3. Максимізація прибутку фірми.

В аналізі ми керуємося припущеннями що фірми максимізують прибуток. Певно, що це так. Фірма, витрати якої тривалий час перевищують доход, припиняє свою діяльність. А серед 2-х варіантів виробник завжди вибирає той, який буде більш прибутковим. І якщо ти сам не максимізуєш прибуток, то конкуренти, котрі займаються цим питанням, скоро витіснять тебе з ринку. Отже, щоб вижити у галуззі з високою конкуренцією, необхідно за головну мету мати саме максимізацію прибутку.

Задача максимізації прибутку може бути розв'язана аналітично, графічно.

Графічно:

Креслимо графіки кривих ТR та ТС:

Крива виручки ТR є прямою лінією, оскільки для даної величини ціни виручка зростає пропорційно до обсягу виробництва. Криву ТС розглядали в попередній темі.

Тоді прибуток для будь-якого значення графічно визначається як різниця вертикальних координат цих кривих.

Для рівнів випуску, менших від QA фірма матиме збитки, крива ТС вища за ТR, тобто витрати більші виручки.

При обсягах випуску в діапазоні від QA до QB – прибутки, причому максимальний прибуток досягається при Q=QE.

А при обсягах більших за QВ фірма знову матиме збитки.

Тепер побудуємо графік кривої прибутку.

Аналітично пошук максимуму – максимального прибутку - полягає в максимізації функції однієї змінної П(Q)=R(Q) – С(Q).

Для того, щоб знайти максимум функції, треба її продиференціювати і похідну дорівняти до нуля.'

П'(Q)=R'(Q) – С'(Q)

МR=МС – умова максимізації прибутку, одержала назву «правило граничного випуску».

Розглянемо докладніше випадок для конкурентної фірми:

(а ціна на конкурентному ринку є заданою і постійною – Р2=Р1=Р*)

Значить якщо МR=МС, то умова максимізації прибутку для конкурентної фірми виглядає так:

МС=Р, що означає, що конкурентна фірма запроваджує такий обсяг виробництва, за якого граничні витрати = ціні.

Графічний розв'язок задачі максимізації прибутку з використанням граничних величин:

Сукупна виручка = граничні витрати в точці E, згідно з умовою максимізації прибутку ціна PE та кількість QE визначають максимальний прибуток.

Сукупна виручка, ТR=РE × QE (це площа прямокутника РEEQEO).

При обсязі QE середні витрати дорівнюють AС (напроти точки В).

Значить загальні витрати – це площа ACBQEO. Звідси прибуток – це різниця площ прямокутників, а зн., площа ACРEEB. Це випадок, коли економічний прибуток додатний.

Якщо ринкова ціна встановлюється на рівні середніх витрат фірми ( тобто ТR=ТС; Р*Q= ТС; Р=АС), то економічний прибуток дорівнює нулю (фірма отримує лише нормальний прибуток).

Точка Е – точка незбитковості, Р = minAC – умова незбитковості.

Тепер ситуація, коли ринкова ціна на такому рівні, що виручка менша за витрати:

 

 

 

 

 

В такій ситуація фірма ще може продовжувати діяльність, оскільки в разі миттєвого припинення діяльності фірма перестане витрачати гроші лише на змінні витрати, а фіксовані витрати тоді вона вже ніяк не відшкодовує. Значить, фірма продовжує діяльність (виробляє продукцію), поки її втрати не перевищують фіксованих витрат:

Втрати ≤ FC

TC-TR≤ FC

FC+VC(Q) - P*Q ≤ FC

VC(Q) ≤ P*Q

P ≥ AVC – поки так, фірма ще працює.

Коли Р< AVC, фірма не зможе відшкодувати навіть фіксованих витрат, зн., їй треба виходити з галузі.

Р = minAVC називається умова закриття.

В довгостроковому періоді P=minLRAC=LRMC – умова не збитковості та умова закриття одночасно.

В точці В ціна дорівнює min AVC. Це точка закриття.

 

4. Короткострокові рівновага і пропозиція фірми та галузі. Надлишок виробника.

Отже, фірма вже виробляє якийсь обсяг продукції, і в короткостроковому періоді вона повинна лише визначити, чи слід його змінювати (щоб максимізувати прибуток). Фірма лише іноді збільшує випуск, коли їй це вигідно.

Умова максимізації прибутку Р = МС. Значить, коли Р > МС, то фірма буде збільшувати Q. Візьмемо до уваги точку закриття Р= minAVC (за цієї умови фірма буде працювати за умови Р > МС буде ще й збільшувати обсяги виробництва).

Будуймо графік:

Різні рівні ціни – різні точки (закриття, не збитковості, і там, де прибуток додатній).

Таким чином ми можемо побудувати індивідуальну криву пропозиції S для короткострокового періоду. Кожна її точка показує ціну і обсяг блага, який фірма бажає і може запропонувати.

В короткостроковому періоді крива пропозиції S утворюється як частина кривої МС, що розташована не нижче точки перетину з кривою АVС. За цінами нижчими від АVС, обсяг Q=0, тому формально до кривої пропозиції слід відносити і відрізок OP0.

Якщо для кожної з фірм, що входять у галузь, визначити криву пропозиції, то можна побудувати криву ринкової пропозиції, яка утворюється як горизонтальна сума індивідуальних кривих пропозиції окремих фірм.

Кожна конкурентна фірма з метою максимізації прибутку повинна визначити лише обсяг випуску QE, який дозволяє максимізувати прибуток, тому що ціна вважається визначеною на конкурентному ринку. Для заданої ціни Р треба знайти такий випуск Q, який відповідає правилу граничного випуску (МR=МС) та умовам щодо вартості виробництва (Р ≥ minAVC). В такому разі фірма буде перебувати в стані короткострокової конкурентної рівноваги.

Ринкова короткострокова конкурентна рівновага характеризується такими ціною (Р) та обсягом (Q), що на ринку відсутні тенденції до їхньої зміни. При цьому обсяги ринкового попиту й ринкової пропозиції співпадають, так само як і ринкові ціна попиту й ціна пропозиції. Кожна фірма у такому стані виробляє обсяг продукції, який дозволяє їй максимізувати прибуток.

Тепер за аналогією з надлишком споживача, розберемо надлишок виробника.

Якщо проаналізувати прибутковість конкурентної фірми для різних обсягів випуску, то побачимо, що умова Р=МС виконується лише для останньої одиниці оптимального обсягу випуску QE. Для кожної з попередніх одиниць випуску ціна> за МС (граничні витрати), тобто Р-МС >0,тому що ціна кожної одиниці однакова, а граничні витрати будуть меншими.

Якщо скласти всі такі різниці для кожної одиниці випуску отримуємо надлишок виробника. Фірма має надлишок на всіх одиницях продукції, крім останньої (т. як Р=МС)

Виробничий надлишок і прибуток – не одне й те саме.

Прибуток = виручка –(змінні витрати + фіксовані витрати)

Виробничий надлишок = (Р-МС)*Q = виручка –змінні витрати

(оскільки в короткостроковому періоді граничні витрати = гранично змінним витратам, котрі помноживши на Q, одержуємо змінні витрати)

Графічно виробничий надлишок – площа заштрихованої фігури.

Якщо підсумувати надлишки всіх фірм на ринку певної продукції, отримаємо надлишок виробників на ринку цієї продукції. Геометрично він обчислюється, так як і надлишок окремого виробника, із заміною кривої граничних витрат на криву ринкової пропозиції S.

Сума надлишків виробників і надлишку споживачів утворює сукупний надлишок або чисту вигоду для суспільства.