Лекція 1. Еволюція розвитку економічного аналізу як науки та виду практичної діяльності

В Україні, як і в інших державах, економічний аналіз розвивався паралельно з документуванням та обліком. На думку дослідників, на території сучасної України елементи економічного аналізу вперше почали використовувати племена у VI ст. до н. е. Підтвердженням цього є листи, документи, вірші (збереглися донині) мислителя з Подніпров'я Анахарсіса, в яких він вперше використовує такі економічні терміни, як вартість, справедлива ціна. У своїх листах до філософів га правителів він аналізував економічний стан, господарську торговельну діяльність, побут та звички скіфських І грецьких народів. У цих письмових історичних пам'ятках можна спостерігати започаткування графічного методу аналізу та праобраз сучасних діаграм з метою передбачення, прогнозування ситуації .

Збереглася також інша історична пам'ятка - "Руська правда", яка свідчить про проведення аналізу економічного і політичного стану на найвищому - державному рівні з використанням різних аналітичних методів, термінології та показників. Так, в аналізі суспільних відносин вивчалися чисельність та здійснювалося групування населення за ознаками, що характеризували соціальні верстви: князі, мужі, прості люди, бояри, смерди, наймити, холопи, закупи. Крім того, економічний стан визначали за допомогою таких термінів як: "істе" - капітал, "рез, ріст" - відсоток, товар, "куна" - гроші.

Подальший етап розвитку економічного аналізу пов'язаний із заснуванням Запорозької Січі. Тут вівся чіткий облік майна, доходів і видатків, на основі якого скарбник січового скарбу (тафар) регулярно складав і подавав кошовому отаману і козацькій раді звіт.

Одним із перших намагався провести аналіз, насамперед фінансовий, на рівні держави гетьман І. Мазепа. Завдяки запровадженню калькуляції в обліку в XVII ст. в Україні почали широко використовуватися оперативний аналіз собівартості продукції і господарських операцій. У ролі документальних інформаційних джерел виступали різноманітні книги обліку, наприклад Книга грошових надходжень, Книга видачі грошових коштів, Книга про видатки борошна, одягу та іншого інвентарю, Ужинна книга, Обмолотна книга. Столова книга.

Розвиток фінансового аналізу активізувався у XVIII ст. з посиленням аналітичних і контрольних функцій державних контролерів щодо дотримання кошторису магістрату.

Отже, становлення та розвиток економічного аналізу в Україні відбувалися одночасно з аналогічними процесами в інших країнах світу.

Історію економічного аналізу в Україні, як важливої складової економічної науки, доцільно умовно розподілити на такі чотири хронологічні етапи:

·                       перший - від початку XIX ст. дожовтневої революції 1917 р.:

·                       другий - від Жовтневої революції до Другої світової війни (1917- 1941 рр.);

·                       третій - воєнний та післявоєнний періоди (1941-199! рр.);

·                       четвертий - з початку досягнення політичної незалежності України і донині (з 1991 р. до теперішнього часу).

Перший, дореволюційний, етап розвитку економічного аналізу відбувався в умовах утворення великих промислових підприємств, банків, кооперативів, сільськогосподарських артілей, що потребувало відповідного вивчення стану господарювання, пошуку шляхів підвищення його ефективності, прийняття обґрунтованих управлінських рішень. Це стало передумовою виокремлення економічного аналізу в самостійну галузь науки і практики.

Аналіз цього періоду призначався для дослідження фінансових результатів господарювання, балансу та його статей, платоспроможності окремих підприємств, монопольних об'єднань, банків. Проте незважаючи на досить широке практичне використання економічного аналізу, не було достатньо наукової літератури, спеціальних методик з аналізу, а існували лише окремі рекомендації, інструкції, наприклад з перевірки платоспроможності потенційних клієнтів, видавалися поодинокі статті, написані на основі матеріалів невеликих підприємств.

Характерними рисами другого етапу розвитку економічного аналізу (від Жовтневої революції до Другої світової війни - 1917-1941 рр.)були розробка та обґрунтування теоретико-методологічних засад економічного аналізу в умовах усуспільнення засобів виробництва, індустріалізації та колективізації країни, нової економічної політики, побудови планово-адміністративної системи господарювання.

