Тема 13. Предмет, метод та функції макроекономіки (2 години)

Макроекономіка використовує різноманітний інструментарій для дослідження економічних систем.

Загальнонаукові методи пізнання включають діалектику та логіку.

Спеціальні методи – це методи наукової абстракції, індукція і дедукція, принципи єдності логічного й історичного, моделювання процесів, прогнозування тощо. У сукупності вони складають методологію макроекономіки.

Діалектика (в перекладі з грецької мови – «уміння вести бесіду») – це наука про найбільш загальні закони розвитку суспільства і людського мислення. Вона є органічною системою категорій і законів у їх взаємозв’язку і розвитку, від нижчого до вищого, від старого до нового.

Широкого застосування в макроекономіці отримали методи припущення «за інших однакових умов» та «людина завжди поводить себе раціонально». Велике значення має в макроекономіці такий метод поглибленого пізнання суті економічних систем як метод наукової абстракції.

У макроекономіці використовують також метод аналізу і синтезу. Макроекономічні явища і процеси мають досить добре виражений системний характер, а тому широко використовується індуктивний та дедуктивний методи, за якими рух пізнання здійснюється, у першому випадку, від вивчення одиничних конкретних явищ до виявлення загального, а у другому, навпаки, рух процесу пізнання відбувається від загального до конкретних одиничних фактів.

За допомогою методу історичного і логічного аналізу в макроекономіці вивчаються конкретні події, які відбуваються у національній економіці; вони узагальнюються і типізуються, визначаються тенденції (логіка) їхнього розвитку; передбачаються можливі варіанти подальшого перебігу подій. Як і всі економічні явища, макроекономічні потребують кількісного і якісного аналізу.

Крім того, визначення і порівняння кількісних показників здійснюються також за допомогою статистично-графічного методу. Єдність кількісного і якісного аналізу в макроекономіці проявляється у дослідженнях безробіття та інфляціях, державного боргу та інших явищ.

Окрім розглянутих методів, в макроекономіці застосовують метод аналогій. Часто в макроекономіці звертаються до методу порівняння. Оскільки експеримент не може широко застосовуватися в макроекономіці, то неабияку роль відіграє в ній використання такого методу наукових досліджень, як моделювання, яке набрало ваги з часу широкої реалізації комп’ютерного потенціалу.

Ринкові моделі поділяють на статичні і динамічні. Макроекономічні моделі є формалізованими (логічно, графічно і алгебраїчно) описами різних економічних явищ і процесів з метою виявлення функціональних взаємозв’язків між ними.

Макромоделі – це математичні рівняння, у яких виражені реальні економічні процеси в абстрактному, спрощеному вигляді. Створення моделі означає віднаходження функції, що поєднує екзогенні та ендогенні макроекономічні параметри.

Агрегування. Розглядаючи економіку країни як щось цілісне, макроекономіка виділяє в ній 4 економічних суб’єкти: сектор домашніх господарств, підприємницький сектор, державний сектор, закордонний сектор. Кожен з них є сукупністю реальних господарюючих суб’єктів, які розглядаються як один узагальнений суб’єкт.

Сектор домогосподарств об’єднує всі приватні сімейні осередки, що діють для задоволення своїх власних потреб. У макроекономічній теорії домашні господарства, як юридичні та фізичні особи є власниками всіх факторів виробництва, що належать приватним особам. Унаслідок їх продажу або здачі в оренду домогосподарства отримують свої доходи, які вони розподіляють на поточне споживання та заощадження. Таким чином, домогосподарства виявляють три види економічної активності: пропонують фактори виробництва, споживають частину отриманих доходів, купуючи споживчі блага, заощаджують іншу частину отриманих доходів.

Підприємницький сектор об’єднує всі фірми, що діють у країні. Вони виявляють попит на фактори виробництва, пропонують блага та здійснюють інвестування.

Державний сектор об’єднує всі державні інституції. Він виробляє суспільні блага, які передаються споживачам безкоштовно. Такими суспільними благами, що виробляє держава, є безпека, досягнення фундаментальної науки, послуги державної, соціальної і виробничої 15 інфраструктури. Діяльність держави як виробника суспільних благ веде до підвищення продуктивності підприємницького сектора та до зниження витрат на споживання домогосподарств. Діяльність державного сектора не спрямована на одержання максимального прибутку.

