3. ДЖЕРЕЛА РАДІОАКТИВНИХ РЕЧОВИН ТА ІОНІЗУЮЧИХ ВИПРОМІНЮВАНЬ

Певна частка у надходженні радіонуклідів у навколишнє середовище належить підприємствам ядерної енергетики. Їх робота передбачає добування уранової руди, її переробку у збагачене ²³⁵U ядерне паливо, виготовлення тепловиділяючих елементів (твелів), одержання енергії в атомних реакторах, переробку відпрацьованого палива для наступного використання – регенерацію і, нарешті, утилізацію та захоронення радіоактивних відходів. Ці операції складають так званий ядерний паливний цикл (ЯПЦ).

На всіх етапах цього циклу можливе надходження радіоактивних речовин у навколишнє середовище. Однак, імовірна інтенсивність дії радіаційного фактору на об’єкти біосфери неоднакова. На початкових етапах видобутку та переробки уранової сировини, а також виготовлення твелів, у навколишнє середовище можуть попадати лише природні продукти поділу урану. Але на наступних етапах – під час роботи атомних реакторів, переробки відпрацьованого палива, коли утворюються штучні радіонукліди, а також при зберіганні та захороненні радіоактивних відходів інтенсивність впливу радіаційного фактору може зростати.

В умовах атомного реактору відбуваються практично ті ж самі реакції поділу ²³⁵U, що і при вибуху атомної бомби, але у контрольованих умовах, котрі не дають розвиватись миттєвій ланцюговій реакції. Тому і радіоактивні продукти їх ідентичні. Найбільш небезпечні з них – це знову ж таки ⁹⁰Sr, ¹³⁷Сs і ізотопи трансуранових елементів, серед котрих перше місце посідає ²³⁹Pu.  

Проте під час роботи атомних реакторів у навколишнє середовище можуть надходити газоподібні леткі радіоактивні ізотопи ³Н, ¹⁴С, ⁸⁵Кr, ¹²⁹I та деякі інші. Однак, переважна їх частка уловлюється спеціальними фільтруючими системами. Радіоактивні відходи зберігаються в спеціально обладнаних місцях. І хоча додаткова до природного радіаційного фону доза іонізуючого випромінювання з веденням до ладу нових атомних електростанцій (АЕС) зростає, внесок їх як джерел випромінювань, а, відповідно, опромінення живих організмів, в тому числі людини, залишається незначним. Цілком справедливим є ствердження про те, що проживання поблизу теплових електростанцій (ТЕС) з урахуванням викидів у навколишнє середовище не тільки природних радіоактивних (в першу чергу ¹⁴С та ³Н), а й токсичних хімічних речовин, є набагато шкідливішим для здоров’я людини, ніж поблизу працюючих у нормальному режимі АЕС такої ж потужності.

В цілому ж 443 ядерні реактори, що діють на сьогодні на 140 АЕС у 33 країнах і забезпечують близько 20% світової електроенергії, є практично невідчутним джерелом збільшення радіаційного фону. На частку США, Франції і Японії приходиться майже 50% всіх АЕС і 57% всієї „ядерної” електроенергії. У першу шістку держав, що від 45 до 80% електроенергії задовольняють за рахунок АЕС, входить і Україна (45%, а по деяким даним до 50%).

На відміну від інших джерел енергії (нафта, вугілля, газ та деякі інші), запаси яких поступове зменшуються, запаси урану практично тільки розпочато використовувати. І не викликає сумнівів, що частка електроенергії, яка буде вироблятися за рахунок АЕС, зростатиме.

На рисунку наведено розвідані на 2006 р. запаси урану у світі. Україна серед них посідає 11 місце і одне з перших у Європі.