Тема 6. Моделювання фінансового забезпечення наукового бізнес-проектіування

Основою бізнес-проєкту є виробнича програма, під якою розуміють систему планових завдань  з виробництва і збуту продукції у встановлених обсягах, якості, номенклатурі, асортименті й  термінах. За сучасних вимог виробнича програма формується з врахуванням запитів потенційних споживачів, оскільки лише за таких умов вироблений продукт може бути реалізований за вигідною для виробника   ціною. Для підвищення конкурентоспроможності продукції, виробнича програма повинна передбачати раціональне використання обмежених ресурсів, в тому числі фінансових, забезпечуючи при цьому необхідні якісні параметри продукції,  соціальні критерії - належний рівень оплати праці, дотримання вимог охорони праці й заходів безпеки і т. п.,   недопущення/мінімізація шкоди навколишньому природному середовищу тощо. Фінансове забезпечення виконання виробничої програми потребує необхідних коштів, потреба в       яких передбачається  у відповідному кошторисі витрат (бюджеті), який формується як в розрізі  виробництва окремих видів продукції, так і на виконання виробничої програми в цілому. Отже, фінансування виробничої програми це процес, який дає змогу своєчасно забезпечувати її виконання  необхідними ресурсами,  а також належно виконувати весь комплекс технологічних робіт в оптимальні терміни,  з дотриманням передбаченої  їх якості і з мінімальною вартістю.

Результати дослідження підтвердили, що суттєвими чинниками, які треба враховувати при управлінні  фінансовим забезпеченням виробничої програми є структура сільськогосподарських культур вирощуваних підприємством, виробничий напрям підприємства – рослинництво, рослинництво і тваринництво, виробництво та переробка продукції, спосіб і терміни реалізації тощо. Якщо вирощування сільськогосподарських культур диверсифіковане: вирощуються ярі й озимі культури, культури різних строків посіву і збирання, то потреба в коштах на виконання виробничої програми більш рівномірно розподілена в часі. Якщо підприємство спеціалізується на виробництві продукції рослинництва і тваринництва, то грошові потоки більш синхронізовані, оскільки частина витрат покривається власними коштами, які протягом року надходять більш рівномірно, а їх вартість нижча порівняно із запозиченими. За умови організації переробки одержаної продукції,  крім соціальної вигоди - додаткові робочі місця і згладжування сезонності використання наявного трудового потенціалу, є й економічна вигода - надходження додаткової економічної вартості. Крім того, середні й малі фермери не можуть реалізувати продукцію з використанням сучасної ринкової інфраструктури (до цього часу малі та середні фермерські господарства можуть реалізовувати продукцію тільки на міських ринках, що зменшує їх фінансовий потенціал для нормальної виробничої діяльності).

На перший погляд, управляти фінансуванням виконання виробничої програми рослинництва, тваринництва, переробного підприємства не складно, оскільки відпрацьовані технології виробництва і збуту продукції, є апробовані нормативи витрат на придбання товаро-матеріальних цінностей і широкий їх кількісно-ціновий асортимент, на затрати праці та оплату найманих працівників, соціальні внески, норми амортизаційних відрахувань на основні засоби і т.п.  Проте, поряд з передбаченими ситуаціями є ціла низка чинників як метеорологічні умови, кон’юнктура ринку, карантинно-епідеомологічні ситуації, економічні кризові явища, політико-правові чинники та ін., які, найчастіше, непередбачувано впливають  як на обсяг виробництва продукції, так і на потреби у фінансових ресурсах для її виготовлення. Все це ускладнює розробку і прийняття управлінських рішень, що,  з одного боку, потребує якісної інформації, а з іншого - відповідного аналітичного інструментарію.

Дані, на яких грунтуються управлінські рішення повинні відповідати критеріям   корисності,  зокрема: адресність, актуальність, аналітичність, багатоаспектність, вірогідність, верифікаційність, гнучкість, детальність,

достатність, достовірність, доступність, доцільність, надійність, належний формат, нейтральність, однорідність, оперативність, періодичність, об’єктивність, порівнюваність,  раціональність, регламентованість, регулярність надходження, релевантність, своєчасність, співставність, суттєвість (значимість), точність, узгодженість, цілеспрямованість, креативність, економічність, перевищення вигід над витратами, результативність, забезпечення зворотного зв’язку тощо.

Традиційно вважається, що  основним джерелом інформації для оцінки фінансового забезпечення виконання виробничої програми є дані первинного і бухгалтерського,  в першу чергу,  управлінського обліку та показники фінансової й  статистичної звітності. Використавши наявні облікові дані і застосувавши апробовані методики, є можливість проаналізувати вплив основних чинників на зміну величини відхилень як елементів, так і структури витрат, понесених на виконання виробничої програми і на рівень собівартості виготовленого  продукту.

