Лекція 1.5. Парвовірусний ентерит

Захворювання викликається ДНК-геномним вірусом сімейства Parvoviridae (рис. 47).

Парвовіруси, як показує їх назва (parvus – маленький), є одними з найдрібніших вірусів.

Дуже поширені в природі. Нині час ідентифіковано більше 50 видів парвовірусів. Існує два різновиди парвовірусу собак (ПВС): ПВС-1 і ПВС-2.

Рис. 47 А – Parvovirus. В – Модель вірусу

(Canine and feline infectious diseases / Jane E. Sykes // 2014 by Saunders – 924 p.)

Більш небезпечний патогенний ПВС-2, який обумовлює гострі парвовірусні ентерити у собак. За імуногенними властивостями ПВС-2 близький до збудників панлейкопенії котів і ентериту норок.

Збудник ПВС-2 дуже стійкий в довкіллі і за кімнатної температури може зберігатися в інфікованих об'єктах протягом 6 місяців. Парвовірус стійкий до хлороформу, ефіру, жовчі, спирту. За 600С інфекційна активність його не знижується. Вірус стійкий до кислого середовища (зберігається при рН 3). Тривалий час зберігається у зовнішньому середовищі: у фекаліях і заморожених паренхімотозних органах протягом року. Кип’ятіння вбиває його миттєво. Протягом доби гине в 0,5% розчині формаліну, їдкого натру або їдкого калію.