Лекція 1.1. Сказ
1. Сказ
1.2. Епізоотологічні дані.
Молоді тварини чутливіші, ніж дорослі. Всі заражені тварини захворюють і гинуть. Вірус сказу передається головним чином через слину при укусах або обслиненні (вірус міститься в слинних залозах 54–90% тварин, що загинули від сказу).
Розрізняють два типи сказу – міський (урбанічний чи вуличний), коли захворювання спостерігається в містах і селах, а джерелом збудника інфекції є хворі безпритульні собаки й коти, і лісовий, коли інфекція поширюється в природному осередку, часто на великому лісовому просторі, а джерелом збудника хвороби є дикі м'ясоїдні хижаки (лисиці, вовки, рисі, борсуки, куниці, тхори, песці, єнотовидні собаки), їжаки, білки хворі або латентно інфіковані.
Лисиця є біогосподарем, у популяції якої рабдовірус може підтримуватися невизначено довго. Додаткові господарі включаються до епізоотичного ланцюгу спорадично. При лісовому сказі більша кількість лисиць (40–80%) переживає інфекцію за рахунок “нелетального” вірусу. Захворювання у лисиць може перебігати хронічно або латентно, забезпечуючи персистенцію вірусу в природних умовах. Причиною циклічності епізоотій сказу є зміна щільності популяцій червоної лисиці, пов’язана з утратами від сказу та швидкістю компенсації цих втрат. Найбільш типовими для лісового сказу є трирічні цикли.
В Україні останнім часом загальною тенденцією захворюваності на сказ стало переважання його прояву серед диких тварин, собак і котів, які стають основним джерелом збудника для людини та сільськогосподарських тварин, насамперед великої рогатої худоби.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла
Кернінг шрифтів
Видимість картинок
Інтервал між літерами
Висота рядка
Виділити посилання