Проте, для поглибленого аналізу виконання виробничої програми необхідно використовувати і необлікові дані, які формуються на підприємстві - матеріали попередніх аналізів, перевірок, внутрішнього контролю і аудиту, ревізій, пояснювальні записки співробітників підприємства, норми і нормативи, плани, ліміти, контракти, а також ті, що формуються поза підприємством - закони, постанови уряду, розпорядження міністерств і відомств, інформацію про природно-кліматичні умови (рельєф земельних ділянок, якість грунтів, рівень їх зволоження  з врахуванням підгрунтових вод, кількість опадів та характер їх випадання, температурний режим вегетації рослин тощо); ринкову кон’юнктуру (ситуація на внутрішньому і зовнішньому ринках конкретного виду продукції - обсяг, пропозиція, місткість ринку, дані про виробництво, імпорт/експорт цього виду продукції, основні гравці, тенденції розвитку ринку і т. п.); можливі джерела надходження фінансових ресурсів та їх вартість (власні кошти, державна підтримка, кредити, інвестиції тощо).

Крім вищезгаданої інформації для  аналізу використовують  матеріали земельного кадастру, дані метеорологічних спостережень, періодичної преси, яка публікує звіти великих компаній, дані про випуск окремих видів продукції, перспективи розвитку, обсяги і напрями капітальних вкладень, експортно-імпортні угоди, корпоративну політику і кадрові перестановки. Аналітики також повинні передбачати, що фінансування сільськогосподарських підприємств зокрема в частині їх державної підтримки, надходження інвестицій і т. п. в значній мірі залежить від показників макроекономічного розвитку - динаміки внутрішнього національного продукту і національного доходу, облікової ставки НБУ, кредитних і депозитних ставок банків, курсу іноземних валют, кон’юнктури ринку фондових інструментів, обсягу емісії грошей, ринку страхових послуг, грошових доходів населення та  його вкладів у фінансово-кредитних установах, індексу інфляції, ставок податків і зборів, тощо.

Зауважимо, що зовнішня інформація дуже динамічна і не завжди доступна, що ускладнює роботу аналітика, який повинен не тільки оцінювати сучасний стан керованого об’єкта, а й моделювати його розвиток з врахуванням майбутніх можливих змін,  що по суті і є основою прийняття обгрунтованих управлінських рішень.

Наявність інформації є передумовою об’єктивної аналітичної оцінки ситуації та прийняття рішень з її вирішення, тобто йдеться про реалізацію аналітичної складової моніторингу, ефективність якої залежить від дотримання її стадій: діагнозу, синтезу і прогнозування. Діагностика забезпечує  виявлення і попередню оцінку відхилень окремих елементів  аналізованого об’єкта (явища, процесу) і визначення характеру та меж цих змін і є передумовою  узагальненого вивчення у взаємозв’язку і взаємозалежності цих елементів та їх відхилень, яке здійснюють на стадії синтезу. За його результатами, сконцентрувавши увагу на першопричинах змін, розробляють багатоваріантні схеми вирішення ситуації та сценарії можливих кількісно-якісних змін аналізованого об’єкта, тобто йдеться про стадію прогнозування на результатах якого і ґрунтуються нові управлінські рішення або здійснюється корегування прийнятих.

Ефективність аналітичної оцінки залежить  і від того, на якому етапі розпізнали ситуацію, такими етапами є тріада: «слабкий сигнал-симптом-проблема». Традиційний підхід аналітичного осмислення ситуації в кращих випадках починається з виявлення симптомів, а в більшості маємо справу з оцінкою проблеми, яка вже виникла. Це призводить до запізнілої реакції на проблему, чим знижується ефективність управлінського рішення. Тому систему діагностичного розпізнавання доцільно побудувати  таким чином, щоб можна було виявити ситуацію в стані її зародження. Така система розпізнавання базується на основі виявлення слабких сигналів.

Наука не запропонувала надійної методики розпізнавання проблеми на етапі слабкого сигналу, а методологія аналізу є такою, що розпізнавання в більшості випадків ґрунтується на застосуванні емпіричних способів з використанням фіксованої інформації, зокрема оцінки відхилення абсолютних і відносних величин, тенденцій зміни аналізованих показників тощо.

З’ясуванню етапів розпізнавання ситуацій деякою мірою може слугувати припущення, що слабким сигналом можна вважати стале відхилення фактичного рівня показника від нормативного (запланованого, бажаного, прогнозованого) в межах до 10%, якщо відхилення становить 10-30% - йдеться вже про симптом, а понад 30% - за проблему. Це особливо важливо для сільськогосподарського виробництва, де фактор часу має важливе значення, оскільки виконана робота поза оптимальні терміни значно погіршує кінцеві результати. Як наголошувалось вище, поза технологічними чинниками  в аграрних формуваннях  можуть бути непередбачувані зміни, зокрема пов’язані з природно-кліматичними чинниками, ринком, фінансуванням тощо. Зауважимо, що не завжди є можливість передбачити ситуацію навіть за слабкими сигналами. Виходом з цього становища є підбір таких методичних методів і прийомів, які б дозволяли своєчасно виявляти і оцінювати ситуацію, що забезпечило б оперативне реагування на неї. З арсеналу аналітичних способів такими є в основному  експертно-логічні (методи гнучкого управління). Отже результативність системи аналітичного моніторингу незалежно від об’єкта управління  залежить як від якості і своєчасності формування інформації про об’єкт спостереження, так і аналітичного інструментарію використання цієї інформації для розробки, прийняття/корегування управлінських рішень.