Теоретичний матеріал до теми 9: Формування механізму інвестиційної привабливості біоекономіки

За даними Державного комітету статистики на початок 2018 р. обсяг залучених з початку інвестування прямих іноземних інвестицій (акціонерного капіталу) в економіку України становив 39144,0 млн дол США (рис. 1).

Найбільші обсяги іноземних інвестицій у 2017 р. надійшли у сфери економічної діяльності, котрі мають найбільший розвиток, зокрема у галузі промисловості - 27,3% від загальної суми інвестицій), фінансову та страхову діяльність – 26,1%, у сферу оптової та роздрібної торгівлі та ремонту автотранспортних засобів - 13,1%, операції з нерухомим майном – 9,7%, професійної, наукової та технічної – 5,9%. У такі значимі для розвитку біоекономіки галузі, як сільське господарство надійшло лише 1,6% від загального обсягу інвестиційних надходжень, виробництво харчових продуктів, напоїв та тютюнових виробів – 7,1%, текстильне виробництво, виробництво одягу, шкіри, виробів зі шкіри та інших матеріалів – 0,3%, виготовлення виробів з деревини, виробництво паперу та поліграфічна діяльність – 1,3%, виробництво основних фармацевтичних продуктів і фармацевтичних препаратів – 0,1 відсотка.

Незначні обсяги іноземних інвестицій надходять також у такі сфери соціального спрямування, як освіта, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги, мистецтво, спорт, розваги та відпочинок.

Аналізуючи щорічні надходження іноземних інвестицій, модна відмітити, що у 2017 р. в економіку України іноземними інвесторами з 76 країн світу вкладено 1630,4 млн дол. США прямих інвестицій (акціонерного капіталу) (рис.2).

З метою забезпечення узгодженості взаємопов’язаних показників про прямі інвестиції НБУ та Державного комітету статистики, статистичні дані про прямі інвестиції, які узагальнювалися по номінальній вартості на підставі інформації підприємств (організацій, установ) у рамках державного статистичного спостереження «Інвестиції зовнішньоекономічної діяльності», були переглянуті з урахуванням адміністративних даних НБУ про ринкову вартість приватних іноземних інвестицій підприємств та установ.

Основними країнами-інвесторами є Кіпр – 25,6%, Нідерланди – 16,1%, Російська Федерація – 11,7%, Велика Британія – 5,5%, Німеччина – 4,6%, Віргінські Острови (Британські) - 4,1%, і Швейцарія – 3,9%.

Для аналізу інвестиційної політики необхідно проаналізувати обсяги освоєння капітальних інвестицій підприємствами України, дані про які за сферами економічної діяльності наведено у додатку Н. У 2017 р. було освоєно 412,8 млрд грн. капітальних інвестицій, що на 14,9% більше від обсягу капітальних інвестицій за відповідний період 2016 р., проте темпи зростання за 2017 р. знизились на 16,6 п.п.

Аналізуючи дані додатку Л, необхідно відмітити, що найбільші темпи зростання інвестицій у 2017 р. порівняно із 2010 р. спостерігаються у таких галузях, як сільське господарство – у 5,2 рази, комп’ютерне програмування та надання інших інформаційних послуг – у 4,8 рази, державне управління та оборона – у 3,9 рази, діяльність у сфері адміністративного та допоміжного обслуговування - у 3,8 рази, наземний та трубопровідний транспорт -3,3 рази, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – у 3,3 рази, поштова та кур’єрська служба – у 3,2 рази, промисловість, у 2,5 рази. Здійснюючи порівняння темпів зростання інвестицій з докризовим 2013 р., необхідно зазначити, що найбільше за цей період зросли інвестиції у сферу державне управління та оборона – більше, ніж у 4 рази, наземний та трубопровідний транспорт - у 4,8 рази, охорона здоров’я та надання соціальної допомоги – у 3,6 рази, освіта – у 3,1 рази, сільське господарство – у 3,1 рази, промисловість – на 39 відсотків. Проведений аналіз свідчить про те, що за останні роки в країні більш швидкими темпами розвивається галузь сільського господарства, яка в структурі національного ВВП забезпечувала за період, що аналізується, від 10 до 14%. Незважаючи на те, що галузі промисловості займають у структурі ВВП 18,5%, інвестування цього напрямку економічної діяльності здійснюється дещо нижчими темпами.

