Лекція 2.5. Інфекційний перитоніт

Діагноз ставлять на підставі серологічних досліджень у реакції нейтралізації (РН). Важливе значення мають дані розтину загиблих тварин і гістологічного дослідження. Для діагностики застосовують гематологічні та біохімічні дослідження крові і асцитної рідини, а також тест Rivalt.

Ексудат при ФІП є асептичною, багатою білком рідиною солом'яно-жовтого кольору з відносно малою кількістю клітин. Рідина в'язка, піниста внаслідок високого вмісту білка, часто в ній видно нитки або пластівці фібрину.

Кіт з вологим ФІП повинен мати загальний вміст білка у випітній рідині більш ніж 35 г/л, а співвідношення альбумінів/глобулінів повинно бути нижче 0,4 (або, як мінімум, нижче 0,8), рівень альфа-кислого протеїну повинен бути високим (більше 1500 мг/мл), цитологія повинна виявляти декілька типів ядерних клітин, серед яких більшість – нейтрофіли та макрофаги.

Коти з сухим ФІП повинні мати гіперглобулінемію та знижене співвідношення альбумінів/глобулінів, гематокрит нижче 30% з нерегенеративною анемією та, імовірно, нейтрофілією. Клінічні ознаки такі, як втрата ваги та, зазвичай, ураження очей (ірит, ін’єкції судин сітківки, водянисті преципітати на рогівці).

Серологічні та молекулярно-генетичні методи діагностики (ПЛР, ІФА, РІФ, РНГА) доцільно використовувати лише для моніторингу коронавірусної інфекції, і ФІП зокрема, в розплідниках, де ведуть на високому рівні племінну роботу з високопородними тваринами.