Тема 3. Теоретичні основи біржової діяльності

Біржова діяльність, а, відповідно, і її основний елемент – біржі, що вважаються класичним інститутом ринкової економіки, завдяки притаманній їм організаційній, економічній та юридичній основам, до нинішнього рівня розвитку пройшли тривалий еволюційний розвиток.

Біржова діяльність у світі нині нараховує понад п’ятивікову історію свого формування. У своєму трансформаційному розвитку світові біржі пройшли низку етапів – від товарообмінних операцій на базарах до інтернет-трейдингу інструментами фінансової інженерії. Увесь цей час змінювались технології торгівлі, види угод, вимоги до учасників ринку та організаційна структура біржового ринку. (рис. 1.4).

Історія розвитку біржової діяльності може бути систематизовано розділена на сім етапів, які характеризувались біржовою торгівлею за різними технологіями та різними біржовими контрактами.

Необхідно сказати, що всі ці періоди є умовними, проте відіграли ключову роль у формуванні сучасного біржового ринку.

Перший етап розвитку біржової діяльності характеризується виникненням перших бартерних операцій і відноситься до часів виникнення перших торгівельних операцій. Виникнення біржової діяльності повязують з впровадженням у торгівлю інструментів, що за економічною сутністю були дуже схожими з біржовими контрактами сьогодення. Так, у Стародавній Греції, ще в ІІ ст. до н. е. у господарській діяльності використовували квитки з правом майбутньої купівлі оливкової олії. Це був захід із запобігання дефіциту в оливковій олії протягом усього маркетингового року.

Другий етап формування біржової діяльності пов’язаний з побудовою самого біржового інституту та торгівлі на біржах першими контрактами – спотовими угодами. Другий етап за періодичністю розвитку біржовоЇ діяльності найдовший і історично тривав з XVI ст. до ХІХ ст. за цей час біржі виникали у різних куточках світу, тобто досвід біржової торгівлі швидко поширювався разом з торгівлею спотовими контрактами. Крім того, біржі мали змогу відпрацювати правила і технологію торгівлі.

Точно навести дату, коли була організована перша біржа у світі дуже важко. Адже навіть у давні часи купці приходили в певні місця, для того щоб знайти покупців, дізнатись інформацію про ціни та товари, що пропонуються іншими учасниками ринку. Подібні збори мали місце ще в Древньому Римі по часу в ІІ ст. вже нашої ери.

Уже ближче до наших днів – марсельські купці у 1553 р. вимагали  особливе місце для організації зустрічей, щоб не відчувати дискомфорту, коли вони здійснювали постійно торгівлю на вулиці.

Поступово було сформовано правила для проведення біржової торгівлі спотовими угодами. Пізніше продавці дійшли висновку, що для торгівлі не обов’язково звозити у місця товари. Достатньо було домовлятись про поставку товарів та його ціни. Всі інше умови бути включені в умови договорів. На біржових зібраннях торгівці та купці могли вирішити і інші питання щодо страхування, обігу векселів, тощо. З часом розвитку біржової діяльності середньовічна біржа почала набувати сучасних обрисів.

Джерелом походження самого терміну “біржа” історики та економісти вважають торговий пункт у Фландрії – місто Брюгге. Тут біржова торгівлі почала проходити біля готелю ід назвою “Бурсе”. Господарем готелю на той час був Ван де Бурсе. Він побудував готель для оренди, а фронтон свого готелю прикрасив гербом із зображенням трьох гаманців.

Іноземні комерсанти, прибуваючи до Брюгге часто зупинялися в готелі Бурсе, де могли знайомитись з іншими купцями, там укладали угоди, а також дізнавались про свіжі новини. Готель “Бурсе” подобався торговцям тому, що біля нього розташовувалось представництво великих торгівельних центрів Флоренції та Генуї. Багато купців з метою укладання угод часто приходити до даного готелю. Це пояснює вираз “йти до Бурсе”, який часто звучав з вуст торгівців. Тому, від імені власника готелю Бурсе має походження і сучасне слово “біржа”.

Поняття “біржа” у якості місця для зустрічей торгівців, поширилось у світовій практиці досить швидко, але і старі назви також збереглися в багатьох містах. Так, у Ліоні – це Площі обмінів, у ганзейських містах – Купецькі колегії, в Барселоні – Лохії.

Перша спеціалізована будівля біржі була споруджена ще у 1556 р. у м. Антверпен, що було конкурентом для міста Брюгге. На вході біржі був надпис: “Для торгових людей усіх країн та мов”.

У XVII ст. центром торгової та фінансової діяльності став Амстердам. У 1602 р. було створено велику біржу у світі.

