2. ФІЗИЧНІ ОСНОВИ РАДІОБІОЛОГІЇ

Одиниці радіоактивності і одиниці доз іонізуючих випромінювань є різними фізичними величинами. Але, безперечно, вони зв’язані між собою, так як саме радіоактивність речовини зумовлює на різних відстанях від неї певні дозові поля. У радіометрії існує свого роду еталон такого зв’язку чи залежності: у стандартних умовах (0⁰С, 760 мм рт. ст.) ізотоп ²²⁶Ra радіоактивністю 1 Кі формує протягом  1 години на відстані 1 м експозиційну дозу у 1 Р.

Відповідно, існує чітка залежність між експозиційною дозою та радіоактивністю джерела випромінювання. Саме ця залежність дозволяє в певних ситуаціях використовувати дозиметри-рентгенометри для оцінювання радіоактивного забруднення різних об’єктів. Так, у період аварії на Чорнобильській АЕС найбільш розповсюджені класичні рентгенометри типу ДП-5, СРП-68 та інші широко використовувались для контролю ступеня радіонуклідного забруднення техніки, будівель, одягу, сільськогосподарської продукції  і навіть продуктів харчування.

Існує певний зв’язок між рівнем радіаційного гамма-фону, тобто потужністю експозиційної дози у середовищі, та щільністю радіонуклідного забруднення поверхні ґрунту. Для різних конкретних умов побудована велика кількість таких залежностей, створених, як правило, на підставі емпіричних оцінок.

Але, звичайно, зв’язок між радіоактивністю джерела та дозою, що формується ним у просторі, залежить від багатьох факторів, більшість з яких у реальних умовах врахувати достатньо оперативно дуже важко, а іноді і неможливо (ізотопний склад джерела радіоактивності і, відповідно, типи випромінювань, фізичний та фізико-хімічний стан джерела та навколишнього середовища (склад, температура, атмосферний тиск, газовий склад атмосфери) та багато інших. Тому усяка оцінка будь-якої дози по радіоактивності і рівня радіоактивності по дозі є тільки орієнтовною і дає лише приблизну уяву про реальну радіаційну ситуацію.