Провідними сферами економічної діяльності, за обсягами залучення капітальних інвестицій, у 2017 р. залишаються наступні: промисловість – 33,1%, будівництво - 12,3%, сільське, лісове та рибне господарство – 14,0%, інформація та телекомунікації – 4,13%, оптова та роздрібна торгівля; ремонт автотранспортних засобів і мотоциклів – 7,0%, транспорт, складське господарство, поштова та кур’єрська діяльність – 8,6%, державне управління й оборона; обов`язкове соціальне страхування – 7,4 відсотків

Аналіз даних показує, що інвестування таких важливих складових розвитку біоекономіки, як наукові дослідження та розробки, професійна, наукова та технічна діяльність, освіта здійснюється низькими темпами. У структурі капітальних інвестицій професійна, наукова та технічна діяльність займає лише 1,84%, освіта – 0,79%, наукові дослідження та розробки – 0,31%, інша професійна, наукова та технічна діяльність – 0,22%. Досить незначну частку займають інвестиції у вказані галузі у величині ВВП. Зокрема, інвестиції у сільське господарство, лісове господарство та рибне господарство займають 1,94% загального обсягу ВВП у 2017 р., промисловість – 4,6%, професійна, наукова та технічна діяльність -0,25%, освіта – 0,1%, наукові дослідження та розробки – 0,04 відсотка. Така ситуація зумовлена економічною та політичною нестабільністю в країні, відсутністю Державної стратегії розвитку біоекономіки, одним з ключових напрямів якої є інвестування галузей біоекономіки, прогалинами в інвестиційному законодавстві, відсутністю належного інституційного забезпечення розвитку інвестиційного ринку, сильний податковий тиск.

Головним джерелом фінансування капітальних інвестицій, як і раніше, залишаються власні кошти підприємств та організацій, за рахунок яких у 2017  р. освоєно 69,4 % капіталовкладень

Частка кредитів банків та інших позик у загальних обсягах капіталовкладень становила 7,1 відсотка. За рахунок державного та місцевих бюджетів освоєно 9,4% капітальних інвестицій. Частка коштів іноземних інвесторів становила 2,9% усіх капіталовкладень, частка коштів населення на будівництво житла – 8,9 відсотка. Інші джерела фінансування становлять 2,3 відсотка.

Здійснюючи аналіз інвестиційної політики в Україні необхідно розглянути позицію країни за відомими світовими рейтингами, які визначають стан України у світовому співтоваристві за основними показниками інвестиційної привабливості.

Зокрема, у рейтингу Doіng Busіness 2017 за результатами 2016 р. Україна піднялась на 1 пункт і посіла 80 позицію. У порівнянні із 2016 р., Україна покращила свої позиції за такими показниками, як: створення підприємств ‒ з 24-го до 20-го місця; підключення до електромереж – із 140-го до 130-го місця; захист міноритарних інвесторів – із 101-го до 70-го місця; забезпечення виконання контрактів– з 93 до 81 місця.

Зріс рейтинг України також за результатами розрахунку Індексу глобальної конкурентоспроможності. Україна у 2017-2018 р. посіла 81-е місце серед 137 країн світу, покращивши свої позиції на чотири пункти, що відображено у табл. 1.

Таблиця 1

Динаміка позиції України за Індексом глобальної конкурентоспроможності*

Аналізуючи дані табл. 1, можна відмітити, що з 2014 р. Україна втрачала свої позиції серед інших країн світу, і лише у 2017-2018 рр. положення стало покращуватися, хоча й не досягло рівня 2012-2013 рр.

Індекс глобальної конкурентоспроможності складається з більш ніж 100 змінних, що згруповані у 12 контрольних показників («Інституції», «Інфраструктура», «Макроекономічне середовище», «Охорона здоров'я та початкова освіта», «Вища освіта і професійна підготовка», «Ефективність ринку товарів», «Ефективність ринку праці», «Розвиток фінансового ринку», «Технологічна готовність», «Розмір ринку», «Відповідність бізнесу сучасним вимогам» та «Інноваційний потенціал»), які об’єднані 3-ма основними групами субіндексів: «Основні вимоги», «Підсилювачі продуктивності» та «Інновації та фактори вдосконалення» (табл. 2).

Незважаючи на незначні покращення, в 2017-2018 р. у країни все ще найгірші позиції за оцінкою міцності банків (130 місце), за регулюванням фондових бірж (134 місце), за якістю доріг (130 місце), за інфляційними змінами та за здатністю країни підтримувати таланти (129 місце), за захистом права власності (128 місце).

Таблиця 2

Позиція України за основними складовими Індексу глобальної конкурентоспроможності

Негативними факторами для ведення бізнесу у нашій країні визначено (в порядку зменшення): інфляцію, корупцію, політичну нестабільність, високі податкові ставки, складність податкового законодавства, нестабільність урядів, ускладнений доступ до фінансів, неефективну державну бюрократію, регулювання валютного ринку, недостатню освіченість працівників, погану етику робочої сили, недостатню здатність до інновацій, обмежувальне регулювання ринку праці, невідповідну якість інфраструктури, злочинність та крадіжки, низьку якість охорони здоров’я.