Особливістю післяреволюційного періоду та періоду воєнного комунізму було здійснення згідно зі Спеціальним положенням (1917 р.) жорсткого робочого контролю за виробництвом, реалізацією, витрачанням, зберіганням продукції, фінансовою діяльністю промислових, будівельних, сільськогосподарських підприємств та організацій, кооперативів, банківських структур. При цьому було відмінено комерційну таємницю, запроваджено гласний облік, контроль, державну статистику. У1918 р. прийнято Положення про державну статистику, а в 1920 р. - Положення на державному рахівництву І звітності. Були опубліковані перші книги з аналізу господарської діяльності кооперативів, зокрема "Аналіз балансу"  Худякова (1920 р.).

Усі ці заходи сприяли широкому використанню в економіці аналітичних методів, відпрацюванню єдиних методологічних історичні аспекти становлення та розвитку економічного аналізу підходів до організації бухгалтерського обліку, статистики, контролю та аналізу.

Перехід до нової економічної політики супроводжувався впровадженням госпрозрахунку, заходів державного економічного регулювання, фінансової звітності. Періодично збиралися з'їзди бухгалтерів. Протягом 1922- 1926 рр. відбулося чотири з'їзди головних бухгалтерів державних промислових підприємств. На першому з'їзді бухгалтерів первинних кооперативів Росії у 1925 р. велика роль приділялася питанням аналізу господарської діяльності, а саме: рекомендувалося проводити аналіз показників як за сукупністю. системою підприємств, так і за кожним із них окремо, диференціюючи їх за рівнем економічного розвитку (кращі, передові, середні, відстаючі).

Період 30-х років характеризувався комплексним підходом у вивченні ефективності використання основних та оборотних засобів, у системному аналізі собівартості, економічної інформації. У цей чає виходять роботи науково-практичного плану, зокрема А. Я. Локшина "Аналіз звітності" та "Розрахунковий аналіз - основні прийоми аналізу діяльності промислового підприємства по даним обліку" (1933-1934 рр.). Крім того, були опубліковані наукові монографії, присвячені зниженню собівартості продукції в різких галузях суспільного виробництва. Серед них можна назвати такі: Н. Є. Колосов "Основи економічною механізму собівартості в підприємстві". "Методика техніко-економічного аналізу собівартості в машинобудівництві. Б. М. Мокшанцев "Аналіз калькуляції у виробництві". М. X. Щербак " Принципи організації аналізу собівартості". Аналізу балансу підприємств та організацій були присвячені також розробки Н. І. Блатова. М. Ф. Дьячкова. С .І. Кобизева.

Перед Великою Вітчизняною війною активно будувалися та реконструйувалися фабрики, заводи, були організовані перші колгоспи, створені машинно-тракторні станції, відбувалося масове переселення людей із Західної у Східну Україну, завдяки чому було забезпечено підприємства Донбасу робочою силою. Зростали промислове та аграрне виробництво, торгівля.

У сільському господарстві збільшувалися посівні площі, урожайність сільськогосподарських культур, поголів'я і продуктивність тварин. Крім тою аграрний сектор виступав основним постачальником продовольства І сировини. Тут вирощувалися третина зерна. 60 % цукрових буряків віл загального обсягу союзного виробництва. Цьому сприяло активне поширення, починаючи з 20-х років, кооперативного руху на селі, що потребу вазо проведення аналітичних досліджень прибутковості діяльності організацій споживчої кооперації.

На початку 40-х років XX ст. основним аналітичним завданням стало дослідження господарських балансів, звітів підприємств та організацій, тобто аналіз господарської діяльності. Продовжувався розвиток балансознавства. практикувався аналіз балансів та звітів. Основними об'єктами економічного аналізу виступали не тільки прибутки і витрати, баланси, а вся господарська діяльність фабрик, заводів, інших промислових підприємств, а також кооперативних організацій, споживчих І кредитних товариств, колгоспів, радгоспів. При цьому у ролі інформаційних джерел використовувалися як баланси, так і звіти з додатками, що забезпечує комплексність економічного аналізу.

Саме на початку 30-х років XX ст. було введено в користування терміни "економічний аналіз" та "аналіз господарської діяльності". Спочатку економічний аналіз викладався окремим розділом у складі курсу бухгалтерського обліку, потім - у вигляді окремого навчального курсу "Аналіз балансу і звіту", пізніше - як "Обліковий аналіз", "Техніко-економічний аналіз", згодом - як "Аналіз господарсько-фінансової діяльності", а ще пізніше - як "Теорія економічного аналізу господарсько-фінансової діяльності", "Економічний аналіз" у вищих навчальних закладах СРСР, і найперше в Харківському університеті.

