Теоретичний матеріал до теми 9: Формування механізму інвестиційної привабливості біоекономіки

Визначені напрями інвестиційної політики є, безсумнівно, важливими і перспективними. Проте для визначення оптимального напрямку для інвестування біоекономіки слід проаналізувати її структуру. Як було зазначено вище, в структурі біоекономіки виділяють такі сектори, як «зелений» (сільське і лісове господарство), «білий» (біотехнології в харчовій, хімічній і нафтопереробної промисловості), «червоний» (біофармацевтиці), «сірий» (діяльність з охорони навколишнього середовища, біоремедіація), «синій» (рибне господарство та аквакультура).Структуру біоекономіки логічно доповнюють сектори науки. біоенергетики та інфраструктури біоекономіки. Відповідно, постає питання про те, який з цих секторів є найбільш привабливим з інвестиційної точки зору.

Відтак, для оцінки інвестиційної привабливості секторів біоекономіки ми пропонуємо використовувати інтегральний показник (ІП_б), до складу якого входять, в свою чергу, такі показники: рівень прибутковості діяльності сектора (і_приб); рівень перспективності розвитку сектора (і_перс); рівень інвестиційних ризиків, характерних для даного сектора (і_риз); рівень державної підтримки сектора (і_держ); рівень екологічної безпеки діяльності підприємств даного сектора (і_екол), рівень соціальної корисності / безпеки (і_соц), кожен з яких є, в свою чергу, синтетичним показником.

Дані синтетичні показники, в свою чергу, складаються з наступних показників, які більш детально, на наш погляд, характеризують інвестиційну привабливість.

Рівень прибутковості діяльності сектора слід оцінювати за такими показниками: внутрішня норма прибутковості (ІRR); індекс прибутковості (PІ); рівень рентабельності (ІR); чиста поточна вартість (NPV).

Рівень перспективності розвитку включає в себе: місткість ринку продукції, виробленої сектором; рівень розвитку технологій в секторі, наявність наукових розробок; рівень зношеності основних засобів і доцільність їх модернізації; кількість об'єктів інфраструктури; наявність кадрів необхідної кваліфікації; показники рівня конкуренції в секторі; показники конкурентоспроможності підприємств сектора.

Рівень інвестиційних ризиків в секторі характеризується показниками: політична стабільність/нестабільність; рівень інфляції; ризики, пов'язані з природно-кліматичними умовами; ймовірність зміни кон'юнктури ринку.

Рівень державної підтримки визначається показниками: величина державного фінансування сектора; наявність/відсутність пільгового оподаткування; наявність/відсутність кредитування сектора на пільгових умовах.

Рівень екологічної безпеки оцінюється за допомогою показників: кількість викидів в атмосферу; рівень забруднення води і ґрунту; використання поновлюваних ресурсів; ступінь впливу діяльності підприємств сектора на біорізноманіття.

Рівень соціальної корисності/безпеки ми пропонуємо оцінювати за допомогою таких показників, як: зростання/зниження доходу працюючих в секторі; розмір відрахувань у фонди соціального страхування; створення соціальної інфраструктури.

З метою виявлення вагових коефіцієнтів значущості кожного синтетичного показника для розрахунку інтегрального показника інвестиційної привабливості секторів біоекономіки (ІІП_б). ми провели опитування експертів відповідних напрямків.

У відповідності з величиною ІП_б оцінюється інвестиційна привабливість кожного сектора біоекономіки (чим більше величина ІП_б, тим більш привабливим з інвестиційної точки зору є сектор).

Використання даної методики для оцінки інвестиційної привабливості секторів біоекономіки допомагає не тільки прибутково інвестувати кошти в підприємства біоекономіки, а й досягти соціального ефекту. Наприклад, зазначена спрямованість інвестицій призводить до поліпшення соціального іміджу підприємства, підвищення безпеки продукції, економії дефіцитних ресурсів, поліпшення (як мінімум - не погіршення) стану навколишнього середовища, в кінцевому підсумку - покращення якості і тривалості життя людей.

