Лекція №3. Правові відносини в АПК

Правовідносини, що складаються в процесі виробництва сільськогосподарської продукції, є серцевиною, віссю, аграрних правовідносин, що об'єднують усі інші суміжні з ними правовідносини, утворюючи їх комплекс. Саме вони здійснюють найбільший вплив на інші правовідносини, зокрема у сфері переробки і реалізації сільськогосподарської продукції, створення матеріально-технічної бази виробництва, його виробничо-технічного, хімічного і гідромеліоративного обслуговування тощо. У зв'язку з цим, попри всю багатогранність і неоднорідність аграрних правовідносин, вони не тільки тяжіють одне до одного, але й становлять єдиний комплекс зі своєю специфікою, пов'язаною з сільськогосподарським виробництвом та інтересами його виробників.

Складність, багатогранність і своєрідність аграрних правовідносин обумовлюються особливостями виробництва в аграрному секторі, пов'язаними передусім з обробкою землі як основного засобу виробництва, вирощуванням, переробкою і реалізацією сільськогосподарської продукції, використанням у процесі виробництва живих організмів, його сезонністю, умовами проживання і праці в сільській місцевості та іншими факторами.

Сферою виникнення й існування аграрних правовідносин є сільськогосподарська й пов’язана з нею інша діяльність.

Під першою розуміється діяльність по виробництву сільськогосподарської продукції, її переробці й реалізації. Слід погодитися з необхідністю розширення сфери аграрних правовідносин за рахунок включення до них відносин з матеріально-технічного постачання, виробничо-технічного й соціального забезпечення селян.

Аграрні правовідносини – це врегульований нормами права (аграрного та інших галузей) комплекс суспільних відносин, що виникають між сільськогосподарськими товаровиробниками (суб’єктами аграрного господарювання) з одного боку, та іншими видами господарюючих суб’єктів, членами сільськогосподарських підприємств і їх найманими працівниками, органами державної влади й органами місцевого самоврядування з другого, з приводу конкретних об’єктів (майна, земель, праці тощо) на підставі певних юридичних фактів і які надають їх учасникам взаємозумовлені права й обов’язки у сфері сільськогосподарської й пов’язаної з нею діяльності.

Характерними ознаками аграрних правовідносин є те, що вони:

1. Виникають, змінюються, припиняються на підставі правових

2. Мають продовжувану, стабільну природу.

З. Їх характеризує різноманітний суб’єктний склад.

4. Мають специфічні об'єкти, найважливішим з яких є земля з її неповторними властивостями і якостями.

5. Різноманітні форми власності, на яких базується діяльність виробників сільськогосподарської продукції.

6. Учасники трудових відносин взаємно пов’язані між собою суб’єктивними правами та обов’язками. В межах цього зв'язку праву однієї особи кореспондує обов'язок іншої і навпаки.

7. Є вольовими правовідносинами, оскільки у них втілюється воля їх учасників.

8. Правове відношення – це двосторонній зв’язок, бо норма права надає право одній особі та покладає обов’язок на іншу, тобто когось уповноважує, а когось зобов’язує.

9. В одній і тій же галузі можуть мати як горизонтальний, так і вертикальний характер на відміну від традиційних галузей права: цивільного та адміністративного.

10. Охороняються державою, забезпечуються заходами державного впливу. У більшості випадків здійснення суб’єктивного права і виконання обов’язків проходить без застосування заходів державного примусу. Якщо в цьому виникає необхідність, то зацікавлена сторона звертається до суду, який розглянувши юридичну справу, виносить владне рішення (правозастосовчий акт), в якому точно визначаються суб’єктивні права й обов’язки сторін.

До складу правовідносин входять такі елементи: суб'єкт, об'єкт і зміст правовідносин.

Специфічною ознакою аграрних правовідносин є їх суб’єкти, до яких належать сільськогосподарські підприємства, їх об’єднання, фермерські господарства, особисті селянські господарства громадян, члени і наймані працівники сільськогосподарських підприємств та ін.

Суб'єктами аграрних правовідносин визнаються фізичні й юридичні особи, наділені правами та обов'язками у сфері виробництва, переробки й реалізації сільськогосподарської продукції, а також у їхньому виробничо-технічному й соціальному забезпеченні.

Склад суб'єктів аграрних правовідносин, так само як і їхня роль у сільськогосподарському виробництві, не лишилися незмінними. Вони змінюються внаслідок зміни самих регульованих аграрним правом суспільних відносин. Земельна й аграрна реформи докорінно змінили не тільки статус сільськогосподарських підприємств та організацій, які раніше функціонували, але й сприяли виникненню нових суб'єктів аграрних правовідносин.

В умовах розвитку аграрного сектора і зміни структури інвестицій розширюються зв'язки учасників аграрних правовідносин України з іноземними партнерами і створюються спільні підприємства, які також є суб'єктами аграрних правовідносин.

Аграрні правовідносини відрізняються не тільки своїм особливим складом учасників (суб'єктів), але й специфічними об'єктами.

Об'єктом правовідносин визнають матеріальні і нематеріальні блага, з приводу яких суб'єкти вступають у правовідносини, здійснюють свої суб'єктивні юридичні права і суб'єктивні юридичні обов'язки.

В аграрних правовідносинах поведінка їх суб'єктів спрямована на різноманітні матеріальні (як правило, результати людської праці), нематеріальні (ділова репутація, честь, гідність) і природні блага (земля, загальнопоширені надра, ліси, води).

Одним із найважливіших об’єктів аграрних правовідносин є земля з її неповторними властивостями і якостями.

Земля як об'єкт аграрних правовідносин відіграє винятково важливу роль у сільськогосподарському виробництві. 

Вона – головний засіб виробництва сільськогосподарської продукції і просторовий базис будь-якої діяльності, в тому числі й місце проживання сільських жителів. Унікальні властивості землі: обмеженість, наявність родючих ґрунтів тощо впливають і на правове становище суб'єктів аграрних правовідносин, і на саме регулювання цих правовідносин.

Об'єктами аграрних правовідносин, окрім землі, можуть бути і такі природні ресурси, як ліси, води, загальнопоширені корисні копалини тощо, характер і межі використання яких визначається спеціальним законодавством.

Аграрні правові відносини можуть виникати з приводу сільськогосподарської техніки, реманенту, праці членів такого підприємства на землі тощо.