Лекція №3. Правові відносини в АПК
6. Основні види зовнішніх правовідносин в АПК
Комплекси правовідносин, що складаються у зв’язку з веденням фізичними особами особистого селянського господарства, правовідносин щодо соціального забезпечення й соціального розвитку села належать до зовнішніх аграрних і поділяються на правовідносини стосовно здійснення права власності, договірні, податкові та ін.
Особливістю зовнішніх аграрних правовідносин щодо здійснення права власності сільськогосподарських підприємств на належне їм майно є те, що у власності цих суб’єктів можуть перебувати специфічні об’єкти, якими є майно сільськогосподарського призначення, сільськогосподарська продукція, продовольство, сільськогосподарські тварини й рослини. Цей різновид правовідносин може містити в собі елементи і приватноправові, і публічні.
До зовнішніх аграрних договірних правовідносини належать правові зв’язки, що виникають між суб’єктами аграрних відносин унаслідок укладення аграрно-правових договорів. Специфічність таких правовідносин полягає в участі в них спеціальних обов’язкових суб’єктів – сільськогосподарських підприємств і наявності специфічних об’єктів, з приводу яких вони складаються, – сільськогосподарської продукції, сільськогосподарських робіт, послуг тощо. Вказані правовідносини можуть бути як приватно-правовими, так і публічно-правовими.
З приводу зовнішніх аграрних деліктних правовідносин зазначається, що вони виникають у зв’язку зі спричиненням шкоди сільськогосподарським підприємствам третіми особами, а їх специфічністю є встановлення відповідних правил визначення розміру такої шкоди. Ці правовідносини можуть мати і приватно-правову, і публічно- правову природу.
До видів зовнішніх правовідносин відносять правовідносини: а) в галузі матеріально-технічного забезпечення аграрних товаровиробників; б) стосовно державної регламентації цін на сільськогосподарську продукцію; в) по здійсненню державних заставних закупівель останньої; г) з державної підтримки через механізми кредитування й дотування сільськогосподарських товаровиробників; д) щодо здійснення особливої податкової політики в аграрній сфері; е) стосовно державної підтримки в царині страхування ризиків сільськогосподарського виробництва.
Розглянуті зовнішні аграрні правовідносини унормовуються переважно нормами основних галузей права, аграрне право надає їм певної специфіки, через його норми здійснюється їх спеціалізація.