ТЕМА 2. Оснащення житлової, адміністративної, обслуговуючої та підсобної груп приміщень

До побутових приборів, що використовуються у номерах готелів відносяться фени, праски, електричні чайники, світильники, телефони.

Фен — електричний прибор що видає, спрямований потік повітря. Фени використовують для висушування волосся. Найважливішою особливістю фена є можливість подачі тепла точно в задану область.

Професійні фени виготовляють різної конструкції потужністю від 1200 до 1800 Вт.

Фен виконується у вигляді відрізка труби, усередині якої розташовуються вентилятор і електронагрівач. Часто корпус фена оснащується пістолетною рукояткою.

 

Рис. 1. Складові частини фену 

Вентилятор втягує повітря через один зі зрізів труби, потік повітря проходить повз електроспіраль,  нагрівається і залишає трубу через протилежний зріз. На вихідний зріз труби фену можуть бути встановлені різні насадки, що змінюють конфігурацію повітряного потоку. Вхідний зріз звичайно закритий сепаратором (решіткою) для того, щоб запобігти попаданню усередину корпуса фену великих предметів, а також пальців.

Ряд моделей фенів дозволяє регулювати температуру та швидкість потоку повітря на виході. Регулювання температури досягається або включенням паралельно різного числа нагрівачів, або за допомогою регульованого термостату, або зміною швидкості потоку через блок живлення.

Фен для сушіння та укладання волосся видає потік повітря з температурою близько 60°С та високою швидкістю. У фен намагаються ставити захист від перегріву, щоб уникнути ушкодження волосся гарячим повітрям. Сучасні фени також мають функцію іонізації повітря, необхідну для того, щоб знімати статичний заряд, а також забезпечувати гладкість та шовковистість волосся. Також сучасні моделі фенів передбачають лікувальну дію на волосся, наприклад шляхом використання озонових ламп.

Для установки в готелях рекомендують настінні фени для сушіння волосся.

Майже всі фени мають у комплекті дві насадки; концентратор і дифузор.

 

 Рис. 2. Насадки для фену (концентратор, дифузор). 

Концентратор - насадка, яка має плоске закінчення, що звужується і є незамінною при укладанні і моделюванні зачіски. Дифузор являє собою широкий розтруб, що вузькою частиною надівається на кінець фена. За рахунок числених отворів він, як через сито, пропускає через себе потужний струмінь повітря, перетворюючи його в легкий теплий вітерець. (Фен Binatone НD 1603, Фен Воshh РHD 3300, Фен Вraun РRО 2000 DF). Насадка використовується для швидкого сушіння, цю функцію вона виконує, тому що охоплює більшу площу, ніж концентрична насадка.

Також фени можуть доповнюватись спеціальними знімними насадками у вигляді гребінця, щітки, щипців.

Функції насадок:

-     насадка-половннка піднімає волосся від коренів і вигладжує пасма;

-     стандартна кругла щітка із пластмасовими зубцями - для створення локонів;

-     насадка-гребінець - для сушіння та додавання об'єму;

-     широкий гребінець - для сушіння та укладання;

-     стандартні шипці - для завивки локонів;

-     щипці малого діаметра - для завивки дрібних локонів;

-     кругла щітка з натуральною щетиною - для додання блиску;

-     щітка із зубчиками, шо вбираються - створення локонів, виключена можливість заплутування волосся.

Правила безпеки: феном не можна користуватися у ванних кімнатах, тому що у вологій атмосфері може відбутися коротке замикання, не можна фен занурювати у воду, а також братися за нього мокрими руками. Фен - потужний прилад, тому не можна включати його в малопотужні розетки для бритв, якими оснащуються сучасні ванні кімнати. 

Праска - елемент побутової техніки для вирівнювання складок і заминів на одягу. Процес вирівнювання складок називають прасуванням.

Всі сучасні праски можна розділити на декілька типів:

-     прості праски;

-     парові;

-     напівпрофесійні прасувальні системи.

