Лекція № 7. Правове регулювання тваринництва та рослинництва

Дедалі більшої ринкової привабливості і поширення з кожним роком набуває продукція утримання хутрових тварин. Нормативні ви- моги до утримання таких тварин визначають Методичні рекомендації з утримання хутрових тварин, затверджені наказом Міністерства агра- рної політики України від 20 червня 2008 р. № 379. Зазначені рекоме-

ндації містять, насамперед, загальні біологічні характеристики хутро- вих тварин різних видів, оскільки хутрові тварини, що утримуються на фермі, зберігають характеристики диких тварин. До таких тварин належать: норка, тхір чорний, руда лисиця, песець, єнотовидний соба- ка, нутрія та шиншила.

За хутровими тваринами повинна доглядати достатня кількість персоналу з відповідними знаннями видів хутрових тварин, що утри- муються. Зокрема доглядач повинен уміти: розпізнавати стан здоров'я тварин, розуміти значні зміни у поведінці, оцінювати придатність за- гального середовища для здоров'я та благополуччя хутрових тварин.

При побудові нових огорож, житла та обладнання або при мо- дифікації існуючих необхідно дотримуватися норм щодо здоров'я та благополуччя тварин при їх клітковому утриманні. Необхідний прос- тір для хутрових тварин розраховується відповідно до потреб конкре- тного виду щодо навколишнього середовища, віку, статі, живої маси та біологічних потреб тварин, враховуючи розмір групи. Слід уникати нестачі простору (перевантаження), які призводять до поведінкових або інших порушень. Технологічні вимоги до розміщення кожного виду хутрових тварин містяться у додатках 1 — 6 Методичних реко- мендацій з утримання хутрових тварин. З метою дотримання вимог Закон України «Про захист тварин від жорстокого поводження» ви- значає методи забою хутрових тварин, які диференційовані залежно від виду тварин.

Вимоги до хутрової і шкіряної продукції містить Інструкція з порядку ветеринарного клеймування шкіряної та хутрової сировини, затверджена наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 3 липня 2001 р. № 52, зареєстрована в Мініс- терстві юстиції України 3 жовтня 2001 р. за № 855/6046. Загальною вимогою є те, що суб'єкт господарювання реалізовує лише ту шкіряну та хутрову сировину, яка пройшла ветеринарно-санітарну оцінку, за- клеймована спеціалістами державної служби ветеринарної медицини з оформленням відповідних документів (ветеринарні свідоцтва, довідки тощо).

Ветеринарно-санітарні вимоги при виробництві, заготівлі, при- йманні, зберіганні, транспортуванні й реалізації яєць свійської птиці, ветеринарно-санітарні норми якості і безпеки яєць, порядок проведен- ня ветеринарно-санітарної експертизи, лабораторних досліджень, а також використання продукції, яка підлягає промисловій переробці та

знезараженню встановлюють Правила ветеринарно-санітарної експер- тизи яєць свійської птиці, затверджені наказом Головного державного інспектора ветеринарної медицини України від 7 вересня 2001 р. № 70, зареєстрована в Міністерстві юстиції України 27 вересня 2001 р. за

№850/6041.

Безпека яєць свійської птиці — відсутність токсичної, канцеро- генної, мутагенної, алергенної чи іншої несприятливої для організму людини дії харчових яєць при їх споживанні у загальноприйнятих кі- лькостях, межі яких встановлюються Міністерством охорони здоров'я України.

Для харчових цілей використовують доброякісні яйця курей, це- сарок, перепілок, індиків, качок та гусей. Реалізація яєць свійської птиці на ринках, за прямими зв'язками та у вільному продажі, а також заготівля і використання качиних та гусячих яєць дозволяються після проведення ветеринарно-санітарної експертизи. Ветеринарно- санітарній експертизі підлягає вся кількість відібраних яєць. Прово- диться зовнішній огляд, визначення маси та овоскопія (визначення якості яєць шляхом просвічування їх овоскопом). При сумнівних ре- зультатах яйця розбивають і досліджують їх вміст.

Харчові яйця (промислового виробництва) сортують не пізніше 1 доби після знесення. Яйця, які заготовляються суб'єктами господа- рювання, доставляються до пункту сортування протягом 1 доби і сор- туються не пізніше ніж через 2 доби як столові. До реалізації допус- каються яйця птиці без механічних пошкоджень, з висотою повітряної камери не більше 9 мм (для курячих яєць), з щільним, що просвітлю- ється, білком і щільним малопомітним, який займає центральне поло- ження, або трохи рухомим жовтком та з незакінченим терміном збері- гання.

Найпоширенішим продуктом у роздрібній торгівлі є яйця курей. Курячі харчові яйця залежно від термінів зберігання та якості поділя- ють на дієтичні та столові. До дієтичних відносять яйця, термін збері- гання яких не перевищує 7 діб, не враховуючи дня знесення, при тем- пературі не вище +20 °С і не нижче 0 °С. До столових відносять яйця, термін зберігання яких не перевищує 25 діб, не враховуючи дня зне- сення, при температурі не вище +20 °С, а також яйця, які зберігались у холодильниках не більше 120 діб при температурі від 0 до -2 °С і від- носній вологості 85—88%. Дієтичні яйця маркуються червоною, а столові — синьою фарбою, яка дозволена Міністерством охорони здо-