Лекція 1.4. Чума

Інкубаційний період – 3–7 днів, хоча в окремих випадках може досягати 2–3 місяців. Для чуми собак характерна досить різноманітна клінічна картина хвороби, обумовлена багатьма факторами: вірулентністю (ступенем патогенності) даного штаму збудника, наявністю або відсутністю асоційованих і вторинних інфекцій, а також фізіологічними особливостями заражених тварин (станом імунної системи, наявністю в організмі інших патологічних чинників, зокрема незаразних хвороб тощо). У першу чергу, при чумі уражаються слизові оболонки верхніх дихальних шляхів, травної системи, очей, що викликає гострі катаральні запалення і лихоманку.

Чума може протікати надгостро (блискавично), гостро, підгостро, хронічно, а також типово і атипово.

Надгострий перебіг хвороби характеризується раптовим підвищенням температури тіла до 40–41°С, значним пригніченням, відмовою від корму, гострим ринітом та кон'юнктивітом. Потім різко настає коматозний стан, і тварина гине на 2–3 день.

Гострий і підгострий перебіг хвороби триває 2–4 тижні і характеризується великою різноманітністю симптомів. У дорослих собак з сильною імунною системою чума може проявитися тільки лихоманкою і пригніченням загального стану, в таких випадках хвороба триває 3–5 днів і закінчується одужанням.

Залежно від локалізації та ступеня вираженості найбільш характерних клінічних ознак розрізняють легеневу, кишкову, нервову, шкірну і змішану форми хвороби.

При всьому різноманітті симптомів клінічний період починається у більшості тварин, як правило, підвищенням температури тіла на 1–3°С і гострим катаральним запаленням слизових оболонок дихальної, травної, сечостатевої та інших систем організму. При гострій формі хвороби висока температура утримується 2–3 дні, при підгострій (помірна лихоманка) – 3–5 днів; потім температура трохи знижується, але залишається вище норми на 0,5°С (у різних порід собак вона може становити 39,5–40,5°С).

У цей період тварини мляві, в основному лежать, відмовляються від корму, але п'ють воду. У собак спостерігається сильний озноб, загальна депресія. Слизові оболонки очей, верхніх дихальних шляхів – почервонілі, сильно набряклі, спочатку з'являються слизові, а потім рясні слизисто-гнійні витіки з очей і носа, які поступово склеюють повіки і закупорюють носові отвори. Шкіра на носі суха, тріскається і на ній утворюються глибокі зморшки, вкриті сухими гнійними кірками. Собаки фиркають, часто чхають, чешуть лапами ніс. Дихання стає утрудненим (свистячим або сопучим), прискореним і становить у великих порід собак 40–60 дих/хв, а у дрібних – 60–80. Частота пульсу у хворих тварин також значно збільшується і становить у великих порід собак 100–130, а у дрібних – 130–170 уд/хв (у цуценят ці показники відповідно значно вище). Надалі, якщо тварини мають високу природну резистентність, хвороба приймає доброякісний перебіг, і собаки поступово одужують. При зниженій природній резистентності тварин, якщо їх не лікувати, гострі катаральні запалення слизових і інших оболонок наростають, викликаючи в організмі глибокі патологічні зміни, і хвороба переходить у наступну стадію клінічного розвитку. Саме в цій стадії, залежно від вірулентності збудника і його локалізації, індивідуальної, імунологічної та вікової реактивності організму, а також від наявності зазначених вище асоційованих і секундарних інфекцій, спостерігаються нові – "вторинні" клінічні ознаки хвороби, які проявляються в перерахованих нижче умовних формах.

Кишкова – характеризується ураженнями травної системи, зокрема гострим гастроентеритом, і супроводжується відмовою від корму, блювотою, а також запорами і проносами, що призводить до зневоднення і швидкого виснаження тварин. Калові маси містять слиз, нерідко з домішкою крові.

Легенева – характеризується ураженнями дихальної системи: спочатку верхніх, а потім нижніх дихальних шляхів. При цьому послідовно розвиваються риніт, трахеїт, бронхіт, пневмонія або їх змішані форми (гострий катар верхніх дихальних шляхів, трахеобронхіт, бронхопневмонія), які можна діагностувати при ретельній аускультації та перкусії (рис. 42).

Рис. 42. Легенева форма

(http://veterinariya.info)

Нервова – характеризується важкими, часто незворотніми ураженнями нервової системи, які найбільш яскраво проявляються наприкінці хвороби. У початковій стадії захворювання спостерігають короткочасне збудження, болючий, тривалий гавкіт, судомні скорочення, паралічі передніх або задніх кінцівок, порушення координації руху. Надалі за сприятливого перебігу хвороби нервові симптоми поступово слабшають, виявляються рідше або повністю проходять. Однак у деяких тварин паралічі кінцівок або окремі нервові ознаки можуть тривати кілька місяців або залишитися на все життя. У разі злоякісного перебігу хвороби, коли уражається одночасно і спинний, і головний мозок, у тварин спостерігають тривалі тоніко-клонічні судоми з частковою або повною втратою "свідомості", тобто малі чи великі епілептичні припадки, частота і тривалість яких швидко наростає, і тварини гинуть.

Шкірна – характеризується, крім загальних клінічних симптомів хвороби, появою дрібних червоних плям на внутрішній і зовнішній поверхні стегон, черевній стінці, вушних раковинах. Надалі на місці плям утворюються міхурці, наповнені прозорим або гнійним вмістом, які потім лопаються, засихають і відпадають (рис. 43).

Рис. 43. Шкірна форма

(http://veterinariya.info)

Змішана – проявляється у тварин великою різноманітністю клінічних ознак, перерахованих вище. Однак при змішаній формі хвороби, так само як і при нервовій формі, основне патогенетичне значення має ступінь ураження центральної нервової системи.

Хронічний перебіг найчастіше властивий нервовій формі. При цьому у перехворілих тварин судомні сіпання окремих груп м’язів, парези і паралічі, а також сліпота, глухота, втрата нюху, рубці на рогівці, заростання зіниці або атрофія очного яблука залишаються на тривалий час, інколи на все життя. За ускладненої чуми клінічні ознаки ще різноманітний.

Захворювання триває від 2–4 до 21–28 днів, а інколи декілька тижнів і місяців. При слабо вираженому катарі слизових оболонок і відсутності симптомів тварини в ряді випадків одужують через 1–4 тижні. Летальність складає в середньому близько 50%, підвищуючись за нервової форми до 85% і вище.