Існує і інша більш розгалужена класифікація побутових електропрасок:

-     УТ - з терморегулятором;

-     УТП - з терморегулятором і парозволожувачем:

-     УТПР - з терморегулятором, парозволожувачем та розбризкувачем;

-     УТУ - з терморегулятором, зі збільшеною вагою.

Простими називаються праски, які не мають власної системи пароутворення. Їх єдина перевага – низька ціна. Недоліками є необхідність постійного додаткового зволоження тканини, небезпека її перегрівання і передчасне руйнування волокон тканини.

 Парова праска – праска з автоматичною системою подачі пари. Основними складовими частинами є підошва, регулятор пари, дисковий регулятор нагріву, резервуар для води, кнопки вмикання парового удару і розбризкування, індикатор електроживлення.

Деякі моделі прасок мають функцію «паровий удар» (турбопар). Це короткочасний викид пари з великою інтенсивністю (85-95 г на хвилину), що дозволяє розгладжувати дуже пересушену тканину.

До напівпрофесійних прасувальних систем можна віднести праски з парогенератором. Принцип роботи полягає в тому,  що пара з парогенератора під високим тиском поступає в праску по спеціальному гнучкому шлангу. Переваги таких прасок: тривала (декілька годин) безперервна подача пари; можливість прасувати речі у вертикальному положенні, не торкаючись до них праскою; відсутність накипу. Недолік: надто висока ціна (приблизно в п’ять разів вища звичайної парової праски).

На рис. 3.1. представлена схема електропраски УТ 1000-1,2/220 (з терморегулятором), яка складається з підошви 9, виготовленої з алюмінієвою сплаву із залитим у нього трубчастим електронагрівачем 8, кожуха 1 з жаростійкої пластмаси, захищеного від нагрівання підошви теплоізоляційною прокладкою 6, ручки 3 і кришки 4, виконаних з удароміцної пластмаси, електропровід 5 з рухливим вводом (що запобігають від зламу) і сигнальної лампочки 2.

 

Рис. 3.1 Електропраска УТ 1000-1,2/220 

Підошва – найважливіший елемент праски. Вартість підошви складає більшу частину вартості самої праски. Основними вимогами, що висуваються до підошви є: ідеально гладка поверхня, міцність (повинна витримувати температурні перепади і не деформуватись при «зіткненні» з ґудзиками, блискавками і т.п.), рівномірне розподілення тепла.

Більшість електропрасок випускається з алюмінієвою підошвою. Окремі моделі прасок випускаються із чавунною або сталевою підошвою. Сталеві підошви мають більшу теплоємність у порівнянні з алюмінієвими, менш піддані механічним ушкодженням, мають краще ковзання по тканині. Площа підошви праски 160.. .250 см:

На рис. 3.2. представлена схема основи (підошви) електропраски УТ 1000-1,2/220. 

 

У більшості прасок, що випускають, застосовуються швидкодіючі терморегулятори, трубчасті термонагрівачі (ТЕНи) і встановлені сигнальні лампочки. У деяких моделях застосовуються терморегулятори вповільненої дії, нагрівальні елементи у вигляді ніхромових спіралей.

Праски із зволожувачем мають резервуари для води місткістю 160...2000 мл. Вода для пароутворення перебуває в бачку праски.

Температура паротворення 120...160°С.

Терморегулятор автоматично підтримує задану температуру підошви: на символі • — 75...115°С (капрон), на символі •• — 105...І55°С (шовк), на символі ••• 145...205°С (бавовна). Символи зазначені на ручці терморегулятора. Повертаючи ручку, встановлюють необхідний символ проти випуклої стрілки на ручні електропраски.

Електропраски з терморегулятором і парозволожувачем складаються з тих же конструктивних елементів, шо й праски з терморегуляторами. Наявність же у прасках парозволожувачів розширює можливості їх застосування, дозволяючи прасувати тканини без попереднього їх зволоження, усувати лосніння заміні, поглиблення в килимах (від меблів і т.п.), змінювати форми фетрових виробів та ін. У прасках застосовують зволожувачі краплинного типу.

