ТЕМА 14. ОЦІНЮВАННЯ ВАРТОСТІ ПРАВ НА ОБ’ЄКТИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНОЇ ВЛАСНОСТІ

Принципову схему, яка відображає послідовність оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності, представлено на рис. 1.

Процес оцінки починається з ідентифікації об’єкта інтелектуальної власності, тобто зі встановлення факту його юридичної правочинності та правовласника.

Рис. 1. Послідовність оцінки прав на об’єкти інтелектуальної власності

Наступним кроком є визначення мети оцінки.

Коли встановлено об’єкти та мету оцінки, визначають базу оцінки.

Під базою оцінки розуміють різновид вартості, яка використовуватиметься під час оцінки. Вона проводиться із застосуванням бази, яка відповідає ринковій вартості або неринковим різновидам вартості.

До неринкових різновидів вартості відносяться: залишкова вартість заміщення, вартість у використанні, інвестиційна вартість тощо.

Наступним кроком є вибір підходу до оцінки. Він обумовлюється різновидом об’єкта інтелектуальної власності, метою і базою оцінки. Після того, як буде обрано той чи той підхід, в його рамках обирають метод оцінки.

І, нарешті, проводять розрахунок вартості прав на об’єкт інтелектуальної власності.

Бажано виконати розрахунок не менш як двома методами. Процедура оцінки завершується оформленням звіту про оцінку, в якому повинна бути відображена всебічно обґрунтована вартість прав на об’єкт інтелектуальної власності.

Придбаний або отриманий на умовах відсутності оплати об’єкт інтелектуальної власності відображається в балансі, якщо існує ймовірність отримання в майбутньому матеріальної вигоди, пов’язаної з її використанням, а його вартість може бути достовірно визначена.

Отже, щоб поста[1]вити об’єкт інтелектуальної власності на бухгалтерський облік, необхідно визначити його вартість. Ще однією умовою постановки об’єкта інтелектуальної власності на бухгалтерський облік є той факт, що термін використання прав на об’єкт інтелектуальної власності повинен бути не менше ніж один рік або не менше ніж операційний цикл, якщо він перевищує один рік.

Використання інтелектуальної власності як нематеріального активу в господарській діяльності підприємств і відображення в бухгалтерському обліку операцій руху таких об’єктів дозволяє:

 • документально підтверджувати довгострокові майнові права за допомогою обліку їх у балансі підприємства і створювати відповідні фонди амортизаційних відрахувань;

• отримувати додатковий прибуток від передачі прав на використання об’єктів інтелектуальної власності, а також забезпечувати (залежно від обсягу переданих прав) обґрунтоване регулювання цін на інноваційну продукцію підприємства;

• виплачувати фізичним особам авторські винагороди.

Отже, постановка інтелектуальної власності на бухгалтерський облік є одним із варіантів введення інтелектуальної власності в господарський обіг і дає можливість підприємству отримати додатковий прибуток.