Теоретичний матеріал до теми 4. Ефективність, справедливість і державна влада

У розд. 13 було визначено, що існує безліч варіантів оптимального за Парето (ефективного) розміщення ресурсів, і для кожного з них можна визначити свою криву можливих корисностей (мал. 13.3), кожній точці якої відповідає один з ефективних варіантів розподілу добробуту між: членами суспільства. Але реалізованим може бути лише один з цих варіантів, і кожне суспільство має визначити для себе критерій, який допоможе зробити конкретний вибір. Цей суспільний вибір залежить від того, яке розуміння справедливості у суспільстві. Йому повинна відповідати певна державна політика, яка дозволяє прямувати до найбажанішого серед можливих варіантів розподілу ресурсів і доходів.

У межах економічної теорії добробуту такий підхід дає змогу реалізувати побудову функції суспільного добробуту (ФСД) - модель, що формалізує мету суспільства і в якій рівень суспільного добробуту є математичною функцією розміщення ресурсів. Концепція ФСД була запропонована у 30-х роках А. Берґсоном У вигляді функції:

де W - рівень суспільного добробуту, U₁=u₁(Х), U₂=u₁(Х),…, U_N=U_UN(Х) - функції корисності окремих індивідів, значення яких (U₁ ,..., U_N ) є рівнями корисності, що досягаються кожним з індивідів при певному варіанті розподілу набору благ X між ними. Такий підхід передбачає, що в суспільстві можливо упорядкувати альтернативні варіанти розподілу благ згідно рівнів суспільного добробуту їй, а для цього слід обрати конкретну форму функції (16.3). Тоді державна політика має бути спрямована на досягнення найвищого з можливих (тобто з урахуванням обмежених ресурсів) рівнів суспільного добробуту.

Графічно для випадку двох індивідів ФСД можна відтворити як сукупність кривих незмінного добробуту (або суспільних кривих байдужості)W₀ , W₁ , W_{2 -} ліній рівня ФСД, кожна з яких поєднує множину точок, що відповідають сполученням індивідуальних рівнів корисності з однаковим рівнем суспільного добробуту (мал. 16.6); ці криві за способом побудови аналогічні кривим байдужості для функцій індивідуальної корисності.

Можливості суспільства щодо отримання суспільного добробуту та його розподілу між індивідами ілюструє межа можливих корисностей (вона

може бути побудована з використанням контрактної кривої на мал. 13.7).

Якщо сумістити криві незмінного добробуту W₀ , W₁ , W₂ ізмежею

можливих корисностей UРС (мал. 16.6), то можна графічно знайти максимум ФСД - де буде точка дотику А межі можливих корисностей з однією із кривих незмінного добробуту W₀. В точці А індивіди досягнуть рівнів корисності (U^A₁ , U^A₂ ). Якщо нерегульована економіка досягне іншого стану В на межі можливих корисностей, то він не буде оптимальним при існуючому погляді на суспільний добробут, і держава муситиме вжити регулятивних заходів для переведення економіки у стан А (хоча обидва стани, А і В, є оптимальними за Парето, а стан В навіть привабливіший для першого індивіда, ніж стан А).

Вибір конкретної форми ФСД залежить від прийнятого у суспільстві розуміння справедливості.

- це класична утилітаристська (або Бентхама) функція добробуту.

2) Згідно з роулзівським підходом (Дж. Роулз - американський філософ із Гарварду), суспільний добробут вимірюється рівнем добробуту (корисності) найменш забезпеченого члена суспільства. У цьому випадку ФСД матиме вигляд:

1) В основі утилітаризму лежить уявлення про суспільний добробут як суму функцій індивідуальної корисності членів суспільства. При такому підході можна використати ФСД:

— це роулзівська (або мінімаксна) функція добробуту.

За егалітарним підходом, найсправедливішим буде розподіл, коли всі блага поділені порівну між усіма індивідами.

Ліберальний (ринковий) підхід не передбачає перерозподілу благ і доходів та вважає найсправедливішим той розподіл, якого досягнуто на конкурентному ринку, коли добробут кожного досягається з урахуванням індивідуальних стартових можливостей і здібностей. Згідно з цим підходом, найкращими для суспільства є фактично досягнуті оптимальні за Парето варіанти, тоді як три попередні підходи вимагали державного втручання для досягнення найкращого, найсправедливішого стану суспільства.