Електропраски з терморегулятором і парозволожувачем нагріваються за допомогою трубчастого нагрівального елемента, залитого в алюмінієву підошву праски. Праска має терморегулятор, який з'єднаний з диском. На циферблаті диска терморегулятора нанесено п'ять найменувань тканин або символи, кожному з яких відповідає певна температура нагрівання підошви.

На ручці електропраски розташовано два штильдика з покажчиками, що визначають положення парорегулятора при прасуванні. При установці парорегулятора в положення «Пар» вода, залита через водоналивний отвір у бачок, краплями надходить у випарну камеру і, випаровуючись, виходить із отворів підошви, насичуючи паром матеріал, що розгладжується.

Електричний чайник – побутовий електроприлад для нагрівання і кип’ятіння питної води.

До технічних характеристик електрочайника входять: номінальна місткість, потужність, що споживається, і напруга.

Електрочайники мають внутрішнє джерело теплової енергії (зазвичай елемент зі спіраллю або диск), що працює від електроенергії. Такі чайники обладнані пристроєм відключення при кипінні. Корпуси сучасних електрочайників виготовляють з інертного термостійкого пластика, нержавіючої сталі, термостійкого скла та керамічних матеріалів. Найпоширенішим є пластик, оскільки його використання знижує ризик опіків при доторканні, при цьому вода в них холоне повільніше порівняно з іншими матеріалами.  

Рис. 4. Складові частини електрочайника

Всі електричні чайники розрізняють за потужністю, об'ємом, типом нагрівального елемента, матеріалом корпусу, дизайном, функціям, шо виконуються, а також відрізняються наявністю фільтра. Найпоширенішим об'ємом чайників електричних є від 1,5 до 1,7 л. Потужність електричних чайників - 650...3100 Вт. Найбільш раціональним є використання чайників, потужність яких становить 1500...2500 Вт. Електрочайники випускаються на номінальну напругу 220 В змінного струму

За видом нагрівального елемента існують спіральні та дискові електрочайники. До переваг першого типу можна віднести низький рівень шуму, але другий тип дозволяє з легкістю очищати нагрівальний елемент, і такий чайник набагато швидше нагрівається.

Електрочайники виготовляються наступних типів:

-     електрочайник без термовимикача;

-     електрочайник з термовимикачем;

-     електрочайник із пристроєм відключення при закипанні води;

-     електрочайник з термовимикачем і пристроєм відключення при закипанні води.

В електрочайниках установлені незнімні трубчасті електронагрівачі (ТЕНи). Термовимикач електрочайник повинен запобігати виходу з ладу електронагрівача при википанні води.

Пристрій відключення при закипанні води забезпечує відключення електрочайника за час не більше 2 хв. після інтенсивного закипання води.

Знімний сполучний шнур електрочайника має довжину 1,5 м.

Конструкція зливального отвору електрочайників забезпечує злив води з нього при нахилі на кут до 90°, щоб забезпечити струмінь води, що ллється рівним і без розбризкування.

Конструкція електрочайників забезпечує вільний вихід пари; при перенесенні приладів і відкриванні кришки можливість опіку виключена.

Світильники – прилад для розподілу, фільтрації і перетворення світла від лампи або ламп, що включають необхідні компоненти для їхнього захисту, кріплення і постачання електроенергією.

Таблиця 1 - Класифікація світильників

Ознаки класифікації	Види світильників
За формою фотометричного тіла	-     симетричні світлові прилади; -     круглосиметричні світлові прилади; -     несиметричні світлові прилади
За способом живлення лампи	-     мережеві; -     з індивідуальним джерелом живлення; -     з комбінованим живленням
За можливістю переміщення при експлуатації	-     стаціонарні; -     переносні; -     пересувні
За можливістю зміни світлотехнічних характеристик	-     регульовані; -     нерегулювані

Світильники розрізняють за видами:

	Бра – художньо виконаний світильник, що кріпиться до стіни
	Люстра – підвісний освітлювальний прилад на декілька джерел світла з декоративно оформленою арматурою для загального освітлення приміщення.
	Підвіс – освітлювальний прилад, звичайно розрахований на одну лампу; кріпиться до стелі і призначений для освітлення те декорування приміщення.
	Торшер – побутова назва підлогового світильника. Зазвичай на високій підставці, на один або кілька джерел світла.

