Тема 6. Оформлення дисертаційного дослідження
Структура та обсяг дисертації. Основні технічні вимоги до оформлення дисертації. Анотація до дисертації. Особливості оформлення таблиць, рисунків, формул, умовних позначень. Порядок оформлення списку використаних джерел та правила посилань на них. Призначення додатків до дисертації та порядок їх оформлення. Самоперевірка відповідності матеріалів дисертації встановленим вимогам. Ознайомлення наукової громадськості з дисертацією.
3. Особливості оформлення таблиць, рисунків, формул, умовних позначень.
Ілюстрації (фотографії, креслення, схеми, графіки, карти) і таблиці необхідно подавати в дисертації безпосередньо після тексту, де вони згадані вперше, або на наступній сторінці.
Таблицю, малюнок або креслення, розміри якого більше формату А4, враховують як одну сторінку і розміщують у відповідних місцях після згадування у тексті або в додатках. Номер та назва рисунка наводяться знизу/з правого боку рисунка. При нумерації рисунків проставляються через крапку номер розділу та номер рисунка.
Наприклад, «Рис. 1.2 (другий рисунок першого розділу)». За необхідності ілюстрації доповнюють пояснювальними даними (підрисунковий підпис). Не варто оформлювати посилання на ілюстрації як самостійні фрази, в яких лише повторюється те, що міститься у підписі. У тому місці, де викладається тема, пов’язана з ілюстрацією, і де треба вказати на неї, розміщують посилання у вигляді виразу в круглих дужках «(рис. 3.1)» або зворот типу: «…як це видно з рис. 3.1» або «…як це показано на рис. 3.1»
При оформленні таблиць в правому верхньому куті над відповідним заголовком таблиці розміщують напис «Таблиця» із зазначенням її номера. Номер таблиці повинен складатися з номера розділу і порядкового номера таблиці, між якими ставиться крапка, наприклад: «Таблиця 1.2» (друга таблиця першого розділу). При перенесенні частини таблиці на інший аркуш (сторінку) слово «Таблиця» і номер її вказують один раз справа над першою частиною таблиці, над іншими частинами пишуть слова «Продовж табл.» і вказують номер таблиці, наприклад: «Продовж. табл.1.2». Заголовок кожної графи в головці таблиці має бути по можливості коротким.
Слід уникати повторів тематичного заголовка в заголовках граф, одиниці виміру зазначати у тематичному заголовку, виносити до узагальнюючих заголовків слова, що повторюються. Боковик таблиці, як і головка, потребує лаконічності. Повторювані слова тут також виносять у об’єднувальні рубрики; загальні для всіх заголовків боковика слова розміщують у заголовку над ним. Заголовки граф повинні починатися з великих літер, підзаголовки – з маленьких, якщо вони складають одне речення із заголовком, і з великих, якщо вони є самостійними.
Висота рядків повинна бути не меншою 8 мм. Якщо текст, який повторюється в графі таблиці, складається з одного слова, його можна замінювати лапками; якщо з двох або більше слів, то при першому повторенні його замінюють словами «Те cаме», а далі лапками. Ставити лапки замість цифр, марок, знаків, математичних і хімічних символів, які повторюються, не можна. Якщо цифрові або інші дані в якому-небудь рядку таблиці не подають, то в ньому ставлять прочерк.
Формула, що нумерується, наводиться посередині нового рядка
(нумерація – з правого боку в дужках). Рівняння і формули треба виділяти з
тексту вільними рядками. Нумеруються, як правило, ті формули, на які є
посилання в наступному тексті. Номер, який не вміщується у рядку з
формулою, переносять у наступний нижче формули. Номер формули при її
перенесенні вміщують на рівні останнього рядка.
Формула входить до речення як його рівноправний елемент. Тому в кінці
формул і в тексті перед ними розділові знаки ставлять відповідно до правил
пунктуації
Шрифти
Розмір шрифта
Колір тексту
Колір тла