Для цього були випущені перші підручники і посібники з аналізу, авторами яких стали М. І. Бананів, II. Р. Вейцман, С. К. Гатур та Ін. Так, були опубліковані підручники М. Баканіва та С. Щенкова "Аналіз господарської діяльності", М. Р. Вейцмана — "Рахунковий аналіз. Основні прийоми дослідження діяльності промислового підприємства за даними обліку", С. К. Татура "Аналіз господарської діяльності промислових підприємств". Головною мстою вивчення аналітичних дисциплін було освоєння знань і набуття практичних навичок щодо контролю за виконанням планів, недопущення прорахунків і сприяння подальшому зростанню підприємства.

Загалом у довоєнний період було видано майже триста монографій, підручників, посібників і шістсот наукових статей, присвячених економічному аналізу.

Були також створені перші наукові економічні установи, заклади, зокрема Інститут економіки Академії наук України (1936 р.). Український науково дослідницький інститут економіки і організації сільського господарства (1956 р.), Науково-дослідний економічний інститут держплану (1962 р.), інші економічні інститути за галузями економіки.

Третій етап розвитку економічного аналізу охоплює період Великої Вітчизняної війни та після неї, тобто воєнний та післявоєнний і до 90-х років XIX ст. включно (1941-1991 рр.). З початку цього періоду господарство України було переорієнтовано на потреби оборони. Відбувалася масова евакуація заводів, кваліфікованих працівників, учених на схід. Багато заводів було перепрофільовано на випуск військової техніки. Значно збільшилося число металургійних заводів, було проведено мобілізацію робочої сили.

Економічний аналіз цього етапу характеризувався тим, що зусилля аналітиків були спрямовані на виявлення найменш затратних шляхів перебудови економіки на військовий лад, забезпечення її ефективного функціонування створення мінної матеріально-технічної бази для досягнення перемоги, а також на виявлення резервів щодо виконання планів з випуску воєнної продукції.

Після закінчення війни завдання аналізу полягали в обґрунтуванні заходів щодо відновлення та підвищення ефективності економіки країни, впровадження господарського розрахунку, планування. Цей час також ознаменувався виділенням і розповсюдженням галузевих та інших видів аналізу, його нових напрямів. Економічний аналіз охоплював такі важливі напрями та ділянки, як аналіз господарської діяльності підприємств, аналіз витрат, собівартості продукції, рахунковий аналіз, і ґрунтувався на використанні економіко-математичних методів.

У повоєнні роки (1950-1960 рр.) активізувалися наукові дослідження з економічного аналізу, роль якого в системі економічних наук значно підвищилася. Цьому сприяв і вихід у світ знаменитої роботи Й. Й Шумпетера "Історія економічного аналізу" (1954 р.), в якій автор обґрунтував власний підхід до аналізу ролі історії економічного аналізу у становленні сучасної економічної теорії, приділивши велику увагу аналітичному апарату та методам дослідження економічних явищ і процесів.

У зазначений період видавалися також численні методики аналізу, наукові монографії, підручники, авторами яких були Л. Ф. Аксененко. М. І. Баканов, О. С . Бородкін, М.З. Вайсман, Н. Р . Вейцман. М. Д. Дембинський. І. І. Каракоз, Л. І. Кравченко. А. Ш. Маргуліс. С. У. Неділін. Й. І. Поклад, Н. Н. Ряузова. С. К. Татур. М. Г. Чумаченко та багато інших. Так, Й. І. Поклад опублікував монографію "Економічний аналіз виробничо-фінансової діяльності промислових підприємств",  С. К. Татур - "Основи аналізу економіки підприємств" (1956р.). а С.У. Неділі - "Аналіз господарської діяльності радгоспів" (1955 р.).

