Лекція № 8. Правове регулювання охорони довкілля в сільському господарстві

гулювання поводження з сільськогосподарськими відходами є одним з найважливіших завдань суспільства та держави. На офіційному рівні визнається, що наслідками недоліків у цій сфері стали негативний вплив утворюваних і накопичених відходів на здоров'я людей і навко- лишнє природне середовище, недостатність дієвих економічних сти- мулів для збору та переробки значної маси відходів, недосконалість сформованої у державі інфраструктури і практики збору та видалення відходів, низький рівень інформаційного забезпечення у цій сфері.

Правове регулювання поводження з відходами сільського гос- подарства регулюється законами України: «Про альтернативні види рідкого та газового палива», «Про альтернативні джерела енергії»,

«Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя насе- лення», «Про відходи», «Про металобрухт» та ін.

Ці нормативно-правові акти утворюють складну структуру, яка

охоплює правові акти різної юридичної сили і орієнтована на законо- давство Європейського Союзу.

Коли йдеться про сільськогосподарські відходи, проблема кри- ється в самому визначенні їх поняття. Згідно зі ст. 1 Закону України

«Про відходи», відходами є будь-які речовини, матеріали і предмети, що утворюються у процесі людської діяльності й не мають подальшо- го використання за місцем утворення чи виявлення та яких їх власник має позбутися шляхом утилізації чи видалення. Таке визначення є не- повним щодо сільськогосподарських відходів, адже з органічних від- ходів найбільшу екологічну небезпеку становлять відходи тваринниц- тва.

Недаремно проектування тваринницьких комплексів продукти- вністю понад 5 тис. голів і птахофабрик підлягає обов'язковій попере- дній державній екологічній експертизі, оскільки діяльність таких ферм включена до переліку видів діяльності та об'єктів, що становлять під- вищену екологічну небезпеку. Але продукти життєдіяльності сільсь- когосподарських тварин не можна вважати речовинами, що утворю- ються у процесі людської діяльності — вони утворюються у процесі життєдіяльності тварин природним шляхом, відтак, на найнебезпеч- ніші органічні відходи законодавство про відходи взагалі не поширю- ється.

Важливою також є проблема безхазяйних відходів, тобто відхо- дів, які залишені власником у непризначеному для їх зберігання місці  і власник яких невідомий. Особи, котрі виявили такі відходи, зобов'я- зані повідомити про них місцеві державні адміністрації чи місцеві ра- ди. Постійно діюча місцева комісія з питань поводження з безхазяй- ними відходами провадить необхідні дослідження, за результатами яких складає акт, що передається до місцевої державної адміністрації чи місцевої ради, які, в свою чергу, зобов'язані прийняти рішення про подальше поводження з цими відходами. Фактично, з юридичним фа- ктом складання акту комісії пов'язується виникнення права державної власності на безхазяйні відходи.

Закон України «Про відходи» покладає обов'язки на суб'єктів аграрного права запобігати утворенню та зменшувати обсяги утворен- ня відходів; забезпечувати приймання та утилізацію використаних па- кувальних матеріалів і тари, в яких міститься продукція сільськогос- подарських підприємств; вести облік, визначати склад і властивості утворюваних ними сільськогосподарських відходів; забезпечувати