1. Лептоспіроз

1.6. Діагноз.

Встановлюють на підставі епізоотологічних, клінічних, патолого-анатомічних даних і результатів проведення мікроскопічних, бактеріологічних, серологічних і гістологічних досліджень (рис. 8, 9).

 

Рис. 8. Лептоспіри в сечі

Рис. 9. Лептоспіри в нирках при флюоресценції

(Photograph by Wayne Roberts © 2004 University of Georgia Research Foundation Inc)

 

Для бактеріологічного дослідження в лабораторію направляють серце, шматочки паренхіматозних органів, нирку, сечовий міхур з вмістом.

Гематологія: початкова лейкопенія (іноді непомітна), після якої проявляється лейкоцитоз із зсувом лейкоцитарної формули вліво. Тромбоцитопенія присутня; занадто підвищена швидкість осідання еритроцитів і збільшення кількості фібриногену.

Аналіз сечі: спочатку сеча темно-червона, потім відбувається зменшення питомої ваги, протеїнурія, білірубінурія; виявляють еритроцити, лейкоцити та гранульовані циліндри в осаді.

Біохімічний аналіз крові: збільшення вмісту сечовини та креатиніну при локалізації лептоспір у нирках; збільшення білірубіну, амілази, ферментів печінки (лужна фосфатаза, холестаз) при локалізації в печінці.

Серологічну діагностику лептоспірозу засновано на виявленні специфічних антитіл у крові реакцією РМА.

Діагноз на лептоспіроз вважають встановленим у разі виявлення лептоспір у патологічному матеріалі при мікроскопії; виділенні культур; виявленні збудника в гістологічних зрізах нирок або печінки; встановленні наростання титру антитіл за повторного дослідження в 5 разів або більше.

Серологічні дослідження являють собою ретроспективну цікавість, бо зростання титрів на 2 порядки в пропорції 1:400 і більше відбувається лише через 8–14 днів після зараження.

Низькі титри 1:50, 1:100, 1:200 є показниками початку захворювання або перехворювання в минулому та носійства. При таких титрах , якщо з анамнезу достеменно невідомо про перехворювання в минулому, рекомендується починати лікування та проводити повторне дослідження крові для визначення характеру процесу (гостра форма, носійство тощо).

Титри, які за повторного дослідження зростають, свідчать про активний (гострий) перебіг захворювання.

Наявність низьких титрів при виражених клінічних ознаках захворювання свідчить про високий рівень патогенності збудника або про низьку резистентність організму.

Наявність низьких титрів за відсутності клінічних ознак свідчить про зараження слабопатогенними штамами або про перехворювання в минулому та носійство.

Високі титри 1:400; 1:800 та вище характеризують зараження, яке відбулося не менш, ніж за 2–3 тижні до моменту дослідження, а також високу резистентність організму.

Іноді за наявності класичних клінічних ознак гострої форми лептоспірозу та важкого стану тварини серологічний аналіз на лептоспіроз може бути негативним, що свідчить про параліч імунної системи організму внаслідок токсичного впливу лептоспір.

У перехворілих на лептоспіроз тварин може зберігатися пожиттєва позитивна реакція – впродовж перших місяців після перехворювання у високих титрах, а потім у дуже низьких (1:5%;1:0).

Поствакцинальні титри антитіл під час проведення серологічної діагностики неможливо диференціювати від тих, які зявляються внаслідок перехворювання. Висновок про наявність поствакцинальних антитіл слід робити після проведення серії серологічних досліджень з метою вивчення динаміки зміни тирів антитіл.

Accessibility

Шрифти

Розмір шрифта

1

Колір тексту

Колір тла