Тема 5. Основи законодавчо-правового регулювання підприємництва, торгівлі та біржової діяльності

Для досягнення повноцінного функціонування біржової діяльності в Україні необхідно визначити чіткий механізм регулювання, який забезпечить рівноцінні умови діяльності та захист усіх ринкових суб’єктів, а також буде пов’язаний з особливостями біржового ринку та його елементів. Регулювання біржової діяльності може здійснюватись у двох напрямах:

-         державне регулювання;

-         регулювання з боку недержавних струкур.

Державне регулювання економіки у загальному розглядається, як вплив держави на діяльність господарюючих суб'єктів та ринкову кон'юнктуру з метою забезпечення оптимальних умов функціонування ринкового механізму [25].

Всі негативні сторони ринкової економіки можуть служити поясненням причин посилення ролі держави в економіці. Саме згладжування, запобігання негативних наслідків дії ринкових регуляторів – це мета економічної діяльності держави [25].

Виходячи з вищевикладеного, можна визначити наступні економічні функції держави [25]:

-       забезпечення правової бази функціонування приватного бізнесу;

-       захист конкуренції. Панування монополій завдає шкоди ринку, тому антимонопольна діяльність і підтримка конкуренції стають основними функціями держави;

-       перерозподіл доходів через систему прогресивного оподаткування і систему трансфертних платежів (пенсії, допомоги, компенсації і т. д.);

-       фінансування фундаментальної науки та охорони навколишнього середовища;

-       зміна структури виробництва з метою коригування розподілу ресурсів;

-       контроль і регулювання рівня зайнятості, цін, темпів економічного зростання;

-       фінансування виробництва або безпосереднє виробництво громадських товарів і послуг.

Державний вплив на економіку здійснюється за двома основними напрямками [25]:

-         через державний сектор;

-         за допомогою впливу на функціонування приватного сектора економіки через різноманітні економічні інструменти (державне регулювання економіки).

За об'єктами впливу державне регулювання економіки передбачає діяльність з регулювання трьох взаємопов'язаних частин відтворювального процесу:

-         регулювання ресурсів,

-         регулювання виробництва,

-         регулювання фінансів [25].

За рівнями регіональної ієрархії державне регулювання зосереджено за двома основними напрямами [25]:

- федеральним;

- регіональним рівнями.

Загальна стратегія державного регулювання економіки базується на наступних принципах [25]:

-       за інших рівних умов перевагу слід віддавати ринковим формам організації економіки. На практиці це означає, що держава повинна фінансувати тільки ті соціально значущі галузі, які не приваблюють приватний бізнес (через малу прибутковість);

-       державне підприємництво повинно не конкурувати, а допомагати розвитку приватного бізнесу. Ігнорування цього принципу може привести до штучного домінування державних підприємств над приватними;

-       державна фінансова, кредитна, податкова політика повинна сприяти економічному зростанню та соціальній стабільності;

-                державне втручання у ринкові процеси більш ефективно, якщо воно має ринкову форму;

-                посилення державного регулювання здійснюється з метою контролю фінансових криз, а також процесів у сфері міждержавних економічних відносин.

До основних цілей державного регулювання економіки відносяться [25]:

-         мінімізація неминучих негативних наслідків ринкових процесів;

-         створення фінансових, правових і соціальних передумов ефективного функціонування ринкової економіки;

-         забезпечення соціального захисту тих груп ринкового суспільства, становище яких у конкретній економічній ситуації стає найбільш вразливим.

Методи досягнення цих цілей поділяються [25]:

-         на прямі;

-         непрямі (або економічні).

Прямі методи державного регулювання економіки грунтуються на адміністративно-правових способах впливу на діяльність тих чи інших суб'єктів господарювання (заходи заборони, дозволу, обмеження) [25].

Непрямі регулятори відрізняються від прямих методів тим, що вони не обмежують свободу економічного вибору, а навпаки, дають додаткові стимули при прийнятті ринкового рішення. Основна область їх застосування – це економічне середовище. Непрямі методи регулювання передбачають використання коштів і можливостей фінансової та кредитно-грошової систем країни [25]. Зазначені методи взаємопов'язані.

Існують наступні засоби (інструменти) державного регулювання:

-         адміністративно-правові інструменти;

-         фінансова (податкова) система;

-         кредитно-грошова система держави;

-         державна власність;

-         державне замовлення.

Поряд з перерахованими інструментами державного регулювання, що мають внутрішньоекономічну спрямованість, існує арсенал засобів зовнішньоекономічного регулювання [25].

Практично всі важелі впливу на процес відтворення всередині країни істотно впливають на зовнішньоекономічні зв'язки:

-         зміна облікової ставки, оподаткування;

-         нові пільги та субсидії на інвестиції в основний капітал та ін.

Розглядаючи функціонування бірж у системі ринкових відносин, необхідно особливу увагу звернути на сутність, структуру і особливості механізму регулювання біржової діяльності, як у світовій, так і вітчизняній практиці. Необхідно відзначити, що у вітчизняній літературі все більше уваги приділяється вивченню проблем регулювання біржової діяльності, особливо, висвітлення теоретичних засад правового регулювання, як товарних, так фондових бірж.

Створення ефективного механізму регулювання біржової діяльності визначається особливою роллю біржового ринку в економічній системі.

Механізм регулювання біржової діяльності вимагає з’ясування сутності його регулювання, яке визначає сукупність норм і заходів, спрямованих на впорядкування і систематизацію роботи бірж, укладання і виконання, заключення біржових контрактів на основі встановлення правил та вимог.

В цілому необхідно відзначити, що метою регулювання біржової діяльності є забезпечення стійкості, збалансування та ефективності функціонування бірж.

Механізм регулювання біржової діяльності складається з трьох складових:

·        правової бази;

·        нормативного забезпечення;

·       

Механізм регулювання біржової діяльності

-    законодавчі акти; -    укази; -    постанови; -    інші правові документи органів державного регулювання

-    інструкції; -    нормативи; -    норми; -    методичні вказівки; -    пояснення; -    правила, затверджені організаціями професійних учасників біржової діяльності

-    економічна; -    комерційна; -    фінансова; -    інші види інформації

Правова база

Нормативне забезпечення

Інформаційна база

інформаційної бази.