 

Телевізори - пристрій, який призначено для демонстрації нерухомих і рухомих зображень із звуковим супроводом.

Рис. 4. Складові частини телевізору

Вимоги, що висуваються до аудіо- та відеотехніки, яка встановлюється у жилих приміщеннях готелів.

— розмір екрана. Розмір діагоналі екрана вказують або в дюймах ("), або в сантиметрах (см). Для телевізорів існують певні «типорозміри» екрана, по яких вони розділяються на групи. Найпоширеніші телевізори 14" (37 см), 20" (51 см), 21" (54 см), 25" (63 см), 29" (72 см), 32" (81 см), 34" (87 см), 36" (92 см). Чим більше діагональ, тим більше й розміри самого телевізора.

З міркувань безпеки для здоров'я відстань, що рекомендується до екрана при перегляді телевізора формату 4:3 повинна бути від 3 до 5 діагоналей екрана, а дія широкоформатних телевізорів 16:9, у силу особливостей передачі зображення відстань перегляду становить 2,5...3 діагоналі екрана. Виходячи із цього правила, телевізор з діагоналлю 21" можна купувати, якщо від екрана до місця перегляду буде 1,5...2,5 м, 29" - 2..3,5м.

- тип кінескопа. 

ЕПТ (електронно-променеві, кінескопні) телевізори - найпоширеніший тип телевізорів. Зображення на кінескопах з електронно-променевою трубкою утворюється шляхом потрапляння на вкриту люмінофором внутрішню поверхню трьох електронних променів, кожен з яких відповідає за певний колір: промені рухаються по поверхні кінескопа аналогічно тому, як очі людини рухаються по екрану комп’ютера під час читання рядків, у потрібних місцях промінь запалює точку певного кольору: червоного (R - red), зеленого (G - green) або синього (B - blu).

Тобто, одержуване зображення складається із крапок червоного, зеленого і синього кольорів. У телевізорів із традиційним, скляним кінескопом, розмір екрана в більшості випадків не перевищує 38". Кінескопи у звичних телевізорах діляться на звичайні опуклі, плоскі та суперплоскі (технологія flatron т.п.)

Недоліки - розмір екрана телевізорів технологічно обмежений (близько 38"); - великі габарити; проблеми видимості променів, геометричних перекручувань, фокусування, чистоти кольорів, вплив на зображення магнітних полів; - якщо частота відновлення екрана телевізора нижче 100 Гц, то при перегляді такого телевізора сильно утомлюються очі.

Переваги -     велика розмаїтість моделей ЕПТ телевізорів; -     невисока вартість; -     відпрацьовані технології та схемотехніка; -     висока якість зображення та найбільш природна передача кольору; -     великий термін служби (до 15 років).

 

Рідкокристалічний телевізор (РК) LСD телевізор, що працює на основі рідкокристалічного дисплея. У більшості сучасних РК телевізорів розмір діагоналі не перевищує 40".

Рідкокристалічний екран – електронний пристрій візуального відображення інформації, принцип дії якого ґрунтується на явищі електричного переходу і рідких кристалах.

 

Рідкокристалічний екран складається з довільної кількості кольорових або монохромних точок (пікселів) і джерела світла або відбивача (рефлектора).

Кожна з кольорових точок рідкокристалічного екрана складається з кількох комірок (як правило, з трьох), попереду яких встановлюються світлові фільтри (найчастіше – червоний, синій і зелений). Тобто колір певної точки і її яскравість визначається інтенсивністю світіння комірок, з яких вони складається.

