Тема 9. Моніторинг наукових праць. Наукова комунікація.

За способом взаємодії між комунікантами виділяють:

 монологічне (говорить один учасник спілкування); 

 діалогічне (зазвичай розмовляє двоє осіб); 

 полілогічне спілкування (розмовляють троє і більше учасників).

2. За кількістю учасників виокремлюють: 

 індивідуальне (спілкуються двоє); 

 колективне спілкування.

3. З урахуванням каналів комунікації виділяють: 

 безпосереднє спілкування ("обличчя до обличчя");

 опосередковане (телефон, радіо, телебачення).

4. Залежно від змісту повідомлення розрізняють: 

 побутове (обговорення щоденних проблем); 

 наукове (обговорення наукових проблем); 

 фахово-ділове (спілкування між людьми як представниками фахових установ); 

 естетичне (передавання естетичної інформації).

Особливе значення для фахової підготовки мають такі форми мовного спілкування як діалог, монолог і полілог. Діалог - це форма ситуаційно зумовленого спілкування двох осіб, комунікативні ролі яких упорядковано змінюються (мовець стає адресатом, а адресат перетворюється на мовця). Висловлювання у діалозі називаються репліками (комунікативними кроками). Найхарактерніші ознаки діалогу: o безпосередність словесного контакту двох учасників спілкування; o швидкий обмін репліками без попереднього обмірковування; o ситуативна залежність реплік; o можливість імпліцитного способу передачі інформації (репліки скорочені, нерозгорнуті); o використання паравербальних засобів (жести, міміка, рухи тіла, погляд, відстань тощо), що реалізуються візуально; o зорове й слухове сприйняття учасників діалогу; o важливість інтонації, тембру, тональності. Інтонація сприяє формуванню діалогічного контексту. Монолог - форма мовлення адресанта, розрахована на пасивне й опосередковане сприйняття адресатом. Отже, реакція слухача не матеріалізується в знаковій формі мови. 

Усі форми усного монологічного мовлення можна переділити на дві групи: ^ безпосередньо-контактне, або аудиторне монологічне мовлення (мовець і слухач перебувають у прямому контакті, бачать і чують один одного); ^ посередньо-контактне, або мікрофонне мовлення (радіо, телебачення). Окреме місце займає внутрішній монолог - мовлення "про себе", міркування, роздуми. 

Найважливіші ознаки монологу: o однобічний характер висловлювання, не розрахований на негайну реакцію слухача; o підготовленість і плановість (лекція, доповідь тощо); o певна тривалість у часі; o індивідуальна композиційна побудова значних за розміром уривків; o розгорнутіші й складніші синтаксичні побудови; o композиційна завершеність і загальна структурна цілісність висловлювання. 

Полілог - форма спілкування між кількома особами. Полілог характеризується такими ознаками: o залежність від ситуації, в умовах якої відбувається спілкування; o високий рівень непідготовленості; o істотне значення правил ведення полілогу; o більш-менш однакова участь у спілкуванні всіх учасників. У межах названих форм і відбувається усне фахове спілкування.

Серед індивідуальних форм усного професійного спілкування найбільш поширеною є ділова бесіда. Бесіда - це розмова двох чи більше осіб з метою отримання певної інформації, вирішення важливих проблем.