Державні витрати на виробництво складаються з витрат на придбання засобів виробництва у приватного сектора, і на заробітну платню державним службовцям. Ці витрати здійснюються за рахунок коштів держбюджету, тобто за рахунок податків. Держава також може надавати грошову допомогу домогосподарствам у вигляді стипендій, пенсій, грошової допомоги. Ці видатки називаються трансфертними платежами. Держава може надавати дотації та субсидії підприємницькому сектору. Також держава може інвестувати реальний капітал. Але для спрощення, в макроекономічній теорії припускається, що все інвестування здійснює лише приватний підприємницький сектор.

Закордонний сектор об’єднує економічних суб’єктів, що знаходяться за кордоном. Він впливає на національну економіку завдяки взаємному обміну товарами, послугами, капіталом, валютами.

Усі розглянуті макроекономічні суб’єкти взаємодіють один з одним. Агрегують не лише суб’єктів економіки, але й характер їх економічної поведінки. В макроекономічному аналізі припускається, що поведінка макроекономічного суб’єкта відповідає поведінці типового мікроекономічного суб’єкта.

Агрегують також і ринки. Всі окремі ринки об’єднують в єдиний ринок, на якому продають та купують лише одне благо – сукупний суспільний продукт. Завдяки цьому агрегують і ціни в показник, що дозволяє виявити динаміку цін. Особливим агрегованим ринком, що аналізує макроекономіка є грошовий ринок.

Екзогенні величини – це величини, що знаходяться поза макромоделями. Вони є вихідною інформацією, яка вводиться у модель. До такої інформації відносять, наприклад, технологію виробництва, поведінку макроекономічних суб’єктів на різних ринках, рівень оподаткування, обсяг державних закупівель тощо.

В основу макроекономічного аналізу покладена проста модель колових потоків (чи модель кругообігу ВВП, доходів і витрат).

В своїй спрощеній формі ця модель включає два макроекономічні суб’єкти: домогосподарства і підприємства (рис.1.1).

Важливим поняттям макроекономічної теорії є категорія «економічна рівновага». Вона має концептуальний характер тому, що означає такий стан національної економіки, коли на всіх ринках одночасно встановлюється рівність попиту і пропозиції. Рух до економічної рівноваги ставить на мету встановлення рівноважних цін, забезпечення повної зайнятості та помірної інфляції, а також сталого економічного зростання. Але це тільки ідеальна конструкція, у реальному житті макроекономічна рівновага є недосяжною.

Ендогенні величини – це величини, що визначаються в результаті розв’язання рівняння (моделі). Це можуть бути: величина національного доходу, рівень зайнятості, процентна ставка, величина заробітної плати, рівень цін тощо.

Реальний ("ресурси—товари") та грошовий ("витрати—доходи") потоки відбуваються одночасно у протилежних напрямках і безкінечно повторюються.

Основним висновком із моделі є рівність між сумарною величиною продажів фірм та сумарною величиною доходів домогосподарств. Це означає, що для закритої економіки (тобто без будь-яких зв'язків із зовнішнім світом), без державного втручання в економіку величина загального обсягу виробництва у грошовому вимірюванні дорівнює сумарній величині грошових доходів домогосподарств. При цьому також справедливою є рівність доходів (У) і сукупних витрат (у даній моделі це витрати на поточне споживання — С), тобто Y=C.

Враховуючи сказане, національний продукт можна визначити як:

1) суму вартості вироблених товарів і послуг;

2) сукупні витрати; 3) сукупні доходи.

Поняття "потік" характеризує економічний процес, який відбувається безперервно і вимірюється в одиницях за певний період часу. В моделі кругообігу ми розглядали потоки продукції, витрат, доходів.

Поняття "запас" — це величина, яку використовують для вимірювання показника на конкретний момент часу, на певну дату.

Для вимірювання запасу і потоку застосовуються різні одиниці виміру. Так, скажімо, запас може вимірюватися у гривнях, $, літрах. А потік — в $/год., грн./рік, л/сек.