У 1970-1980 рр. з явилося багато наукових і навчальних видань з економічною аналізу, підготовлених (крім названих вище) такими відомими вченими-економістами. як С. М. Альошин С.Б Барнгольц. О. А. Бугуцький. Є.В. Довгополов. М. Я. Коробов. А.М.Кузьмінський. В.Б Ліберман. Б .М.Литвин. В. С. Льовочкін. В.О. Мец. В.В. Онікієнко. В.Ф. Палій. А.Г.Попов. П. Я. Попович. Г. В. Постніков, В. С. Самборський. Я. В. Соколов, В. В. Сопко, В. І. Стражева. Г. М. Тацій. А. Д. Шеремет. С. І. Шкарабан та інші.

Дія проведення аналізу почати використовуватися наукові методики економічною аналізу - комплексною, тематичною, оперативною стосовно досліджуваних галузей, а також різні інформаційні джерела, зокрема дані статистичної, бухгалтерської звітності, первинних документів, планові показники, а не лише дані балансів. Для проведення аналітичних розрахунків використовувалися електронно-обчислювальні машини, різні види аналізу функціонально-вартісний, оперативний та перспективний тощо) адаптувалися до умов використання автоматизованих систем управління. Розширилися посадові обов'язки працівників облікової служби. На головних і старших бухгалтерів було покладено функції контролю та аналізу виконання плану , балансу і виробничого звіту, пошуку невикористаних резервів зниження витрат виробництва. реалізації, фінансового стану тощо.

Четвертий етап розвитку економічною аналізу розпочався з часу проголошення 24 серпня 1991 р. Верховною Радою Акта незалежності України, який відкрив нову епоху в історії України, і триває донині. Цей період характеризується переходом від командної до ринкової економіки, писі ранню у світовий економічний простір. Тому економічний аналіз цього періоду мас багатогалузевий характер і спрямований на проведення комплексної оцінки вітчизняного ресурсного потенціалу вивчення ,а обґрунтування шляхів підвищення рівня добробуту громадян,структурної перебудови господарства, роздержавлення економіки. Зусилля аналітиків також спрямовані на оцінку та відпрацювання пропозицій зі здійснення конверсії оборонної промисловості ,перерозподілу матеріальних і трудових ресурсів. маркетингові дослідження,вивчення рівня життя, кон'юнктури ринку, зокрема попиту і пропозицій продовольства, товарів, робочої сили на внутрішньому і зовнішніх ринках.

Значне місце поділяється аналізу та прогнозуванню фінансово-економічної, політики держави. зокрема таких складових. як монетарна політика, державний бюджет,зовнішній борг, інфляція, мінімальний споживчий кошик, прожитковий мінімум, мінімальна заробітна плата, грошові потоки, заощадження тощо.

В умовах виникнення нових форм власності і господарювання,розширення самостійності у діяльності та управлінні господарських і підприємницьких структур особливої ваги набувають дослідження фінансовою стану, платоспроможності, конкурентоспроможності, комерційного ризику, маркетингової діяльності, зовнішньої торгівлі державних, приватних, спільних підприємств, товариств різного виду відповідальності, кооперативів. Важлива роль належить також аналізу в оцінці радикальних політичних й економічних реформ, визначенню стратегії діяльності підприємств та економіки в цілому з метою отримання максимального прибутку або досягнення соціального ефекту, а також дотриманню економічної безпеки держави.

У сільському господарстві завданнями економічного аналізу були і залишаються дослідження реформування земельних, майнових, трудових відносин. процесів роздержавлення та приватизації землі, майна, реструктуризації колективних сільськогосподарських підприємств, лібералізації цін на сільськогосподарську продукцію, доходів селян.

Нині економічний аналіз є системою спеціальних знань, що дає можливість вивчати, оцінювати та прогнозувати причинно-наслідкові зв'язки суспільних економічних, організаційних, технологічних, екологічних, політичних та інших явищ і процесів. Для цього разом з іншими відомими традиційними та економіко-математичними методами аналізу широко застосовуються факторний, маржинальний та функціонально-вартісний вили аналізу. Особливістю аналітичної роботи є повсюдне використання сучасних економіко-математичних методів, персональних інформаційно-комп'ютерних систем, електронно-обчислювальних машин для обробки інформаційного масиву даних, оцінювання та планування, прогнозування найважливіших економічних виробничих показників, проведення ситуаційного комерційного аналізу. Українські вчені-економІсти відіграли значну роль у розвитку теорії, методології та практики економічного аналізу. При цьому дещо суперечним є визначення національної належності вчених, оскільки вони часто публікували свої праці іноземною мовою або проживали в інших країнах, насамперед у Росії. Проте серед тих учених-економістів, які були за національністю українцями або тривалий час проживали в Україні, та залишили помітний слід в аналізі, економічній теорії та історії, слід назвати В.Н. Каразіна, М. І. Туган-Барановського, І.І. Каракоза, М. І. Ковальчука, Г. Т. Лещенка, О. А. Бугуцького, Ю. Я. Литвина, Г. М. Мельничука, Г. В. Постнікова, В. І. Самборського, М. Г. Чумаченка та інших відомих сучасних-економістів.