Необхідно зазначити, що під інвестиційною політикою держави розуміють окрему обов'язкову складову її економічної політики, що є системною і цілеспрямованою діяльністю певних державних органів, котрі забезпечують створення та реалізацію спеціального алгоритму заходів, з метою активізації або гальмування параметрів функціонування інвестиційного ринку або окремих його сегментів, за допомогою формування відповідного за змістом нормативно-правового забезпечення інвестиційних відносин, застосування необхідних засобів державного їх регулювання та прямої участі держави як суб'єкта зазначених відносин, що базуються на закріпленій у державній програмі інвестиційного розвитку узгодженій моделі такого ринку.

Регулятивні можливості держави, як відомо, у цілому залежать від самої моделі функціонування ринкової економіки, левову частку сутнісних ознак якої буде визначати місце і роль держави в її внутрішніх системно-структурних зв'язках.

Для подальшого покращення інвестиційної політики в напрямі розвитку біоекономіки в Україні актуальним на сьогодні є питання удосконалення правової та організаційної бази для підвищення дієздатності механізмів забезпечення сприятливого інвестиційного клімату й формування основи збереження та підвищення конкурентоспроможності вітчизняної економіки. Серед позитивних дій необхідно відмітити створене правове поле для інвестування та розвитку державно-приватного партнерства. Законодавство України визначає гарантії діяльності для інвесторів, економічні та організаційні засади реалізації державно-приватного партнерства в Україні.

Важливим чинником поліпшення інвестиційного клімату є застосування на території України національного режиму інвестиційної діяльності до іноземних інвесторів, тобто надано рівні умови діяльності з вітчизняними інвесторами. Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації.

У рамках здійснення інвестиційної політики підписано та ратифіковано Верховною Радою України міжурядові угоди про сприяння та взаємний захист інвестицій з більше ніж 70 країнами світу. З метою спрощення порядку залучення іноземних інвестицій та унеможливлення прояв ознак корупції при їх державній реєстрації 31.05.2016 прийнято Закон України № 1390-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо скасування обов’язковості державної реєстрації іноземних інвестицій».

Верховною Радою України у 2017 р. прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо усунення бар’єрів для залучення іноземних інвестицій». Законом врегульовано базові аспекти оформлення дозволу на застосування праці іноземців та на тимчасове проживання, що спростить залучення іноземних менеджерів та іноземних кваліфікованих працівників, що необхідно на перших етапах розвитку дочірнього підприємства в Україні. Також, Законом надається право отримувати дозволу на тимчасове проживання в Україні іноземним інвесторам, які мають істотну участь в українських підприємствах, але не працевлаштовані на підприємстві.

У рамках підвищення ефективності інвестиційної політики у 2017р. у Відні (Республіка Австрія) підписано Угоду про заохочення та захист інвестицій між Україною та Фондом Міжнародного розвитку ОПЕК. Угода передбачає надання режиму найбільшого сприяння щодо розпорядження інвестиціями та прогнозовано сприятиме збільшенню обсягів іноземних інвестицій в ключові галузі економіки України.

З метою стимулювання залучення інвестицій в модернізацію об’єктів у сфері теплопостачання, створення виробничих потужностей з комбінованого виробництва тепла та електроенергії, інших об’єктів з виробництва тепла з відновлюваних джерел енергії Державним агентством з енергоефективності та енергозбереження України було розроблено проект закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо запровадження обов’язкового стимулюючого регулювання та стимулювання розвитку конкурентного середовища у сфері виробництва теплової енергії (відокремлення видів діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії), який було схвалено на засіданні Уряду 09.12.2015 р. 

Оскільки одним із важливих інструментів державного регулювання розвитку біоекономіки в Україні є соціальне партнерство, то робота в напрямі розвитку державно-приватного партнерства в рамках інвестиційної політики є надзвичайно важливою. Партнерство між державним та приватним секторами є перевіреним інструментом для вирішення питань інвестування, соціальних проблем шляхом заохочення досліджень, інновацій. Інвестиційне партнерство держави, бізнесу та суспільства є механізмом, який дозволить ефективно об’єднати ресурси, розподілити ризики, відповідальність та винагороду під час реалізації інвестиційних проектів. Зокрема, ми вважаємо, що інвестиційна політика розвитку біоекономіки повинна включати в себе як горизонтальні, так і вертикальні зв’язки, тобто повинна стосуватися всіх сфер та учасників, котрі зацікавлені в цьому, і саме соціальне партнерство допомагає їй розгортатися скоординовано.

