Тема 10. ТЕХНОЛОГІЯ СТВОРЕННЯ ТУРИСТИЧНОГО ПРОДУКТУ ТА ФОРМУВАННЯ ЙОГО АСОРТИМЕНТУ

Географічні фактори, до яких належать відстань, транспортна доступ­ність, цінність рекреаційних ресурсів, сезонність тощо, відіграють важ­ливу роль у виборі маршруту поїздки, впливають на вартість подорожі, а також на економічну ефективність галузі загалом.

Географічні фактори, які впливають на міжнародний туризм, можна поділити на дві основні групи: фізико-географічні фактори та економіко-географічні фактори.

Фізико-географічні фактори. Розвитку міжнародного туризму в тому чи іншому регіоні світу сприяють фізико-географічні фактори, або при­родні умови. До них належать природно-рекреаційні ресурси, тобто ре­сурси, які забезпечують відпочинок і відновлення здоров'я та працездат­ності людини, а також естетичні ресурси — комплекс природних факторів, які позитивно впливають на духовний стан людей. Серед природно-рек­реаційних, естетичних та інших видів туристичних ресурсів велике зна­чення для туризму мають ландшафт, клімат, рослинний і тваринний світ, водні ресурси, рельєф.

Ландшафт — природний географічний комплекс, який визначається як:

1.        сукупність взаємозалежних і взаємопов'язаних предметів і явищ природи, які історично утворюють фізико-географічий комплекс чи низку комплексів;

2.        природний комплекс, у якому всі основні компоненти (рельєф, клі­мат, води, ґрунти, рослинний і тваринний світ) перебувають у складній взаємодії, утворюючи за умовами розвитку єдину систему.

Клімат — багаторічний режим погоди у визначеній місцевості, який характеризується закономірною послідовністю метеорологічних проце­сів.

Рослинний (флора) і тваринний (фауна) світ. Флора — це історично сформована на певній території (акваторії) сукупність усіх видів рослин. Наприклад, найбільшою розмаїтістю флори характеризується Амазонська низовина (понад 50 тис. видів рослин). Рослинність, зокрема лісові ресур­си, — дуже важливий фізико-географічний фактор у туризмі. Фауна — істо­рично сформована сукупність усіх видів тварин визначеної території (ак­ваторії).

Водні ресурси — це води Світового океану (океани, моря), ріки, озера, льодовики. Велике значенню для розвитку туризму мають гідромінераль-ні ресурси (мінеральні води та їхні джерела), термальні води, які є важ­ливим фактором розвитку рекреаційного туризму.

Мінеральні води — це підземні (рідше поверхневі) води, які характе­ризуються підвищеним умістом біологічно активних мінеральних компо­нентів і володіють специфічними фізико-хімічними властивостями. На земну поверхню вони виходять як мінеральні джерела. Залежно від хіміч­ного складу і фізичних властивостей мінеральні води використовують як лікувальний засіб.

Термальні води — підземні води з температурою вище + 20 °С. Свою назву вони отримали від розташованого на о. Сицилія селища Терми. Саме там уперше такі води почали застосовувати для лікування.

Рельєф — це сукупність нерівностей земної поверхні — рівнини, плоскогір'я, гірські системи, низовини тощо. Найпривабливішими для туристів з усього світу є гірські території, зокрема Альпійські території Швейцарії, Австрії, Франції, Італії, американські Кордильєри, гірські райони Скандинавських країн, Карпати та ін.

В Іспанії найбільш мальовничим є район Коста-Брава, розташований у підніжжі Піренеїв, в Ізраїлі — північ країни, в Австрії — район Зальц­бурга.

Але оцінюючи місцевості зі складним рельєфом, варто враховувати, що на розвиток туризму впливатимуть, з одного боку, труднощі, пов'язані з прокладанням автомобільних чи залізничних доріг та створенням інфра­структури, з іншого — окупність додаткових витрат.

Звичайно, регіони з гористою поверхнею красивіші, скажімо, за рів­нинні. Але своя принадливість є й у тундрі, й у пустелі. Гірський рельєф, крім зовнішньої привабливості, має значні рекреаційні ресурси: чисте гірське повітря, інтенсивне ультрафіолетове випромінювання, можливості для організації різних видів гірського туризму, багаті джерела з мінераль­ною водою, які можна використовувати цілий рік.

Останніми десятиліттями великої популярності набули зимові види спорту в гористих місцевостях, збудовано багато гірськолижних центрів. Всесвітньої слави набули альпійські курорти у Швейцарії, Франції, Ав­стрії, Німеччині, Італії, Чехії. Однак нещодавно через глобальне потеп­ління перед європейськими гірськолижними курортами постала серйозна проблема: там, де гори невисокі, снігу у достатній для занять зимовими видами спорту кількості випадає тільки під кінець гірськолижного сезону, тому багато готелів у цьому регіоні зазнають великих збитків.

Але ж гори приваблюють туристів і влітку, а розташовані в горах озе­ра дають можливість займатися водними видами спорту. Варто пригадати, що в гористих місцевостях спочатку з'явилися кліматичні, або лікуваль­ні, курорти, а потім, значно пізніше, на їхній базі сформувалися гірсько­лижні.

