Лекція 1.6. Інфекційний трахеобронхіт

ІТБС є поліетіологічним (кілька збудників хвороби) багатофакторним захворюванням, тому його клінічні форми і динаміка прояву характеризуються великим різноманіттям. Зокрема, тривалість різних стадій хвороби (інкубаційного, продромального, клінічного прояву залежить від виду та вірулентності конкретних збудників хвороби (вірусів, бактерій та ін.), а також від загальної резистентності та імунореактивності організму тварин. Місцем проникнення збудників є, як правило, епітелій слизових оболонок верхніх дихальних шляхів і кон'юнктиви, де вони інтенсивно розмножуються (рис.54 ).

Рис. 54. Ворота інфекції

(http://www.carnarvonvet.com.au/KennelCough)

Bordetella bronchiseptica має властивість закріплюватися на війках епітеліальних клітин трахеї й бронхів і викликати їхній стаз (нерухомість) на кілька годин. Відсутність руху війок не дає змоги мерехтливому епітелію виконувати елімінувальну функцію, що й спричиняє розвиток інфекційного процесу.

Крім того, відсутність елімінувальних рухів війок і нагромадження слизу в трахеї й бронхах знижують захисний потенціал слизових оболонок, що призводить до інфікування іншими мікроорганізмами (віруси, мікоплазми, бактерії).

Клінічні ознаки. Інкубаційний період при ІТБС безпосередньо залежить від виду збудника або асоціації збудників і може коливатися від 2 до 30 днів. Найчастіше він становить 3–10 днів. Клінічний прояв симптомів залежить від ступеня ураження дихальної системи, типу запалення, характеру перебігу, збудника та віку собаки.

Інколи захворювання проявляється тільки кашлем з мокротою або без. В інших випадках розвивається важка, загрозлива життю пневмонія.

Найчастіший прояв неускладненого інфекційного трахеобронхіту – кашель.

Він може бути сухим або вологим, грубим або м'яким. Іноді пароксизм кашлю супроводжується виділенням мокроти, як правило, білого або жовтуватого кольору, часте зригування об'ємного мокротиння може давати блювоту. Необхідно відмітити, що часто власники і лікарі ветеринарної медицини значні виділення мокроти інтерпретують як блювоту, в той час має місце – продуктивний кашель. Сухий кашель з’являється на 3–7 день захворювання. Виглядає це так, ніби у собаки щось застрягло в горлі і вона намагається відкашлятися.

Трахеобронхіт часто супроводжується лихоманкою (39–40°С), хоча й іноді без неї, зниженням апетиту і вологим (продуктивним) кашлем. Спостерігаються виділення з носа (рис. 55), сонливість, задишка. Дихальні шуми зазвичай не змінені, в деяких випадках прослуховуються бронхіальне дихання, крепітація, рідше хрипи.

Рис. 55. Рясні виділення з носа

(O'Mara: Pet infomed)

Основними клінічними ознаками хвороби є гострі напади судомного, гавкаючого сухого кашлю, рясні серозні, слизові, іноді серозно-гнійні виділення з носа, запалення кон’юктиви, а також гострі тонзиліти (запалення піднебінних мигдалин з характерною симптоматикою ангіни).

При цьому у тварин зберігається апетит і зовні вони виглядають здоровими. У початковій стадії відзначають гіпертермію (39,3–39,8°С). Хвороба протікає в основному в гострій або підгострій формах.

Гостра форма характеризується швидким розвитком зазначених клінічних ознак хвороби і супроводжується ринітом, трахеїтом, бронхітом, трахеобронхітом. Хвороба триває 7–14 днів і закінчується одужанням. За наявності змішаних і вторинних інфекцій у тварин з ослабленою імунною системою нерідко виникають ускладнені форми хвороби у вигляді ларинготрахеобронхітів, пневмоній або бронхопневмоній. У цих випадках відзначають несприятливий перебіг хвороби, який може закінчуватися загибеллю тварин.

За підгострої форми спостерігають більш тривалий перебіг хвороби (14-30 днів). Клінічні ознаки в основному типові для гострої форми, але менш виражені. У окремих тварин поряд із зазначеними симптомами хвороби відзначають розлад діяльності шлунково-кишкового тракту (блювота, пронос та ін.).