Лекція 1. Спілкування як складова стосунків

План

1. Визначення поняття «спілкування». Структура та засоби спілкування. 

2. Сторони спілкування: мотиваційна, комунікативна, перцептивна, інтерактивна, почуттєва. 

3. Засоби спілкування: мова, інтонація, жести, міміка, відстань. Прояви у спілкуванні людей їх темпераменту та характеру. 

4. Тест опитувальник акцентуацій характеру Леонгарда-Шмішека. https://onlinetestpad.com/ua/testview/1468329-test-opituvalnik-akcentuacij-kharakteru-leongarda-shmisheka

Головні поняття теми:
Вербальне спілкування – спілкування, що здійснюється за допомогою мови. 
Граматична правильність мови – підготовка висловлювання (усного або письмового) щодо норм граматики певної мови.
Лексична правильність мови – підготовка висловлювання (усного або письмового) щодо точності й доречності вживання лексичних одиниць мови. Невербальні засоби спілкування – спілкування, що здійснюється за допомогою міміки, жестів, іміджу тощо, найчастіше доповнює вербальне спілкування. Ораторська майстерність – майстерність підготовки й відтворення усних форм мовлення: публічного виступу, дискусії, бесіди тощо.
Прийоми переконання – методи дії та впливу на партнера (переконання, навіювання, примус).
Технології маніпулятивного спілкування – приховане від адресата спонукання його до зміни ставлення до будь-чого, прийняття рішень і виконання дій, необхідних для досягнення маніпулятором власних цілей (оборона, виведення з рівноваги, гра на нетерплячості тощо).
Технології продуктивного спілкування – методи, що дають змогу діловим партнерам будувати стосунки та здійснювати дії, зрозумілі рівною мірою обом сторонам (переконання, співпраця, компроміс тощо).
Тонування – акцентування певних лексичних одиниць тексту в усному мовленні за допомогою підвищення (зниження) тону мовлення. Цільова організація тексту – складання тексту на доступному для розуміння певною аудиторією рівні.