LСD телевізори - зображення на моніторах виводиться за рахунок підсвічування екрана зі зворотної сторони лампою білих кольорів, а осередки основних кольорів RGB, розташовані на трьох панелях відповідних кольорів, пропускають або не пропускають через себе світло, залежно від управління. Керуючі елементи виготовлені методом напилювання на екран (ТFТ- Thin Film Transisor- тонкоплівкові транзистори).

Недоліки: - висока вартість; - помітна залежність відтінку і яскравості від кута перегляду; - нерівномірність яскравості зображення та неприродна передача кольорів; - імовірність «вигоряння» пікселей, у результаті чого на екрані телевізора з’являються постійно палаючі крапки.

Переваги: - плоске, досить якісне зображення; - мала товщина; - низьке енергоспоживання; - через відсутність частоти відновлення екрана; - ергономічність стосовно людського ока.

LED телевізори

LCD-технології планомірна витісняються з ринку більш економічною LED.

Екрани з технологією LED (Light-emitting diode) - варіант більш пізній, з якісно поліпшеними характеристиками в порівнянні з попереднім.

Підсвічування в таких матрицях забезпечується світлодіодами, які можуть розташовуватися з боків екрану або мати заднє розташування.

	Бічне розташування підсвічування носить назву Edge, і по візуальному якості мало чим відрізнятиметься від LCD-матриць. Зате повноцінна заднє підсвічування - Direct - дасть більш рівномірний підсвічування і можливість автоматично змінювати контраст і яскравість на екрані локально, в залежності від зображення
Недоліки: - через високу яскравості і контрасту гірше передаються півтони і градієнти; - «залишкові» кадри - на деяких ЖК-дисплеях при швидкій зміні кадрів можуть залишатися ореоли попереднього кадру, залишаючи після себе «шлейф» на екрані; - висока ціна (через дорожнечу виробництва); - згодом можливо вигоряння окремих пікселів.		Переваги: - більш висока яскравість і контрастність в порівнянні з LCD, можливість часткової підсвічування і затемнення, що дає більш «натуральне» зображення; - більш тонкий корпус; - менше споживання енергії.

	Плазмовий телевізор – екран телевізора використовує групу з трьох індивідуальних ламп денного світла на кожен піксель – червоний, зелений та синій, змінюючи інтенсивність кожного кольору, дисплей може виробляти весь спектр кольорів за допомогою плазми, якою заповнена полум’яна панель.
Недоліки: - зображення з часом тьмяніє і контрастні кольори блякнуть; - рідко виробляються маленьких розмірів; - є джерелом шкідливого ультрафіолетового випромінювання		Переваги: - оптимальне співвідношення ціни і розміру; - на відміну від LСD, загальний радіус огляду менший, проте ефективний радіус більший - низьке енергоспоживання

У порівнянні з ЖК-телевізорами, «плазма» має велику площу випромінювання, що особливо є плюсом в телевізорах з діагоналлю більше 40 дюймів, природне перенесення кольорів і глибокі відтінки, якісна передача динаміки руху, без ореолів і затримок, які можуть бути присутніми в недорогих LED- панелях.

До речі, вартість плазмових телевізорів трохи нижче рідкокристалічних.

З іншого боку, плазмові телевізори мають деяку зернистість, яка найчастіше стає помітна при відхиленні від центру по вертикалі (тобто вгору-вниз), вони більше споживають енергії і нагріваються в процесі роботи, що з часом може призвести до вигоряння екрана.

Плазмові «ящики» зазвичай товще і важче ЖК-панелей, так що іноді розмістити їх на стіні трохи важко. Що стосується кута огляду, то у «плазми» він трохи менше - близько 160 градусів.

Однозначної відповіді «що краще?» бути не може. Кожна технологія має свої переваги і недоліки, що при різних вимогах покаже різний результат.

