Тема 1. Підприємство та підприємництво як сфера професійної діяльності

Суб'єктами господарювання в Україні визнаються [24]: 

• юридичні особи: державні, комунальні та інші підприємства, а також інші юридичні особи, які здійснюють господарську діяльність та зареєстровані в установленому законом порядку; 

• громадяни України, іноземці та особи без громадянства, які здійснюють господарську ДІЯЛЬНІСТЬ та зареєстровані відповідно до закону як підприємці. 

В Україні бізнесом можуть займатися практично всі громадяни за винятком категорії людей, законодавчо яким цю діяльність заборонено. Маються на увазі працівники органів міліції, суду, прокуратури, державної безпеки, арбітражу, нотаріату, державної влади та управління, котрі повинні здійснювати контроль за роботою підприємців, наприклад, працівники фінансових органів, податкової інспекції. 

Отже, суб’єктами бізнесу можуть виступати громадяни, права яких не обмежені законом, юридичні особи, що володіють різними формами власності, а також громадяни іноземних держав, а саме [24]:

- власне підприємці, тобто особи, які здійснюють ініціативну діяльність на свій ризик та під свою економічну й юридичну відповідальність; 

- колективи підприємців та підприємницькі асоціації; 

- працівники, які здійснюють трудову діяльність за наймом на контрактній або іншій засадах; 

- державні структури у тих випадках, коли вони виступають безпосередніми учасниками операцій (надання урядових замовлень підприємцям). 

Державні структури можуть мати й непрямий вплив на суб’єктів ділових стосунків, будучи гарантами здійснення законного бізнесу. Залежно від юридичного статусу підприємницька діяльність може здійснюватись: 

- зі створенням юридичної особи; 

- без створення юридичної особи. 

Основним суб’єктом підприємницької активності є підприємець. 

Однак підприємець – не єдиний суб’єкт, і він змушений взаємодіяти зі споживачем як основним контрагентом, а також із державою, що у різних ситуаціях може виступати як помічником, так і супротивником. І споживач, і держава також відносяться до суб’єктів підприємницької активності, як і найманий робітник (якщо, звичайно, підприємець не працює один), і партнери по бізнесу (якщо виробництво не носить ізольованого характеру від суспільних зв’язків – див. рисунок 1.1[24].

При вивченні теорії та практики підприємництва важливе значення має категорія ―об’єкт підприємницької діяльності, тому що саме з об’єктом пов’язана підприємницька ідея (але вона може бути спрямована на організацію або управління виробничим процесом, пошук нових, нетрадиційних методів або ринків збуту). Об’єкт підприємницької активності – це товар, продукт, послуга, тобто те, що може задовольнити потребу і пропонується на ринку для придбання, використання та споживання. Відособлена цілісність, що характеризується такими показниками, як кількість, ціна, зовнішній вигляд тощо, називається товарною одиницею. Професійний підхід підприємця до своєї діяльності вимагає, насамперед, уваги до якості, споживчих властивостей, цін, зовнішнього вигляду, дизайну, упакування товару тощо [24].

Головним та традиційним завданням господарювання є вибір найбільш ефективного варіанту розподілу факторів виробництва з метою вирішення проблеми обмеженості можливостей, яка обумовлена безмежними потребами суспільства і обмеженістю ресурсів. Маючи в своєму розпорядженні інформацією про свої виробничі можливості, будь-який підприємець повинно знайти відповіді на наступні три питання.

 - Що з товарів і послуг має бути здійснене і в якій кількості? 

- Як ці товари і послуги треба виробляти? 

- Хто купить і зможе спожити (використовувати) ці товари і послуги? 

У складній ситуації перебуває і споживач, який визначає своє місце в системі економічних відносин також залежно від ряду факторів, а саме: 

- рівня та форми особистого (індивідуального, сімейного) грошового доходу; 

- об’єктивно існуючої системи пріоритетів економічних інтересів (на що витрачати кошти у першу чергу); 

- доступності необхідних товарів; 

- економічної політики держави (податкової, інвестиційної, екологічної, грошово-кредитної політики). 

Таким чином, полюсі взаємин основних суб’єктів ринку визначає система залежностей, що мають вплив на прийняття рішення підприємцем.