Лекція 1.4. Чума

У природних умовах до чуми найбільш сприйнятливі собаки, лисиці, норки, єноти, стійкіші – песці, вовки, шакали, койоти, леопарди, рисі, леви, гієни, ведмеді, борсуки, ласки, видри, куниці, тхори. Захворювання можливе в будь-якому віці, однак частіше хворіють молоді тварини – собаки віком від двох місяців до одного року.

Резервуаром вірусу чуми у природі є дикі м’ясоїдні тварини та бродячі собаки. Джерелом збудника інфекції є хворі на чуму тварини, що виділяють вірус із витіканннями з очей і носа, слиною, калом, сечею, а також перехворілі тварини-вірусоносії впродовж 3-ох місяців після одужання.

Для чуми характерні 2-а способи зараження: оральний і аерогенний. Зараження собак відбувається за прямого чи непрямого контакту з хворими або перехворілими тваринами, через інфіковані об'єкти зовнішнього середовища (корми, вода, повітря, виділення хворих тварин і різні предмети догляду за ними). Механічними перенощиками збудника хвороби можуть бути птахи, гризуни, комахи, люди.

Захворювання реєструють впродовж усього року, однак частіше навесні та восени. Проходить у вигляді спорадичних випадків, ензоотій та епізоотій, що визначається рівнем імунітету у сприйнятливих тварин, величиною популяцій, частотою контактів серед диких звірів, умовами утримання та повноцінністю годівлі. Чума собак нерідко ускладнюється секундарною мікрофлорою (сальмонели, пастерели, коки) або супроводжується інфекційним гепатитом та парвовірусною інфекцією. У разі спалаху чуми серед неімунних тварин захворювання може сягати 90%, летальність – 60–80%. За штучного зараження до вірусу чуми собак сприйнятливі кошенята і кролі. Колостральний імунітет запобігає захворюванню протягом двох тижнів після відлучення цуценят від матері. Реєструють поодинокі випадки захворювання в підсисний період у тих випадках, коли цуценят утримують у поганих зоогігієнічних умовах.

Сприйнятливість до чуми залежить і від породи: більш стійкі до захворювання бездомні, а також тер’єри, ерделі, менш стійкі собаки культурних порід – німецька і південно-руська вівчарки, сибірська лайка, мисливські та декоративні собаки. Також сприяють захворюванню у собак – наявність глистної інвазії, відсутність моціону, інбридінг, авітаміноз, холодна сира погода.