Якщо Ви віддаєте перевагу динамічну картинку і велику діагональ, ймовірно, варто звернути увагу на плазмові моделі. А якщо в пріоритеті висока контрастність і передача глибоких і насичених відтінків - LED-телевізор буде як не можна до речі.

Також варто розуміти, для якого приміщення купується телевізор, як він буде використовуватися і які параметри в ньому Вам будуть необхідні. Широкий функціонал на кшталт виходу в інтернет або технології 3D., чи просто  для перегляду програм. 

Smart-телевізор - або гібридний ТВ (не плутати з IPTV, Internet TV або з Web TV) — телевізор або приставка з вбудованим доступом до Інтернет і Web 2.0, приклад технологічної конвергенції між комп'ютерами і телевізорами чи телеприставками. Крім традиційних функцій телевізорів і телевізійних приставок, що транслюють традиційні телеканали, ці пристрої можуть також забезпечити інтерактивне медіа, інтернет-телебачення, OTT, а також потокове мультимедіа на вимогу і доступ до домашніх мереж.

Smart-телевізор переважно націлені на підтримку розважальних медіасервісів в Інтернеті, комп’ютерних ігор, онлайн перегляду фільмів, мультфільмів і серіалів, прослуховування музики, виключаючи потребу у звичайному телебаченні. При використанні таких телевізорів використовують спеціалізовані пулти, що поєднують функції телевізійного пульта і джойстика (комп’ютерної мишки).

Smart TV фактично є комп'ютером у форм-факторі телевізора.

Концепція Smart TV («інтелектуальний» телевізор/ «розумний» телевізор) базується на ряді інноваційних технологій і розробок, які кардинально змінюють способи взаємодії глядача з телевізором, перетворюючи звичний пристрій у повноцінний центр розваг для кожного члена сім'ї.

Керувати Smart TV можна за допомогою голосу і жестів (функція Smart Interaction), використовуючи смартфон або спеціальний пульт ДУ — Smart Touch. 

Проекційні телевізори та проектори - зображення в таких типах телевізорів виходить на просвітному (для проекційних ТВ) або екрані, що відбиває (для проекторів), граничний розмір якого для проекційних ТВ становить близько 60" і до декількох метрів для проекторів.

 

За принципом дії серед проекційних телевізорів виділяють наступні різновиди:

-     на кінескопах (зі зворотною проекцією),

-     на LCD матрицях

-     мікродзеркалах (DLР).

Проекційні телевізори на кінескопах (СRТ) - у проекційних телевізорах і проекторах на кінескопах використовуються 3-и дуже яскравих невеликих кінескопи основних кольорів, зображення з яких через оптичну систему й дзеркало попадає на екран.

Недоліки - невисока яскравість зображення, проблеми фокусування; - «вигорання» нерухомої частини зображення при тривалому перегляді

Переваги - природна передача кольорів; - великий розмір зображення

Поряд із телевізорами у сучасних готелях встановлюють DVD-програвачі (Digital Virsatile Disk «цифровий багатоцільовий диск»). Інформація на DVD записана в цифровому форматі, а пристрої виводу звуку та відео здебільшого використовують аналоговий формат.

Аналоговий сигнал - це сигнал, що безупинно змінює своє значення в часі. До аналогового сигналу відноситься поширення в просторі звуку та радіохвиль. Також в аналоговій формі зберігається музика на вінілових дисках і аудіокасетах.

Цифровий сигнал - це дискретний сигнал, що змінюється в часі східчасто і може бути представлений у цифровій формі.

DVD - це компактний, дешевий і ємний носій інформації. Для зберігання інформації використовуються DVD-диски, які зовні не відрізняються від лазерних компакт-дисків CD-RОМ або CD Audio. Інформація на DVD -диск може бути записана з двох сторін. Кожна сторона може містити два рівні. Для зчитування інформації з того або іншого рівня застосовують різну довжину хвилі лазера. Кожний рівень може містити до 4,7 Гб інформації (2 години повноцінного відео), кожна сторона до 8,5 Гб, а весь диск - до 17 Гб. Як відомо, звичайний лазерний диск містить порядку 700 Мб - в 13 разів менше, ніж на одній стороні DVD. MiniDVD - це спосіб запису порядку 20 хвилинних фільмів або додатків на звичайний CD-R або CD-RW (наприклад, фірмова презентація, підготовлена та записана на комп'ютері). Але MiniDVD здатні відтворювати обмежений асортимент DVD-програвачів.

