Тема 6. Оформлення дисертаційного дослідження

Обсяг основного тексту дисертації визначається 

1) пунктами 10, 11 Порядку присудження наукових ступенів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 24 липня 2013 року № 567, або 

2) може встановлюватися освітньо-науковою програмою закладу вищої освіти (наукової установи) відповідно до специфіки відповідної галузі знань та/або спеціальності. 

Відповідно до Порядку присудження наукових ступенів дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук повинна мати обсяг основного тексту 11-13 авторських аркушів (в межах 270-310 сторінок), а для суспільних і гуманітарних наук – 15-17 авторських аркушів (в межах 360-410 сторінок), оформлених відповідно до вимог, установлених МОН. 

Дисертація на здобуття наукового ступеня кандидата наук повинна мати обсяг основного тексту 4,5-7 (в межах 110-170 сторінок), а для суспільних і гуманітарних наук – 6,5-9 авторських аркушів (в межах 160-210 сторінок), оформлених відповідно до вимог, установлених МОН. 

Відповідно до Порядку проведення експерименту з присудження ступеня доктора філософії освітньо-наукова програма закладу вищої освіти (наукової установи) може встановлювати максимальний та/або мінімальний обсяг основного тексту дисертації відповідно до специфіки відповідної галузі знань та/або спеціальності. 

До обсягу основного тексту дисертації відноситься текст дисертації до списку використаних джерел. До загального обсягу дисертації не включаються таблиці та ілюстрації, які повністю займають площу сторінки, та анотація. Один авторський аркуш дорівнює 40 тис. друкованих знаків, враховуючи цифри, 43 розділові знаки, проміжки між словами, що становить близько 24 сторінок друкованого тексту. 

Дисертація повинна мати такі основні структурні елементи: 

 титульний аркуш; 

 анотація; 

 зміст; 

 перелік умовних позначень (подається за необхідності у вигляді окремого списку; додатково їхнє пояснення наводиться у тексті при першому згадуванні; скорочення, символи, позначення, які повторюються не більше двох разів, до переліку не вносяться); 

 основна частина (вступ; розділи дисертації; висновки); 

 список використаних джерел; 

 додатки. 

Кожен з цих елементів, а також розділи основної частини та додатки мають починатися з нової сторінки. 

Зміст повинен містити назви всіх структурних елементів, заголовки та підзаголовки (за їх наявності) із зазначенням нумерації та номери їх початкових сторінок. Відповідно до Вимог до оформлення дисертації, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 12.01.2017 р. № 40 дисертація на здобуття наукового ступеня доктора наук, доктора філософії (кандидата наук) готується державною мовою у вигляді спеціально підготовленої наукової праці на правах рукопису в твердій або м’якій палітурці та в електронній формі. За бажанням здобувача дисертація може бути перекладена англійською мовою або іншою мовою, пов’язаною з предметом дослідження, з поданням перекладу до спеціалізованої вченої ради. 

Заголовки структурних частин дисертації «ЗМІСТ», «ПЕРЕЛІК УМОВНИХ ПОЗНАЧЕНЬ», «ВСТУП», «РОЗДІЛ», «ВИСНОВКИ», «СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ», «ДОДАТКИ» друкують великими літерами симетрично до набору. 

Заголовки підрозділів друкують маленькими літерами (крім першої великої) з абзацного відступу. 

 Дисертацію друкують на одному або на двох (за бажанням) боках аркуша білого паперу формату А4 (210х297 мм) через 1,5 міжрядкового інтервалу. Текстовий редактор Word: шрифт Times New Roman Шрифт Кегель – мітел (14 типографських пунктів). Допускається підготовка дисертаційної роботи в форматі LaTeX з відповідним стильовим оформленням. 

Шрифт друку повинен бути чітким, стрічка друкарської машини чорного кольору середньої жирності. Щільність тексту дисертації повинна бути однаковою. Поля Ліве – не менше 20 – 25 мм, праве – не менше 10 мм, верхнє – не менше 20 мм, нижнє – не менше 20 мм 

Номер розділу ставлять після слова «РОЗДІЛ», після номера крапку не ставлять, потім з нового рядка друкують заголовок розділу. Підрозділи нумерують у межах кожного розділу. Номер підрозділу складається з номера розділу і порядкового номера підрозділу, між якими ставлять крапку. В кінці номера підрозділу повинна стояти крапка, наприклад: «2.3.». Потім у тому ж рядку наводять заголовок підрозділу. Пункти нумерують у межах кожного підрозділу. Номер пункту складається з порядкових номерів розділу, підрозділу, пункту, між якими ставлять крапку. В кінці номера повинна стояти крапка. Потім у тому ж рядку наводять заголовок пункту. Пункт може не мати заголовка. Усі примірники дисертації повинні бути ідентичними. Про ідентичність примірників засвідчує спеціалізована вчена рада