Тема 5. Алгоритмічні (імітаційні) і рейтингові моделі бізнес-проєктування



Загальну структуру процесу обчислення рейтингу схематично наведено на рис.5.8. Суттєвою характеристикою методики як алгоритму є те, що характер обчислень істотно залежить від входу, тобто від вхідної інформації.

Рис. 5.8. Структура процесу обчислення рейтингу економічної системи

Можна виокремити п’ять основних етапів процесу обчислення рейтингу.

Етап 1. Підготовка первинних даних.

Деталізація цього етапу схематично показана на рис. 5.9.

Рис. 5.9. Схема підготовки первинних даних

Етап 2. Опрацювання первинних даних.

Вихід алгоритму — набір проміжних показників, що являють собою середні значення, коефіцієнти й зведені показники. Для оцінювання набору проміжних показників здійснюють порівняльний аналіз із аналогічним, за структурою, набором проміжних показників еталонної економічної системи (чи з нормативами).

Етап 3. Статистичний аналіз.

Під час використання статистичного аналізу виникає проблема щодо порівнянності показників. Існують різні підходи залежно від змісту (семантики) інформації. Так, у фінансах використовують методологію й методи дисконтування та нарощування тощо. Цей етап припускає наявність бібліотек «стандартних» алгоритмів і програм.

Етап 4. Трендовий аналіз.

Підґрунтям трендового аналізу є моделювання прогнозного стану економічної системи. Мета трендового аналізу — оцінка можливого критичного стану економічної системи як сукупності критичних станів проміжних показників відповідно до обраного алгоритму.

Для побудови трендів зазвичай використовують методи згладжування, що ґрунтуються на обчисленні середніх (ковзних, зважених, адаптивних, експоненційних тощо).

Етап 5. Обчислення рейтингу.

Деталізація етапу зображена на рис.5.10.

Рис. 5.10. Схема етапу визначення рейтингової оцінки

Взаємодію цих етапів схематично подано на рис. 5.9.

Рис. 5.9. Узагальнена схема процесу визначення рейтингу економічної системи

Підґрунтям для визначення рейтингу економічної системи є первинна інформація щодо діяльності економічної системи. Її можна поділити на стандартну й специфічну. Стандартна інформація є масивом даних, що міститься, наприклад, у трьох звітах: балансовому; щодо прибутків і збитків; руху грошових коштів. Ці звіти генеруються будь-якою економічної системи і містять основні дані стосовно до її фінансової діяльності.

Специфічна інформація є масивом даних, який міститься в решті звітів, що використовуються тією чи іншою групою ЕС. Такий набір звітів визначається специфікою діяльності, масштабом ЕС, формою власності тощо. Звіти можуть готуватись як усередині самої ЕС, так і зовні. Специфічна інформація є необхідною для визначення структури базових показників, проведення факторного аналізу їх з огляду на конкретну групу споживачів інформації щодо рейтингу ЕС. Окрім числових даних вона включає в себе результати експертного аналізу. Останні також дають можливість дослідити стан ЕС на якісному (вербальному) рівні. Хоч експертні методи відносно важко формалізувати, необхідність використання їх зумовлена тим, що вони дають можливість оцінити якість менеджменту, позиції на ринку та відповідність реального стану справ значенням показників, які декларуються, зокрема, у звітах, рекламі тощо.

Формування масиву специфічної інформації істотно залежить не лише від типу аналізованої ЕС, а й від типу споживачів рейтингу. Справді, всі основні категорії споживачів інформації стосовно стану ЕС зацікавлені в її комплексній оцінці. Однак складові цієї оцінки мають для них суттєво різну значущість.

Універсальним набором показників називають множину всіх показників, необхідних для визначення рейтингу. Універсальний набір показників формується через поєднання всіх актуальних даних, що містяться у масивах стандартної та специфічної інформації, а також зведення їх до єдиного формату.

У кожному конкретному випадку визначення рейтингу ЕС (тобто залежно від мети аналізу) з універсального набору показників формується вихідний набір показників. Він являє собою масив даних, що якнайповніше характеризують стан ЕС з погляду її наступного аналізу.

Нагадаємо, що виокремлюють два типи методик обчислення рейтингу:

1) вибір функції корисності та обчислення її значення на підставі даної комплексної оцінки;

2) обчислення рейтингу економічної системи на основі експертних процедур.

Основним недоліком методики першого типу є відносно жорстка регламентація процесу обчислення рейтингу типу функції корисності; другого типу — складність і великі витрати ресурсів у процесі обчислень. Але існують також змішані методики.