Завдяки успіхам бірж, Нідерланди перетворились на світовий фінансовий центр на той час. У Амстердамі в один потік зливались усі ділові операції. Щоденно з 12.00 до 14.00 на місцевій біржі десь п’ять тисяч торгівців збирались для торгівлі. Порядок біржових торгів чітко регламентувався на біржі. Кожній галузі торгівлі відводили певне місце. Понад тисяча маклерів обслуговували своїх клієнтів на біржі. В такій штовханині покупці та продавці інколи тяжко знаходили один одного. На той час значна частина Європи була боржником Амстердаму. Історично ринок цінних паперів був створений в Амстердамі. У XVII ст. була створена перша фондова біржа, не дивлячись на те, що облігаціями державних позик почали торгували набагато раніше у Венеції та Флоренції. У Генуї був створений активний ринок для розписок і платіжних карток. На Лейпцігських ярмарках здійснювалась торгівля акціями німецьких родовищ.

На початку XVIIІ ст. основним центром світової біржової діяльності став Лондон. Біржа стала також місцем зустрічі торгівців, які бажали поспекулювати і заробити гроші.

Головної уваги заслуговує той факт, що біржі забезпечили швидкий перехід від торгівлі цінними паперами до грошових інструментів.

Справжній розвиток біржової діяльності припав на ХІХ ст., коли першість перехопила на себе вже Лондонська біржа.

Проте пізніше найпрестижнішою та найбільшою фондовою біржею стає Нью-Йоркська фондова біржа, що і до теперішніх днів знаходиться на всім відомій вулиці – Уолл-стріт.

Першою товарною біржею США стала відкрита в 1848 р. в Чикаго СВОТ. Її засновники хотіли забезпечити врегульовану систему біржової торгівлі зерновими, а також надати захистит для виробників та покупців від наслідків цінових диспропорцій.

Чиказька товарна біржа – СВОТ відіграла особливу роль у розвитку біржової діяльності на світовому товарному ринку. Місто Чикаго у 1830–1840 роках стало одним з найбільших центрів з торгівлі зерновими. Завдяки промисловій революції почав швидко розвиватися американський Середній Захід, один з найбільших сільськогосподарських регіонів в США. Крім того, місто Чикаго мало стратегічне розташування біля Великих Озер, що забезпечувало швидке населення міста і перетворення його в транспортний вузол – зерновий термінал. Водночас, водні і транспортні можливості дозволяли швидко доставляти зернові з Чикаго у інші райони. Зростання обсягів торгівлі зерновими на спотовому ринку відбувалось саме в Чикаго, фермери приїздити до цього міста із зерновими і мали надії реалізувати його за вищими цінами. Але надії фермерів часто не справджувалися. Адже, якщо рік був достатньо врожайний, то фермери не отримували очікуваного прибутку і майже даремно приїзджали до Чикаго. Були роки, коли фермери протестуючи висипали своє зерно біля озер, оскільки падіння цін зумовлювали не можливістькомпенсували навіть транспортні витрати. Крім проблем пов’язаних з збалансуванням попиту і пропозиції, також виникали проблеми логістичного характеру щодо транспортування , а також зберігання зернових.

У 1848 р. на рішення 82 торговців для стабілізації спотового ринку зернових було відкрито Чиказьку біржу (СВОТ). Перші угоди, що укладались на цій товарній біржі - це спотові контракти на зернові.

Слід зазначити, що торгівля на переважній більшості бірж розпочалась з заключення спотових контрактів або угод на поставку реальної продукції: сільськогосподарської, енергоресурси, метали, лісоматеріали та інші активи промислового характеру. Механізмом біржової торгівлі реальними активами була поставка проданих товарів з одного із біржових складів, де покупець міг отримати свій товар. Таким чином, контракти з негайною поставкою реальних активів на біржах дістали назви – спотових.

Продавець біржових активів здійснював доставку свого товару на один з біржових складів, одержуючи на заміну складську довідку про підтвердження кількості і якості свого товару. Уклавши спотову угоду, продавець міг передати своє посвідчення покупцеві і отримував за це платіжний документ.

Таким чином, біржова діяльність у той історичний період завдяки біржовій торгівлі забезпечувала лише організоване місце для укладання спотових угод, але всі правовідносини щодо виконання укладених угод регулювались за межами біржі. Спотові угоди та їх виконання біржа не могла гарантувати. Іншою особливістю спотових угод було те, що обсяги товарів, їх якість та розрахунки обумовлювалися особисто покупцями і продавцями, по суті контракти носили індивідуальний характер. Метою спотових контрактів для покупців була реальна закупівля товару і реальна його негайна реалізація – для продавців товарів. Умови негайних розрахунків та короткотерміновість спотових контрактів не створювали можливостей для здійснення спекуляції на цінових коливаннях.

Основною функцією біржової діяльності на той час було забезпечення реальною ціновою інформацією та створення організаційних умов для здійснення купівлі-продажу активів. Тобто біржа забезпечила централізацію попиту і пропозиції. Торговці швидко мали змогу дізнавався на біржовому ринку, особливо про настрої і бажання його учасників.