Тема 5. Структура та зміст дисертаційної роботи.

Процес дослідження повинен мати завершення у вигляді конкретного наукового результату, зокрема висновків. 

У дисертації виділяють кілька типів висновків: 

1) кожен підрозділ має завершуватись узагальненням, що характеризує результати представлені у даному підрозділі та вказує наступні кроки дослідження;

 2) висновки формують у кінці кожного розділу, що дає змогу звільнити загальні висновки від другорядної інформації. При цьому беруть до уваги прикінцеві узагальнення кожного підрозділу в межах розділу. У висновках до розділів наводять номери публікацій здобувача у списку використаних джерел, в яких ним опубліковано відповідні наукові результати, що описані в розділі; 

3) загальні висновки, які відображаються за логікою розкриття їх в дисертації і повинні відповідати поставленій меті. 

Відповідно до Вимог до оформлення дисертації, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 р. № 40: 

1. У висновках викладаються найбільш важливі наукові та практичні результати дисертації, вказуються наукові проблеми, для розв’язання яких можуть бути застосовані результати дослідження, а також можливі напрями продовження досліджень за тематикою дисертації. 

2. За наявності практичного значення отриманих результатів надаються відомості про використання результатів досліджень або рекомендації щодо їх використання. У разі якщо результати досліджень впроваджено, відомості подаються із зазначенням найменувань організацій, в яких здійснено впровадження. 

Загальні висновки складає стисла інформація про підсумки виконаної роботи. Вони починаються з формулювання наукової проблеми, за вирішення якої дисертант претендує на присудження наукового ступеня. 

Загальні висновки слід починати наступним чином: «У дисертації наведено теоретичне узагальнення та запропоновано нове вирішення наукового завдання (наукової проблеми), що полягає в …». Це речення повинно бути тісно пов’язане з назвою, метою дисертаційного дослідження й основними науковими положеннями, що захищаються. 

Після формулювання вирішеної наукової проблеми у висновках викладають головні наукові та практичні результати роботи. Вони мають бути тісно пов’язаними з науковими і прикладними положеннями, викладеними в загальній характеристиці роботи. 

Кожен науковий і прикладний висновок роботи треба формулювати чітко і конкретно (однозначно). Висновки мають бути авторськими, тут не може бути цитування. Стиль написання висновків відрізняється від стилю новизни. 

Висновок являє собою короткий огляд результатів, отриманих в процесі дисертаційного дослідження. Не слід у висновках використовувати слова «запропоновано», «доведено», «розкрито», «удосконалено» і т. д., які притаманні новизні і анотації. Тут треба чітко формулювати результат як очевидний факт: інвестицій – це…; фінансові інвестиції треба поділяти за такими-то критеріями і т. д. 

Кожен пункт висновків нумерується. Кількість висновків не повинна бути меншою від кількості поставлених завдань. Загальний обсяг висновків повинен бути в межах 3,5 – 4,5 сторінки (2-3 стор. Автореферату). 

Завдання дослідження і загальні висновки повинні максимально узгоджуватися між собою, причому не кількісно, а змістовно. Кожне з поставлених завдань повинне знайти своє розв’язання, підтверджене відповідним конкретним науковим висновком. Аналогічно поставленим завданням має відповідати і наукова новизна отриманих результатів. Таким чином, у дисертації має прослідковуватися логічний взаємозв’язок: вирішення поставленого завдання має бути відображене в науковій новизні та розкрите у висновках.