У таких регіонах, як правило, водиться багато різних видів тварин, що сприяє розвитку спортивного полювання та рибальства.

Важливу роль відіграє географічне положення району чи країни. Фак­торами, які характеризують придатність географічного положення країни чи району (регіону) для розвитку туризму, є:

— положення країни чи району (регіону) відносно основних постачаль­ників туристів;

— знаходження країни, району (регіону) на важливих транзитних шля­хах;

— віддаленість чи близькість до "гарячих точок" планети;

— положення відносно країн, районів (регіонів) — конкурентів щодо прийому туристів.

Однак із розвитком авіатранспорту навіть найвіддаленіші регіони пла­нети стали доступними для туристів.

Ще один важливий фізико-географічний фактор, який впливає на роз­виток туризму в регіоні, — погодно-кліматичні умови. Якщо район сла­виться нестійким кліматом, частими змінами погоди, стихійними лихами, про повноцінне його використання як туристичного центру не варто й го­ворити. Проте курортні райони Великої Британії, таких країн Балтії, як Естонія (Пярну), Латвія (Юрмала), балтійські курорти Німеччини, незва­жаючи на дуже нестійку погоду, мають незмінний багаторічний успіх.

Основні туристичні регіони розташовані в зонах помірного клімату обох півкуль, на островах спекотного пояса, де високу температуру повітря зрівноважують морські вітри. Проте останніми роками шириться пропа­ганда про шкідливість для здоров'я людини засмаги, сонця тощо, через що попит європейських туристів на послуги готелів у південних регіонах (Ізраїль, Туреччина, Єгипет та ін.) у спекотні місяці знижується і водно­час зростає попит у регіонах із більш спокійним і менш жарким кліматом. Зокрема, спостерігається зростання попиту на турпослуги у районах ав­стрійських і баварських альпійських озер, у прибалтійському регіоні.

Залишається сталим попит на екзотичні місця відпочинку. До вже традиційних для туристів островів Балі (Індонезія), Гаваї, Сейшели, Маль­діви додалася, наприклад, Антарктида, про яку ще кілька років тому не можна було навіть мріяти. Тепер уже нікого не можна здивувати подо­рожжю на Аляску чи в Гренландію.

Як правило, туристи з північних країн прагнуть відпочити на півдні. Німці переважно ділять свою відпустку на дві частини, одну з яких про­водять на німецьких чи австрійських курортах, іншу — десь на півдні, наприклад, у Туреччині чи Іспанії. Хоча трапляються і парадокси: фран­цузи відпочивають не на своєму Лазурному узбережжі, а їдуть на Коста-Дорада чи Коста-Брава в Іспанію, що багато в чому визначається ціною турів. Ізраїльтяни надають перевагу відпочинку на Лазурному узбережжі, наприклад, у Ніцці, Канні; німці їдуть на курорти Іспанії, Італії, Франції, Греції.

Погодно-кліматичні умови різних регіонів змінюються залежно від пори року, сезону, що суттєво впливає на міжнародний туризм. За інтенсивні­стю туризм поділяють на постійний і сезонний. Постійний туризм харак­терний для районів і населених пунктів, які туристи рівномірно відвідують упродовж року, а сезонний туризм пов'язаний з порою року (влітку чи взимку).

Водні ресурси планети — моря, океани, ріки, озера — є не лише зруч­ними шляхами й окрасою ландшафту, а й популярними об'єктами туриз­му. Попит на круїзні подорожі залишається стабільним десятки років. Дедалі більшого поширення набуває таласотерапія - оздоровлення і лікування за допомогою морської води. Якщо на узбережжі моря, ріки, озера чи океану є зручні пляжі, а вода поблизу берега добре прогрівається, це сприяє створенню курортів. Відомими ку­рортними регіонами є Французька й Італійська Рив'єра, Канарські, Ба-леарські, Багамські острови та багато інших.

Фахівець із міжнародного туризму повинен вміти здійснити комплекс­ну географічну оцінку району чи регіону. Наприклад, комплексна геогра­фічна оцінка приморських пляжних зон передбачає вивчення:

—особливостей мікроклімату;

—характеру узбережних ділянок моря (температурних умов, глибини, припливів і відливів, течій, цілющих властивостей і стану води, наявності у воді хижаків, рельєфу дна та ін.);

— специфічних характеристик пляжів (крутості й експозиції схилів відносно ранкового сонця, якості піску чи гальки, там, де немає піску, мальовничості узбережжя);

— транспортних зв'язків;

— визначних пам'яток;

— готельного та ресторанного фонду.

Останніми роками як фізико-географічний фактор розвитку туризму все більшого значення набувають ріки й озера. Крім окраси ландшафту, створення сприятливого мікроклімату, забезпечення курортів і туристич­них центрів прісною водою, вони дають можливість розвивати водні види туризму і спорту. Найбільш популярні райони і курорти річкового та приозерного туризму знаходяться у Швейцарії, Австрії, Німеччині, Угор­щині. На жаль, через забруднення Дунаю втратив свою колишню приваб­ливість круїз цією річкою. Менш популярним став також Рейн. На цих ріках почастішали повені.

