Лекція 2.5. Інфекційний перитоніт
1. Інфекційний перитоніт
1.1. Збудник
Збудник хвороби РНК-геномний вірус (FCoV), що відноситься до роду Alphacoronavirus родини Coronaviridae, геном представлений одноланцюговою молекулою РНК, що кодує три структурних білки.
Володіє гемаглютинуючою властивістю. Нуклеокапсид суцільний, представлений світлою, добре контурованою зоною. Зовні суперкапсид покритий булавоподібними шипиками – виступами, висотою 15–20 нм.
Рис. 95. Збудник коронавірусу
Виступи мають тонку шийку і грушоподібну або округлу головку (рис. 96, 97).
|
|
Рис. 96. Структурна організація
|
Рис. 97. Електронна мікроскопія |
Коронавірусна інфекція може протікати двома шляхами:
• в одному випадку – в кишковій формі у вигляді легкого ентериту і хронічної інфекції;
• в іншому – у вигляді інфекційного перитоніту (Feline infectious peritonit – FIP), який викликає імунопатологічні захворювання, що супроводжуються системним запаленням серозних оболонок різних органів і скупченням ексудату в грудній клітці та черевній порожнині (асцит).
Вірус є епітеліотропним і здатний тривало персистувати в організмі перехворілих котів.
Ентеропатогенні коронавіруси пошкоджують епітелій кишечника і викликають висококонтагіозні ентерити.
Коронавірус, крім ентероцитів, уражає макрофаги, викликаючи розвиток перитоніту у котів віком від 6-ох місяців до 2-ох років, як правило, з летальним результатом.
Вірус малостійкий і легко інактивується простими дезінфікувальними засобами: 1% формаліном і 3% їдким натрієм.
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла