Тема 7. Креативність як соціально-психологічний феномен.

     Світ вступив  у  новий  період  свого  розвитку,  епоху  знань  і  панування  інтелекту.  Третє  тисячоліття  стане епохою інтелектуалів, митців, креативно орієнтованих висококласних фахівців. Менеджери майбутнього створюють умови, за яких відбувається ефективний обмін інформацією та відкритий обмін знаннями.

     Лідер (від англ. Leader – той, хто веде, перший, що йде попереду) – той, хто веде; член групи, усі учасники  якої  визнають  його  керівництво,  покладаються  на  нього  в  прийнятті  серйозних  рішень  і розвʼязанні  важливих  проблем.

       Щоб  вважатися  лідером  за  сучасних  соціально-економічних  умов, менеджер нового формату має відповідати такими критеріям:

· мати мультикультурні знання, бути здатним розуміти й спілкуватися з представниками різних культур;

· мати  глобальні  технологічні  компетенції:  уміти  використовувати  технології  для  управління глобальною міжкультурною децентралізованою командною роботою й здійснення її координації;

· володіти мистецтвом допомагати людям в управлінні процесами, що призводять до досягнення узгоджених цілей;

· бути спроможним створювати, розвивати й підтримувати ефективні робочі команди в  умовах глобального середовища.

   Для сучасного менеджера важливо не стільки мати суму знань, скільки креативно мислити, щоб бути здатним самостійно  пізнавати  нові  реалії  й  розвʼязувати  нові  проблеми,  що  виникають  в управлінській діяльності.

    Креативність – це  здатність знайти  та  визначити  проблему; генерувати  значну  кількість  ідей; продукувати  несхожі  між  собою  проблеми  (тобто  мати  гнучкість  мислення); знаходити  оригінальні відповіді, нестандартні рішення; удосконалювати об’єкт, додаючи окремі деталі; бачити в об’єкті нові ознаки,  можливості  для  його  нового  використання  (тобто  аналізувати  та  синтезувати  елементи  проблеми).

    Виділяють  три  необхідних  елементи,  що  сприяють  розвиткові  креативності:  1)  компетенцію – знання,  навички,  досвід;  2)  творче  мислення,  гнучкість  і  наполегливість  під  час  пошуку  рішення; 3) мотивацію  внутрішню  (особиста  зацікавленість  у  розвʼязанні  проблеми)  та  зовнішню  (матеріальне стимулювання й кар’єрне просування).

На розвиток креативності впливають також дві групи факторів :

· перші  (зовнішні)  обумовлені  впливом  на  особистість  середовища,

у  якому  вона  перебуває,  а також тих людей, із якими вона контактує.

· другі  (внутрішні)  обумовлені  потребами,  інтересами  та  індивідуально-психологічними особливостями особистості.

Креативність передбачає наявність трьох речей: мотивації, уміння нестандартно мислити та навички творчого  (латерального)  мислення.  Мотивація  заохочує  працівників  легше,  швидше  чи  дешевше виконувати  повсякденну  роботу.  Розвʼязувати  нові  проблеми  може  тільки  латеральне  мислення.  Це  свідома креативна техніка, якої можна навчитися.

        Креативний  лідер – це  не  той,  у  кого  завжди  є готова стратегія,  а  той,  хто  може  розгледіти  її потенціал у поведінці іншого й ефективно адаптувати її до поточної ситуації.

Основні характеристики креативного лідера є такими:

· віддає  перевагу  та  вміє  визначати  цілі,  які  сприймаються  з  ентузіазмом  працівниками,  а  не наводить  сухі  формулювання  завдань,  що  стоять  перед  компанією.  Практично  це  передбачає талант балансування на межі між невизначеністю й конкретикою;

· це провідник концепцій: він чутливо реагує на ідеї та вміє їх так упровадити в організації, що вони отримають підтримку й ресурси, необхідні для їх реалізації;

· переконливо демонструє дієвість принципу «кожна поразка – можливість дечого навчитись» і заохочує ризиковані ініціативи;

· створює команди з високим рівнем довіри один до одного;

· дає  своїм  співробітникам  волю  займатись  іншими  видами  діяльності  та  сприяє  реалізації ризикованих і спірних проектів;

· допомагає іншим аналізувати й розуміти зовнішнє середовище;

· володіє стилем лідерства від «тренера» або «порадника» до «генератора конфліктів», «коміка» чи «героя».

       Креативний лідер володіє вмінням змінювати стиль керівництва, переходячи від одного до іншого, не втрачаючи довіри підлеглих. Основою формування менеджера креативного типу є потенціал менеджера, який повинен постійно вдосконалюватися.  Потенціал – це  здібності  й  можливості  людини,  що  забезпечують  досягнення поставлених цілей.

Здатність  людини – це  схильність  до  управління  в  різних  ситуаціях  на  основі  лідерства, інтелектуальної енергії, активності та ініціативи. Здібності людини проявляються через її якості.

Ви явлення  потенціалу  менеджера  креативного  типу  ми  рекомендуємо  здійснювати  за  такими параметрами на основі анкети для оцінки потенціалу креативного менеджера:

1.    Стратегічне  мислення.  Уміння  прогнозувати  й  оцінювати  ситуації,  Визначати:  хто  сильні конкуренти, привабливість сегмента ринку, розробляти конкурентні переваги, який товар і технології будуть потрібні споживачеві завтра?

2. Здатність  приймати  ризиковані  рішення  в  будь-яких  ситуаціях  і  нести  відповідальність  за результат.

3. Готовність до генерації нових ідей, до змін та інновацій, до диверсифікації.

4. Проблемне бачення світу, здатність розпізнавати проблеми на основі стратегічного бачення.

5. Уміння заздалегідь, завчасно визначати проблеми, коли вони ще тільки зароджуються.

6. Системне й панорамне сприйняття дійсності, процесів функціонування та розвитку керованого об’єкта.

7. Уміння сприймати, розуміти, приймати й використовувати точки зору, відмінні від власних або навіть протилежні їм.

8. Експрезентність – здатність робити правильні та вдалі висновки при дефіциті інформації.

9. Розвинена психологічна саморегуляція, що визначає ставлення до проблем і до їх оцінки.

10. Психологічна  проникливість,  що  дає  змогу  бачити  й  розрізняти  в  людях  особливості  їхньої поведінки. Компенсатором проникливості є психодіагностика.

11. Інноваційність  та  стратегічність  мислення,  здатність  вийти  за  межі  формального,  звичного, перевіреного, традиційного.

12. Активність – здатність  залучати  людей  до  спільної  діяльності,  не  вдаючись  до  засобів матеріального або адміністративного примусу.

13. Здатність  швидко  перебудовуватися  психологічно  при  зміні  умов  діяльності  або  переході  до виконання принципово нових завдань.

14. Здатність  до  прихованого  керівництва,  що  припускає  включення  людей  до  діяльності не  на формальній субординаційній основі.