Підтримка різних відеостандартів - фільм, записаний на одному DVD-диску, може демонструватися на телевізорах різких стандартів і різних форматів. Чітке зображення в режимі паузи, а також при вповільненому та прискореному відтворенні. Кіностандарт Dolby Digital для об'ємного звуку с невід'ємною частиною DVD, а крім того, ряд дисків підтримують і альтернативні розробки, такі як DTS. За допомогою DVD стало можливим створення домашнього кінотеатру. Всі сучасні програвачі мають стерео виходи.

DVD-програвачі мають найчастіше такі додаткові функції:

-     Zoom - можливість збільшення обраного фрагмента кадру;

-     Пошук по диску за різними критеріями (наприклад, вибір епізоду, вибір часу від початку, вибір частини);

-     Вибір субтитрів на різних мовах.

-     Різні звукові доріжки для одного і того самого відеоряду. Звичайно застосовується для вибору мови озвучування. На деяких дисках за допомогою цього реалізована можливість перегляду фільму з коментарями творців і учасників за кадром.

-     Seamless Branching - коли творцем дисків може бути задано кілька сценаріїв показу сцен. Наприклад, для показу з одного диска прокатної та авторської версії фільму. Застосовується також для захисту від перегляду дітьми небажаних сцен у фільмах: при включеній на програвачі захисту від перегляду дітьми ряд сцен з такого диска не буде показаний, якщо не введений пароль.

-     Multiangle, або показ однієї сцени з різних точок зйомки, може застосовуватися, наприклад, для показу футбольного матчу, коли ворота знімають із декількох камер. У процесі перегляду глядач може вибирати між ними.

На ринку пропонується велика кількість різних пристроїв для відтворення дисків формату DVD.

До основних можна віднести:

- комп'ютер або ноутбук з убудованим DVD -приводом;

- переносні DVD-програвачі з вбудованим дисплеєм;

- переносні DVD-програвачі без вбудованого дисплея;

- сучасні ігрові консолі з DVD-приводом;

- стаціонарні DVD-програвачі;

- різні гібриди стаціонарних програвачів з жорстким лиском. VHS- рекордером або СD-програвачем;

- DVD -рекордери.

Проте останнім часом, все більше для передачі інформації використовують USB-флеш-накопичувачі, флешки (скор. UFD (USB Flash drive)) — носій інформації, що використовує флеш-пам'ять для збереження даних та підключається до комп'ютера чи іншого пристрою (сучасні телевізори, DVD-програвачі та ін.) через USB-порт.

В основі USB-флеш-накопичувача лежить флеш-пам'ять типу NAND або NOR. Вона містить кристал кремнію, на якому розміщені транзистори з плаваючими і керуючими ізольованими затворами. Транзистори мають стік і витік. Плаваючий затвор транзистора здатний утримувати заряд (електрони).

Під час запису даних на керуючий затвор подається позитивна напруга і деяка частина електронів надсилається (рухається) від стоку до витоку, відхиляючись до плаваючого затвору. Частина електронів долає тонкий шар ізолятора і проникають в плаваючий затвор, де і залишаються на тривалий термін зберігання. Час зберігання інформації вимірюється роками, але так чи інакше він обмежений.

USB-флеш-накопичувачі зазвичай підтримують перезаписування. Розмір — близько 5 см, вага — менше, ніж 60г. Надзвичайну популярність здобули у 2000-ні у зв'язку з тим, що вони дуже компактні, легкі і мають великий об'єм пам'яті (від 32 Мб до 256 Гб). Основне призначення — зберігання й перенесення файлів та обмін ними, резервне копіювання, завантаження операційних систем тощо.