Василь Назарович Каразін (1773-1842 рр.) народився на Слобожанщині, був відомим громадським діячем та економістом. Він виступив з ініціативою заснування Харківського університету у 1805 р., де почали викладати політичну економію. Крім того, за допомогою методів економічного аналізу (деталізація, узагальнення, синтез, порівняння, індексний, факторний аналіз) він показав наявні територіальні диспропорції у розміщенні продуктивних сил країни - зосередження в одних регіонах видобувної, а в інших - оборонної промисловості, економічну залежність від Росії, а також обґрунтував необхідність і шляхи удосконалення такого розміщення.

Михайло Іванович Туган-Барановський (1865-1919 рр.) народився у Харківській губернії. У 1888 р. він закінчив Харківський університет, у 1917-1918 рр. займав посаду першого Генерального секретаря фінансів У НР, був головою Ради українського центрального кооперативного комітету. У 1895-1899 рр. працював приват-доцентом на кафедрі політекономії Петербурзького університету, а згодом - Політехнічного інституту. Тому його часто вважали російським економістом. Після повернення в Україну М. І. Туган-Барановський доклав багато зусиль до заснування Української академії наук, займався науковими дослідженнями, викладацькою та громадською роботою. Він був професором і деканом правничого факультету Київського університету, головою Українського наукового товариства економістів.

Вагомим науковим здобутком М. І. Туган-Барановського у галузі економічного аналізу є широке застосування економіко-статистичних методів, зокрема деталізації та узагальнення, статистичних групувань, рядів динаміки, відносних, середніх величин, факторного, індексного аналізу. Він вміло використовував їх у вивченні процесів у сільському господарстві країн Західної Європи, Сходу і США.

За допомогою групування і рядів динаміки вчений дослідив тенденції та оцінив рівень розвитку споживчої кооперації майже за 50 років - 1861-1910 рр. - і запропонував шляхи її подальшого розвитку. Він також зробив типологічне групування кооперативів, розділивши їх на 9 груп залежно від виду діяльності: кредитні, споживчі, домобудівні, закупівельні і збутові, переробні товариства та ін. Систематизувавши та узагальнивши результати проведених численних наукових досліджень як України, так і зарубіжних країн (Західна Європа. Схід, СІЛА), отримавши аналітичні результати. вчений зробив висновок про те. що кооперація є вищим рівнем організації праці і виробництва, ніж колективне усуспільнене господарство. Ці та інші думки він виклав у своїй праці "Соціальні основи кооперації".

У своїй праці "Основи політичної економії" (1919 р.) М. І. Туган-Барановський. заклав основи теорії аналізу господарської діяльності та факторного аналізу. Так, у першому розділі вказаної праці "Вчення про господарство" він одним Із перших дав чітке визначення господарської діяльності як об'єкта наукового дослідження. За допомогою аналітичного апарату обґрунтував залежність заробітної плати як від продуктивності праці, так і таких мало досліджених чинників, як стан соціального законодавства, технічного поступу, ринків збуту і попиту, організованої сили власників капіталу тощо. При цьому вчений довів зв'язок ідей, теоретичних концепцій з реальними економічними умовами та обґрунтував необхідність підкріплення їх відповідними аналітичними розрахунками.

Свій внесок у розвиток економічного аналізу вніс також професор Г. Т. Лещенко. Він був одним із перших в Україні, хто написав підручник з аналізу господарської діяльності сільськогосподарських підприємств. Крім нього, підручник з цієї дисципліни опублікувала професор Г. В. Постнікова.  Значний вклад у становлення та розвиток економічного аналізу внесли також такі українські вчені, як Є. Слуцький. І. Вернадський, В. Левицький, Г. Цихановський, О . Білімович та ін.