На сучасному етапі розвитку економіки України в цілому і біоекономіки зокрема, перспективним сектором для інвестування, на нашу думку, є саме «зелений» сектор біоекономіки, а також біоенергетика. Саме аграрний сектор є ключовим у розвитку біоекономіки, оскільки саме у сільському господарстві виробляється біомаса, котра є сировиною для виробництва різноманітних продуктів на основі використання біотехнологій. Аграрний сектор, на нашу думку, в процесі формування біоекономіки в країні здатний взяти на себе провідну роль у виробництві альтернативної енергії, забезпечити народне господарство достатньою кількістю сировини, населення якісним продовольством в оптимальній кількості, а з іншого наносити мінімальний вплив на навколишнє середовище. Підтвердженням того, що саме аграрний сектор є основою розвитку біоекономіки є спільна аграрна політика Євросоюзу. У ній стверджується, що в умовах кліматичних змін, глобальної політичної та продовольчої нестабільності, коливань цін на світових ринках, вичерпанням природних ресурсів і загострення проблем зі здоров'ям населення планети тільки амбітна і всеохоплююча континентальна аграрна політика може зберегти продовольчу незалежність Європи. У аграрній політиці ЄС зазначено чотири основних завдання, котрі необхідно вирішити на сучасному етапі: самозабезпеченість ЄС продовольством і безпека продуктів харчування; участь ЄС у підтримці рівноваги на світовому ринку продовольства; розвиток сільських регіонів ЄС; протидія зміні клімату і поліпшення навколишнього середовища. Згідно з новою аграрної політики ЄС, бюджет, запропонований Європейською Комісією на 2014 - 2020 рр. складе 386,9 млрд євро. При цьому по на прямі виплати та маркетингові витрати ‒ 281,8 млрд євро; на розвиток сільських регіонів - 89,9 млрд €; на підтримку продовольчої безпеки ‒ 2,2 млрд євро; на підтримку найбідніших верств населення ‒ 2,5 млрд євро; на створення продовольчих резервів у разі кризи в сільськогосподарському секторі ‒ 3,5 млрд євро. Європейський фонд глобалізації складе до 2,5 млрд євро. На наукові дослідження та інновації в області продовольчої безпеки, біоекономіки та сталого розвитку сільського господарства буде виділено 4,5 млрд євро.

Згідно з дослідженням Міністерства сільського господарства США продуктивність та інновації в сільському господарстві США стимулюють перехід до виробництва продуктів на основі біотехнологій в рамках біоекономіки, яка надає мільйони робочих місць і значно заміщає використання викопного палива. Необхідно враховувати, що не тільки паливо і енергоресурси, а й хімікати, ферменти, біопластик і лісоматеріали, що виробляються на основі використання біомаси дозволяють докорінно змінити американську економіку і забезпечити сталий розвиток. У 2017 р. загальний внесок біоекономіки в американську економіку склав 369 млрд дол, а зайнятість у цій сфері становила більше чотирьох мільйонів працівників.

Завдяки розвитку біоекономіки, українська економіка в цілому, агробізнес та інші галузі мають можливість піднятися на принципово новий рівень, оскільки країна має величезну сировинну базу, робочу силу. Загальна площа земель в Україні становить 60,4 млн гектарів. З них 70% – 42,4 млн га – землі сільськогосподарського призначення, з яких щорічно обробляється понад 32 млн гектарів. Для порівняння, у Польщі під сільгоспвиробництво задіяні вдвічі менші площі – 14 млн га, в Німеччині – 12 млн га, у Румунії – 9 млн гектарів. Кількість чорноземів в Україні є найбільшою в світі і складає 28 млн гектарів. Дослідження науково-дослідного центру «Біомаса» показали, що щорічно в Україні утворюється 109 млн т відходів. З них 60 млн т - відходи рослинництва, 29 млн т - це відходи тваринництва, решта - відходи переробки. І лише половина відходів використовується в промисловості, це в основному - підстилка, корми для тварин тощо. Також можна зазначити, що частина зерна, яке вирощують агрохолдинги, теж може перероблятися більш ефективніше, ніж просто продаватися. Таким чином, доцільність інвестицій у сільське господарство доводиться як на основі наявного потенціалу, так і результатами аналізу, здійсненого за вищевказаною методикою.

Таблиця 3

Динаміка інвестицій в сільськогосподарський сектор*

Аналізуючи дані табл. 3 робимо висновок, що частка інвестицій у сільське господарство протягом періоду, що аналізується, збільшилась. Це пояснюється тим фактом, що сільське господарство в Україні забезпечує створення ВВП впродовж останніх рокі від 10 до 14%.

Для перевірки проведено кореляційно-регресивний аналіз залежності обсягу виробленого ВВП в Україні та обсягами інвестицій в сільське господарство. Дані, на основі яких здійснювався аналіз, наведено в табл.4.18, а результати аналізу зображено на рис. 5.

Отриманий в результаті аналізу коефіцієнт детермінації R² = 0,8395, який показує ступінь залежності змінної від варіації незалежної змінної, свідчить про достовірність побудованої моделі.

Коефіцієнт парної кореляції R = 0,916 свідчить про досить тісний зв’язок між показниками, які досліджувалися в процесі побудови моделі.

На основі проведеного аналіз можна стверджувати, що інвестиції в біоекономіку, зокрема, аграрний сектор, спроможні стати потужним чинником забезпечення сталого розвитку АПК України, а використання переваг, які надає механізм соціального партнерства, дозволить підняти управління аграрним сектором на якісно новий рівень.

Наступним кроком державної інвестиційної політики стосовно розвитку біоекономіки повинно бути прийняття Державної стратегії розвитку біоекономіки в Україні до 2030 р., у якій розроблено основні напрями інвестування та заходи державної підтримки інвестиційних проектів стосовно розвитку біотехнологій, виробництва біотехнологічної продукції.