Лекція №2. Закономірності розміщення грунтів у просторі (Частина 1)

Неоднорідність ґрунтового покриву – це явище закономірне і повсюдне, проявляється як у просторі, так і часі. Розподілення ґрунтів на території представляє собою складну мозаїчну картину. Клімат, рослинність, ґрунтоутворюючі породи і рельєф, а також зміна цих факторів у часі призводить до створення на певній ділянці багато варіантів поєднання грунтів із різними показниками родючості.

Однак природна неоднорідність ґрунтового покриву за показниками родючості ґрунтів часто перекривається неоднорідністю родючості ґрунтів, яка пов’язана з діяльністю людини. Багато таких агротехнологій, як внесення органічних і мінеральних добрив, оранка чи мілкий обробіток, терасування, особливості чергування сільськогосподарських культур (сівозміна) і навіть проведення меліорацій можуть впливати на неоднорідність хімічних і фізичних властивостей ґрунтів навіть у рамках однієї ділянки. Високий ступінь неоднорідності таких властивостей ґрунтів може існувати навіть у межах маленьких присадибних ділянок.

Різні культури по різному реагують на реакцію ґрунтового розчину, забезпечення поживними речовинами, неоднорідність вмісту вологи в ґрунті та інші показники. Наприклад, підвищена кислотність ґрунтів негативно впливає на врожайність культур і знижує ефективність використання багатьох мінеральних і органічних добрив.

Дослідник О.М. Лебединцев (1960) вказував, що неоднорідність родючості ґрунтів при посіві однієї культури не може слугувати гарантією неоднорідності для інших культур. Пов’язано це з реакцією рослин на різні фактори, які визначають їх ріст і розвиток. У підтвердження вчений наводить такий приклад: якщо частина земельної ділянки раніше була піддана оранці, а інша частина – мілкому обробітку, то на такій земельній ділянці овес буде давати стабільний і гарний урожай, оскільки він слабо реагує на глибину обробітку. Проте за вирощування буряків врожайність на таких ділянках буде істотно відрізнятися.

Просторова зміна агрохімічних показників ґрунтів обумовлена неоднорідністю морфогенетичних, тобто природних, властивостей ґрунтів і нерівномірністю внесення добрив або інших поліпшуючих матеріалів.

Вплив просторової зміни агрохімічних властивостей на врожайність буде, в значній мірі, визначатися рівнем окультурення ґрунтів. Чим нижчий рівень родючості ґрунтів, тим вища ефективність внесення добрив і ліпше буде проявлятися вплив неоднорідності агрохімічних показників на врожайність сільськогосподарських культур. За високого і дуже високого вмісту поживних речовин у ґрунті вплив строкатості ділянки за вмістом певного поживного елементу на зміну врожайності буде знижуватися.

          Отже, неоднорідність рослинного покриву тісно пов’язана з неоднорідністю складу і властивостей ґрунтів. Це стосується як природних ґрунтів, так і ґрунтів, які піддані господарській діяльності. Такі ґрунти можна назвати «агроземи». На природних ґрунтах це проявляється, насамперед, у видозміні видового складу рослин, а на агроземах – у зміні врожайності вирощуваних культур. Звичайно, щоб оцінити неоднорідність ґрунтового покриву, зокрема агрохімічних показників, і зміну врожайності сільськогосподарських культур у межах певної території потрібно проводити детальне агрохімічне обстеження.

Традиційні технології окультурювання ґрунтів передбачають створення в орному горизонті гомогенного (однорідного) шару, який складається з ґрунту, добрив, меліорантів тощо. Разом з цим практика землеробства свідчить, що досягти відповідної гомогенності без додаткових енергетичних витрат надзвичайно важко. Зауважимо про те, що ґрунти є складними екологічними об’єктами, яким притаманна природна просторова неоднорідність за трофним, кислотно-основним, газорегуляторним та іншими режимами. У кореневмісному шарі ґрунту така просторова неоднорідність проявляється майже в усіх різновидах антропогенно непорушених ґрунтів. Наприклад, у цілинних ґрунтах, за рахунок відмін у ґрунтовому покриві, різноманітності материнських порід та рельєфу чітко спостерігається просторова неоднорідність другого рівня або макронеоднорідність. Разом з цим, у цілинних ґрунтах спостерігається і мікронеоднорідність, особливо у верхній частині ґрунту, яка зумовлена диференціацією органічної речовини, бо саме тут знаходиться основна маса функціонуючих коренів. В антропогенно непорушених ґрунтах завдяки процесам гуміфікації і мінералізації кореневих решток утворюється просторова мозаїка з локальних зон та осередків, у яких спостерігається підвищена концентрація поживних макро- і мікроелементів порівняно з іншою частиною ґрунту.         

 У зв’язку з цим є необхідність вивчення ґрунтових процесів та окремих представників їх мікробної складової, що дозволяє прояснити функціональні зв’язки між окремими компонентами екосистем з метою досягнення рівноваги всередині екосистеми. Тобто цілинним ґрунтам притаманна природна неоднорідність за вмістом поживних речовин. Останнє є свідченням того, що певних