Від реалізації соціального партнерства в інвестиційній сфері біоекономіки кожен із партнерів отримує певні переваги. Держава, зокрема, за допомогою такого партнерства може вирішити наступні проблеми: розвиток інвестиційної та соціальної інфраструктури в сільських регіонах; підвищення ефективності державних інвестицій; зниження бюджетних витрат; підвищення інвестиційної привабливості як в окремих секторів біоекономіки, так і в цілому аграрного сектору країни. Підприємницькі структури аграрного сектору внаслідок використання механізмів соціального партнерства отримують такі переваги: можливість одержання прямої державної підтримки для реалізації окремих інноваційно-інвестиційних проектів та довгострокового розміщення інвестицій в аграрному секторі під надійні державні гарантії; приймати участь у значущих для інвестора та суспільства проектах, які пов’язані з розвитком біоекономіки та сільського господарства в цілому. Соціальне партнерство в межах інвестиційної політики також забезпечить надання інформації про напрями розвитку певних секторів біоекономіки в певних регіонах, про вплив біоекономіки на якість життя та рівень регіонального розвитку.

Базуючись на принципах соціального партнерства, виграє і суспільство в цілому, отримуючи певні соціальні ефекти від реалізації вказаних інвестиційних проектів.

Проблемні питання розвитку інвестиційної діяльності в секторах біоекономіки можуть бути вирішені за умови реалізації комплексу заходів усіма учасниками інвестиційного процесу - владою і безпосередньо самими підприємствами (бізнесом) із залученням громадськості (наприклад, в особі громадських організацій). Складовими цього комплексу є:

• на рівні державної влади:

- створення привабливого інвестиційного клімату для залучення внутрішніх і зовнішніх інвесторів, які мають намір розвивати пріоритетні сектори біоекономіки;

- формування нормативно-правової бази розвитку біоекономіки;

- участь у фінансуванні інвестиційних проектів;

- надання пільгових умов з оподаткування і кредитування для інвесторів, які інвестують в біоекономіку;

- розробка механізмів соціального партнерства, які передбачають впровадження програм спільного фінансування проектів, що мають найбільший соціально-економічний ефект;

• на рівні місцевої влади:

- розвиток і підтримка регіональної інноваційно-організаційної інфраструктури;

- сприяння створенню консалтингових центрів, індустріальних парків, технологічних парків, агробіотехнологічних кластерів, технологічних платформ, програм підтримки інноваційних «старт-апів»;

- залучення до розробки інвестиційних проектів науково-дослідних установ і підприємств регіону;

- сприяння співпраці науково-дослідних установ і підприємств різних секторів біоекономіки з метою прискорення комерціалізації біотехнологій;

- проведення конкурсів молодіжних інвестиційних проектів у галузі біотехнологій;

• на рівні підприємств:

- екологізація виробництва, використання нових ресурсозберігаючих технологій, модернізація обладнання з метою зменшення викидів шкідливих речовин у навколишнє середовище і енергоємності виробництва;

- визначення напрямів можливої участі в кластерних об'єднаннях;

- визначення того, які наукові та прикладні розробки потрібні для підвищення ефективності та екологізації виробництва і вживання заходів з налагодження зв'язків з потенційними розробниками зазначених наукових досліджень;

• на рівні громадськості:

- формування сприятливого іміджу біотехнологічної продукції шляхом підготовки та поширення різноманітних інформаційних матеріалів, проведення презентацій для іноземних і вітчизняних інвесторів;

- проведення просвітницької роботи серед широких верств населення з метою формування «зеленого» мислення і нових стандартів споживання, ставлення до ресурсозбереження.

Реалізація на практиці запропонованих заходів дозволить частково зменшити ризики інвестиційної діяльності та, відповідно, підвищити рівень інвестиційної привабливості біоекономіки.

На сьогодні одним із інструментів впровадження інвестиційної політики є діалог представників міністерств з бізнесом для врегулювання проблемних питань з інвесторами. Урядом створено Офіс із залучення та підтримки інвестицій. Згідно з прийнятою постановою, це постійно діючий дорадчий орган Кабінету Міністрів України, який, зокрема, координуватиме дії органів виконавчої влади для вирішення проблемних питань, що виникають при інвестуванні в економіку України. А також при підготовці пропозицій щодо формування і реалізації інвестиційного потенціалу України, підтримці пріоритетних інвестиційних проектів, поліпшенні інвестиційного клімату в Україні, забезпеченні захисту прав інвесторів.