На розвиток туризму суттєво впливають ліси. Вони не лише прикраша­ють ландшафт, а й слугують оздоровчим фактором при лікуванні стресів, захворювань верхніх дихальних шляхів та ін. Лісова тиша сприятливо діє на психіку людини. Ліс стимулює творчі можливості, активно впливає на емоційну сферу, відновлює порушену рівновагу між людиною та дов­кіллям. Різновидами цього фактора є парки, сквери, ботанічні сади. Так, безліч туристів відвідують свято квітів у Голландії чи свято паркового мистецтва у Великій Британії.

Також стали популярними подорожі, які передбачають знайомство з тваринним і рослинним світом відвідуваної країни. Це поїздки в націо­нальні парки, заповідники і відкриті для полювання зони країн Африки. Великим попитом користуються спеціалізовані тури на сафарі в Кенію, Танзанію чи ПАР. Слово "сафарі" не є синонімом слова "полювання". Насамперед, це подорож до національних парків з унікальною живою при­родою, таких як знаменитий парк біблійної природи Ейн-Букек в Ізраїлі, парк папуг і парк метеликів на Канарських островах, ботанічний сад і парк папуг на Мадейрі, природні парки Таїланду, в яких можна "поспілкува­тися" з папугами, мавпами, леопардами, слонами. Практично всі туристи, які приїжджають у Берлін, відвідують зоопарк, в якому тварини живуть не в клітках, а в просторих вольєрах, що імітують природні умови. Сві­товими центрами такого виду туризму є США, Канада, країни Африки та Австралії.

Дуже важливий фізико-географічний фактор — цілющі джерела. Істо­рично склалося так, що в місцях, де є такі джерела, розташовані найбільш відомі й фешенебельні курорти, наприклад, Баден-Баден і Вісбаден у Ні­меччині, Карлові Вари і Маріанське-Лазне в Чехії, Віші у Франції. Мода на відпочинок і лікування на водах сформувалася ще у XIX ст. На почат­ку XXI ст. спостерігається зростання інтересу до відвідування курортів, розташованих у місцевостях, що володіють природними ресурсами.

Економіко-географічні фактори. Оцінка придатності країни, регіону, району для розвитку міжнародного туризму значною мірою залежить від економіко-географічних факторів.

Економіко-географічне положення країни (регіону, району) — набли­женість чи віддаленість відносно туристичних ринків та інших основних туристичних регіонів світу, а також сусідство з іншими країнами регіону з позиції транспортних можливостей чи конкурентних переваг.

Загальноекономічний рівень країни (регіону, району), які приймають гостей, а також тих країн (регіонів, районів), що є основними постачаль­никами туристів, наприклад, оцінюється на підставі доходів населення.

Ступінь розвитку внутрішнього туризму. Що краще розвинений вну­трішній туризм, то сприятливішими є умови для розвитку міжнародного туризму. Насамперед, це свідчить про існування як базових матеріальних передумов для створення туристичної інфраструктури, так і популярних об'єктів, зон, пам'ятників, які впливають на ухвалення рішення при ви­борі видів і форм туризму.

Ступінь урбанізації, тобто рівень зосередження промисловості й насе­лення у великих містах. Найбільш густонаселеним містом Європи є Бар­селона — 700 осіб/га, а найбільшим за чисельністю населення в світі є Мехіко — 19 млн. осіб. Для географії туризму важливим є поняття "ур­банізація природи", яке означає перетворення природних ландшафтів у штучні під впливом міської забудови, негативним наслідком чого є і ма­сове забруднення навколишнього середовища.

Наявність транспортної і соціальної інфраструктури, наприклад, транзитні можливості.

Рівень індустрії туризму і досвід його організації. Забезпеченість туристичної галузі трудовими ресурсами та рівень обслу­говування — оцінюються загальна і потенційна чисельність трудових ресурсів туристичної галузі, а також чисельність кваліфікованих кадрів і рівень їхньої підготовки, можливості країни (регіону, району) щодо підготовки кадрів для обслуговування туристів та економічна доцільність наймання із забезпечення обслуговування персоналом зони туризму і інших регіонів.

Сукупність природних і створених людиною предметів і явищ довкілля, що використовуються у сфері туризму як об'єкти туристичного зацікавлення та похідні компоненти для створення туристичного продукту, складає поняття туристичні ресурси або туристично-рекреаційні ресурси. Весь комплекс туристично-рекреаційних ресурсів можна поділити на три групи:

-         Природно-кліматичні ресурси – природні та кліматичні умови території (клімат, водні ресурси, ліси, парки, унікальні природні пам'ятки)

-         Історично-культурні - пам'ятки матеріальної та духовної культури, створені у процесі історичного розвитку країни та народу (музеї, театри, археологічні, історичні, архітектурні, мистецькі та етнографічні пам'ятки, фольклор)

-         Соціально-економічні -