Лекція №6. Неоднорідність та її характеристики

Питання про варіювання ґрунтових властивостей у просторі займає особливе місце в ґрунтознавстві й екології й викликає бурхливі дискусії. Підсумовуючись пропозиції дослідників, ділянка можна назвати однорідним, якщо він покритий ґрунтом, що ставиться до тому самому типу, підтипу, роду, виду й різновиду ґрунтів (Козловский, Роді, 1976), властивості однаково статистично розподілені (Корнблюм, 1975), а також їх показники не залежать від просторових координат (Рац, 1973; Розанов, 1983).

Якщо ці умови не дотримуються, ділянка буде неоднорідною. Але, через аналітичні помилки або недостатню кількість вихідної інформації, закономірності ґрунтової неоднорідності можуть бути втрачені (Матерон, 1968).

Просторова неоднорідність ґрунтових властивостей і умов середовища є основою еко- і біорозмаїття. Було показано, що просторова неоднорідність фізико-хімічних властивостей і ґрунтово-фізичних процесів є фундаментальною необхідністю утворення структури й здійснення ґрунтом її функцій на кожному ірархарічному рівні (Шеин, Милановский, 2001).

Матероном (1968) були сформульовані положення про «дійсну» і спостережувану просторову варіабельність. Дійсної варіабельності відповідає ґрунтова неоднорідність, а спостережуваної – результат її вивчення. Е. А. Дмитрієв (1993) запропонував розрізняти поняття « неоднорідность» як власна властивість ґрунту й «просторова варіабельність» як результат взаємодії людину й природного об'єкта – грунту.