3. ДЖЕРЕЛА РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН ТА ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

Природні джерела іонізуючих випромінювань утворюють на Землі відносно постійне радіаційне поле. Це і є так званий природний радіаційний фон – рівень іонізуючого випромінювання на поверхні Землі, у приземному шарі атмосфери та інших об’єктах навколишнього середовища, який формується за рахунок випромінювання природних радіонуклідів та космічного випромінювання. Це та природна радіаційна обстановка, у котрій, меншою мірою останні мільйони років, існувало й розвивалося усе живе на нашій планеті.

У різних регіонах Землі потужність природного радіаційного фону (ПРФ) в основному варіює в межах від 0,05 до 0,15 мкЗв/год., складаючи у середньому 0,1 мкЗв/год., тобто приблизно 10 мкР/год. Внесок у нього космічного випромінювання, який дещо залежить від широти місцевості, на рівні моря більш-менш постійний – 0,01–0,03 мкЗв/год. Решта, яка визначається випромінюванням природних радіонуклідів, варіює у більш широких межах, так як залежить від їх вмісту у поверхневих шарах земної кори. 

Існує небезпідставна точка зору, що ПРФ є одним з головних факторів природного мутагенезу, який грає ведучу роль в еволюції живих організмів, а також однією з причин виникнення злоякісних новоутворень та спадкових хвороб.

Вважається, що з початку 19 століття ПРФ у багатьох країнах і континентах зростає. Це стало наслідком діяльності людини та активної індустріалізації господарства, котра призвела до надходженню з надр Землі на поверхню і у довкілля разом з такими корисними копалинами як кам’яне  вугілля, нафта, будівельні матеріали, руди металів, мінеральні добрива великої кількості природних радіоактивних речовин.

Наприклад, у середині 20-го століття у великих містах і промислових центрах спостерігалося 50-кратне збільшення кількості ²²⁶Rа, котрий, як єдине на той час джерело γ-випромінювання, використовувався в медицині, виготовлення світних фарб та деяких інших цілей. У місцях видобутку  багатьох корисних копалин, аж ніяк не радіоактивних руд, як правило, спостерігається зростання у декілька разів кількості багатьох природних радіонуклідів – тих же ²²⁶Rа, ²³⁸U, ²³²Тh. У радіусі декількох десятків кілометрів від теплових електростанцій, особливо працюючих  на кам’яному вугіллі, реєструється збільшення у середовищі вмісту не тільки ¹⁴С, але й ⁴⁰K, ²³⁸U, ²²⁶Ra, ²¹⁰Pb, ²¹⁰Po та інших природних радіонуклідів. Зростає вміст ⁴⁰К при внесенні у грунт калійних добрив, урану – при внесенні фосфорних добрив, так як поклади фосфоритів містять, як правило, у високих кількостях ²³⁸U та продукти його розпаду. Підвищення рівня іонізуючого випромінювання за рахунок природних радіонуклідів, що спостерігається за такої діяльності людини, називається техногенно-підсиленим природним радіаційним фоном.