Лекція 4. Економічна оцінка у техніко-економічному обґрунтуванні інженерних рішень

Техніко-економічний аналіз базується на розрахунках одноразових, поточних і приведених витрат у сферах виробництва та експлуатації нової техніки. Виробництво й використання нової техніки вимагають додаткових капітальних витрат на основні засоби та оборотні кошти. Найбільш повно ці витрати визначаються за формулою: К  Коб  Ко  Коз  Квпл  Кев  Кпп , (3.1) Kоб  витрати на обладнання; Kо  витрати на придбання та виготовлення оснащення; Kоз  витрати на поповнення оборотних засобів, пов’язаних з використанням нової техніки; л Kвп вартість необхідних виробничих площ та інших елементів основних фондів, безпосередньо пов’язаних з виробництвом нової техніки; Kвв  витрати на технічні заходи й установки, що запобігають негативним наслідкам впливу експлуатації техніки на природне середовище (запобігання забрудненню навколишнього середовища), а також на умови праці (зниження виробничого шуму, підтримання кліматичних умов у виробничих приміщеннях); Kпп  передвиробничі витрати (на науково-дослідні, дослідноконструкторські роботи, підготовку і освоєння виробництва). При обґрунтуванні інженерних рішень розрахунок капітальних витрат обмежується визначенням витрат на устаткування і оснащення, вартістю виробничих площ і витратами, які виникають на початку виробництва одноразово. Капітальні витрати на обладнання: У сфері виробництва нової техніки капітальні витрати на обладнання визначають як суму витрат на: Коб.ВР  Коб .Т  Ко б.ПТ  Коб.ЕН  Коб.К (3.2) Kоб .Т - технологічне обладнання; Kоб .ПТ - підйомно-транспортне обладнання; Kоб .ЕН - енергетичне обладнання; Kоб .К - контрольно-вимірювальне обладнання. 27 Капітальні витрати на технологічне обладнання: о б Тij З ij n і m j RТ М Цоб Ті N . R . 1 1 Коб.Т. .  .    (3.3) RТ.М .  коефіцієнт, який враховує транспортно-підготовчі витрати, які виникають при закупівлі, транспортуванні, монтажу та налагодженні обладнання, він приймається 1,08÷1,15; Цоб.Ті.  вартість одиниці технологічного обладнання і-го виду (грн./шт.); Nоб.Т .ij.  кількість технологічного обладнання і-го виду; RЗ.ij.  коефіцієнт, зайнятості технологічного обладнання і-го виду, яке виконує j-ю операцію, визначається відношенням часу, необхідного для виробництва виробу до річного фонду часу роботи обладнання; n -кількість видів обладнання, яке використовується при виконанні j-ї операції; m – кількість операцій при виготовленні виробу. Капітальні витрати на інші види обладнання розраховуються аналогічно витратам на технологічне обладнання. Витрати на підйомно-транспортне обладнання розраховуються укрупнено у відсотках до вартості технологічного обладнання, по енергетичному – середня вартість за 1 кВт встановленої потужності (грн./кВт). Капітальні витрати на пристосування, штампи, моделі, спеціальний дорогий інструмент: З о ij R і оij m j Цо ij N R . . 1 1 Ко  .    (3.4) Цоij  вартість одиниці оснастки і-го виду (грн./шт); Nоij.  кількість оснастки і-го виду, необхідної для виконання j-ї операції; RЗ.ij.  коефіцієнт, зайнятості технологічної оснастки і-го виду, яке виконує j-ю операцію, визначається відношенням часу, необхідного для виробництва виробу до річного фонду часу роботи обладнання; R -кількість видів оснастки, яка використовується при виконанні j-ї операції; m – кількість операцій при виготовленні виробу. Якщо, неможливо прорахувати капітальні витрати на оснастку, то можна розрахувати відсоток від вартості технологічного обладнання, для масового виробництва – 5-10%, для великосерійного – 3-5%, для середнє – дрібносерійного – 1-3%. Капітальні витрати на виробничі площі: Кпл  SдЦПЛ , (3.5) S  площа, яку займає обладнання, м2 ; 28 ЦПЛ  вартість виробничої площі,грн./м2 ; д  коефіцієнт, який враховує додаткову площу на проходи, службові приміщення (1,25÷1,35). Слід зазначити, що інженерні рішення у сфері виробництва нової техніки дуже часто приймаються в умовах невизначеності, тому капітальні витрати розраховуються на основі аналізу фондоємності продукції на підприємствах, де передбачається виробництво нової техніки. Тоді, капітальні витрати у сфері виробництва: тов пр e н Q Ф Кпр  f Ц , (3.6) Кпр.  капітальні витрати у сфері виробництва на одиницю нової техніки, грн./шт.; Fе  фондоємність продукції, для машинобудівних та приладобудівних підприємств коефіцієнт приймається 0,3÷1; Фпр – середньорічна вартість основних засобів, грн.; Цн – оптова ціна одиниці нової техніки, грн.; Qтов – обсяг виробництва товарної продукції. Залежно від глибини опрацювання конструкторських рішень і вихідної інформації собівартість нового виробу, може бути визначена складанням калькуляції, яка забезпечує найбільш точний облік витрат на виробництво й реалізацію виробу. Методичні рекомендації пропонують такі статті калькуляції витрат на виробництво: — сировина та матеріали; — купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби, послуги сторонніх підприємств; — паливо й енергія на технологічні цілі; — зворотні відходи (вираховуються); — основна заробітна плата; — додаткова заробітна плата; — відрахування на соціальне страхування; — витрати на утримання та експлуатацію устаткування (включаючи витрати на ремонт); — загальновиробничі витрати; — втрати від браку; — інші виробничі витрати; — попутна продукція (вираховується). До наведеної номенклатури статей підприємства можуть додавати специфічні статті або якісь статті не використовувати. Усі наведені вище витрати розподіляються на відповідні об’єкти витрат згідно з діючими нормами витрачання матеріалів, затрат праці тощо. 29 До загальновиробничих витрат включаються (крім розглянутих у попередньому параграфі) ті податки та збори, які можна включити у виробничі витрати, а не в адміністративні. Зокрема: — податок з власників транспортних засобів, які мають виробниче призначення; — плата за землю, якщо виробничий підрозділ має права на земельну ділянку, засвідчені актом; — комунальний податок, нарахований виходячи з середньоспискової чисельності працівників виробничого підрозділу тощо. Методи калькулювання собівартості За вибором об’єкта калькулювання: — позамовний; — попередільний. При позамовному методі об’єктом калькулювання є окреме індивідуальне замовлення, окремий контракт або партія продукції; цей метод застосовується в індивідуальному та дрібносерійному виробництвах. Попередільний метод (від слова “переділ”) — це сукупність технологічних операцій, внаслідок яких одержують продукт праці. Застосовують на виробництвах з однорідною, масовою продукцією. При застосуванні цього методу облік витрат ведеться в розрізі видів або груп продукції за переділами. Розрахунок приведених витрат усфері виробництва та при експлуатації нової техніки аналогічні та відрізняється тільки змістом доданків, які входять до формул: У сфері виробництва: ЗП  С  ЕН К П , (3.7) У сфері експлуатації: ЗЕ  И  ЕН КЕ , (3.8) ЗП, ЗЕ- річні приведені витрати у сфері виробництва та у сфері експлуатації, грн.; С – собівартість річного обсягу виробництва нової техніки, грн.; И – річні експлуатаційні витрати на одиницю нової техніки, грн.; КП, КЕ – капітальні вкладення при виробництві й використанні нової техніки, грн..