усного виступу з елементами імпровізації.

Інформативні реферати можуть розміщуватися у первинних документах (книгах, журналах, збірниках наукових праць, звітах про науково-дослідну роботу) і у вторинних документах (реферативних журналах і збірниках, інформаційних картках та ін.).

Розширений або зведений (оглядовий, багатоджерельний) реферат містить відомості про певну кількість опублікованих і неопублікованих документів з однієї теми, зміст яких викладено у вигляді однорідного тексту.

Алгоритм структури реферату:  вступ; розділ І. Історія та теорія питання; розділ II. Вирішення проблеми в сучасних умовах; висновки; література; додатки (при потребі).

У вступі обґрунтовується актуальність теми, її особливість і значущість в конкретній галузі науки або практики.

У розділі І наводяться основні теоретичні, експериментальні дослідження з теми. Подається перелік основних змістовних аспектів проблеми, які раніше розглядались вченими, визначаються недостатньо досліджені питання, з´ясовуються причини їх слабкої розробленості.

У розділі II подається поглиблений аналіз сучасного стану процесу або явища, тлумачення основних поглядів і позицій проблеми. Особлива увага приділяється виявленню нових ідей та гіпотез, експериментальним даним, новим методикам вивч вивчення проблеми, практичного досвіду та висловлення власної думки щодо перспектив розвитку досліджуваної проблеми.

У висновках подаються узагальнені умовиводи, ідеї, думки, оцінки, пропозиції науковця.

До списку літератури включаються публікації переважно останніх 5-10 років. У додатках наводяться формули, таблиці, схеми, якщо вони суттєво полегшують розуміння роботи.

Виклад матеріалу в рефераті має бути коротким і стислим. У рефераті використовується стандартизована термінологія, значення якої зрозуміле з контексту.

При підготовці наукової публікації, доповіді, виступу потрібно уникати:  неточності і розпливчастості формулювання назви; невизначеності особистого внеску в дослідження; поверхового викладу змісту та результатів дослідження; дублювання змісту публікацій.

Результати наукового дослідження можуть також завершуватись написанням навчальних книг, зокрема підручників і посібників.

Підручник - навчальне видання, що містить систематизований виклад змісту навчальної дисципліни, відповідає програмі та офіційно затверджений як такий вид видання.

Навчальний посібник - навчальне видання, що частково чи повністю замінює або доповнює підручник та офіційно затверджене як такий вид видання.

Структура навчальної книги передбачає: зміст (перелік розділів); вступ (передмова); основний текст; питання, тести для самоконтролю, обов´язкові та додаткові задачі, приклади; довідково-інформаційні дані для розв´язання задач (таблиці, схеми тощо); бібліографічний список; апарат для орієнтації в матеріалах книги (предметний, іменний покажчики), додатки, які мають безпосереднє значення до теми книги.

Значну частину наукових відомостей вчені і спеціалісти одержують з усних джерел, до яких належать: доповіді і повідомлення на нарадах науковців і спеціалістів, колоквіумах, семінарах, симпозіумах, конференціях, під час бесід, дискусій, на особистих зустрічах тощо.

Наради науковців і спеціалістів - це форма колективних контактів вчених і спеціалістів одного наукового напряму (галузі).

Колоквіум - це форма колективних зустрічей, де, як правило, обмінюються думками вчені різних напрямів. Усі присутні є учасниками невимушеної дискусії, на колоквіумах офіційні доповідачі не призначаються. Виникли колоквіуми у середньовічних університетах і духовних академіях.

Симпозіум є напівофіційною бесідою за заздалегідь підготовленими доповідями, а також виступами експромтом.

Конференція є найбільш поширеною формою обміну інформацією, на якій одна (незначна) частина учасників робить доповіді, повідомляє про нові наукові ідеї, результати теоретичних і експериментальних робіт, практичний досвід, відповідає на запитання. Друга (переважна більшість) частина учасників слухає інформацію, задає запитання, приймає участь у обговореннях. На початку конференції встановлюється регламент для доповідей і дебатів. На конференціях можуть організовуватись секційна робота, допускаються стендові доповіді. Форма стендових доповідей полягає в тому, що у визначеному місці вивішуються ілюстративні матеріали до доповіді і доповідач зразу відповідає на запитання. Часто конференції супроводжуються виставками книг та різного роду тематичними експозиціями. У наукових установах та вищих навчальних закладах конференції проводяться систематично (річні, присвячені різним датам та ін.). На конференції переважно приймають рішення чи рекомендації.

З'їзди і конгреси є вищою, найбільш представницькою формою спілкування і мають національний чи міждержавний характер. Тут виробляється стратегія у певній галузі науки і техніки чи ряді суміжних галузей.

Доповідь - це документ, у якому викладаються у певні питання, даються висновки, пропозиції. Вона призначена для усного (публічного) прочитання та обговорення.

Розрізняють такі види доповідей: 1) звітні (узагальнення стану справ, ходу роботи за певний час); 2)  поточні (інформація про хід роботи); 3) на теми наукових досліджень.

Наукова доповідь - це публічно виголошене повідомлення, розгорнутий виклад певної наукової проблеми (теми, питання), одна із форм оприлюднення результатів наукової роботи, можливості за короткий проміжок часу «увійти» в наукове товариство за умови яскравого виступу. Структура тексту доповіді аналогічна плану статті.

Алгоритм тексту доповіді: вступ - основна частина  - підсумкова частина.

У вступі зазначається проблемна ситуація, яка зумовила потребу публічного виступу, потім обґрунтовується основна ідея автора, наводяться аргументи, факти, теоретичні викладки і на кінець висновки і рекомендації.

У процесі написання наукової праці умовно виділяють декілька етапів: формування задуму і складання попереднього плану; відбір і підготовка матеріалів, групування їх та опрацювання рукопису.

При опрацюванні рукопису уточнюються його зміст, оцінюються висновки, логічність і послідовність викладу матеріалу, відповідність назв роботи та її розділів змісту, викладеному в них, перевіряється аргументованість основних положень, новизна теоретична і практична значущість роботи.