Телефон – пристрій для передачі звуку на великі відстані за допомогою електричних сигналів. Вибір телефону для житлових приміщень готелів залежать від його можливостей і додаткових функцій.

Дисплей. Дозволяє бачити всю необхідну інформацію у вигляді набраних і прийнятих дзвінків, часу, тривалості розмови тощо. Бажаною є наявність підсвічування дисплея, що забезпечує комфортне використання телефону при поганій видимості або в нічній час доби.

Телефонна книга. Забезпечує стаціонарний телефон запам’ятовуванням номерів, які необхідні користувачеві для роботи.

Автовідповідач. Допомагає не лише відтворювати вхідні дзвінки, але й прослухувати короткі повідомлення від вхідних абонентів.

Гучний зв'язок. Дозволяє, не користуючись слухавкою, розмовляти безпосередньо в мікрофон на корпусі апарату.

Система зв'язку готельного підприємства в загальному випадку являє собою набір засобів для зв'язку із «зовнішнім світом» і для внутрішнього зв'язку, у межах самого готелю.

Зовнішні телекомунікації забезпечують зв'язок з міською телефонною та радіотрансляційною мережами, системами телефонного, телеграфного і телетайпного зв'язку різного рівня (загальнодержавними, регіонального і відомчого), а також каналами мереж передачі даних (Internet). У свою чергу, внутрішній зв'язок необхідний для забезпечення адміністративної та технологічної діяльності в межах території самої установи.

Існує два способи побудови систем внутрішнього зв’язку. Перший припускає побудову системи внутрішнього зв'язку на базі установчої телефонної мережі за допомогою установчої АТС (УАТС). При цьому частина її ресурсів використовується для телефонного зв'язку між абонентами усередині підприємства, а частина - для зв'язку з міського і/або відомчою телефонною мережею.

Другий спосіб заснований на застосуванні спеціалізованого устаткування внутрішнього зв'язку (воно може функціонувати як самостійно, так і в складі УАТС. розширюючи їх можливості). Це забезпечує побудову ефективної системи, що буде найбільш повно відповідати специфіці виробничої діяльності даної установи і мати оптимальне співвідношення ціна/якість.

Виробники телекомунікаційного устаткування пропонують широкий вибір засобів для організації внутрішнього зв'язку.

Інтерком (Intercom) - двосторонній зв'язок між співробітниками установи й/або між співробітниками та відвідувачами установи. До засобів інтеркома відносяться, наприклад, широко відомі установчі системи селекторного зв’язку, домофони, переговірні пристрої із приміщеннями обмеженого доступу.

Засоби інтеркому призначені для організації внутрішнього двостороннього зв'язку на території установи. Як система внутрішнього зв'язку інтерком застосовують у тих випадках, коли організація або розширення внутрішньої телефонної системи зв'язку на основі УАТС неможливі по економічним, організаційним або іншим причинам. Крім того, засобами інтеркому вирішуються завдання нехарактерні для телефонії, причому ці рішення мають краще співвідношення ціна/якість.

Абонентські пристрої з мікротелефонною трубкою застосовують для двостороннього зв'язку з абонентом, коли не потрібно оповіщення всіх співробітників, що перебувають у приміщенні.

Застосування пристроїв з мікротелефонною трубкою актуально при дуже високому рівні шуму, коли пристрій гучномовного типу не зможе - відокремити» шум від голосу абонента, або в ситуаціях, коли до рівня шуму пред’являють дуже високі вимоги, наприклад у готелях.

Устаткування інтеркому забезпечує можливість управління іншими установчими системами. Так, може здійснюватися зв’язок із зовнішніми дверними переговірними пристроями (домофонами) і управління дверними замками. Як додаткові пристрої можливе підключення до інтеркому більш складних систем контролю доступу в установу, контрольних і виконавчих пристроїв сигналізації, наприклад аварійної сирени та автоінформаторів.