5. РАДІОЧУТЛИВІСТЬ РОСЛИН, ТВАРИН ТА ІНШИХ ОРГАНІЗМІВ

З усіх точок зору, в тому числі і з точки зору радіочутливос­ті, в тваринному світі з цілком зрозумілих причин найбільший інте­рес представляють ссавці. Радіобіологія має дані про радіочутли­вість багатьох представників цього класу. Але найбільш точні дані в основному стосуються дрібних лабораторних тварин – мишей, щурів, ховрахів, кро­лів, собак. Значно менше відомо про радіочутливість великих тварин, таких як кінь, корова, верблюд, експерименти з якими досить доро­го коштують. Практично немає даних про радіочутливість диких тварин, особливо крупних. Приблизні також дані про радіочутливість людини, ос­новані на відомостях, одержаних при аваріях, в умовах яких точна дозиметрія, як правило, досить ускладнена.

В таблиці наведені дані про чутливість до γ-випромінювання деяких видів ссавців, узагальнені на основі відомостей, які є в радіобіологічній літературі. Вони свідчать, що для деяких з них значення півлетальних і летальних доз варіюють в дуже широких межах, від­різняючись часом в декілька разів. Навряд чи можна це поясняти особ­ливостями порід, ліній тварин. Скоріше за все – особливостями про­ведення експериментів, умовами опромінення, віком тварин. І все-таки можна відмітити, що для більшості родів ссавців півлетальна доза не перевищує 4–5 Гр, а летальна – 8–9 Гр. До найбільш радіочутливих з свійських тварин варто віднести вівцю, мінімаль­не значення ЛД₅₀ для якої складає лише 1,5 Гр, а до найбільш радіостійких – кролика, для якого значення ЛД₅₀ досягає 8–10 Гр.                                                                                                             Радіочутливість ссавців (γ-опромінення)

Вчені Московського університету ім. М.В. Ломоносова у 60-х ро­ках виявили, що досить розповсюджений у Прибайкаллі гризун монго­льська піщанка – тварина підродини ховрахових має ще більш високу стійкість до радіації, півлетальна доза для неї досягає 13 Гр, а летальна 15–18 Гр. Поки що це рекордсмен з радіостійко­сті серед ссавців. Хоча деякі вчені так не вважають. Справа в тому, що й інші тварини – польові миші, нориці, ховрашки,  хом'яки, бабаки, які живуть в районах поширення монгольських піщанок, мають підвищену порівняно зі звичайною радіостійкість. Але переведення тварин в лабораторні умови на штучний раціон, в якому була відсутня природна їжа, дуже швидко призводило до зниження їх стійкості до опромі­нення. Це явище одержало назву "ефект віварію". І є думка, що деякі рослини, якими живляться ці гризуни в при­родних умовах, мають радіозахисні властивості. І хоча виявити їх поки що не вдалося, це ще раз свідчить про важливість дослідження видів рослин з метою можливого їх використання для одержання протирадіаційних препаратів.

Молоді тварини мають більш високу радіочутливість, ніж дорослі. Це загальне радіобіологічне явище, яке цілком закономірно витікає із положення Бергонье-Трибондо про те, що чутливість клітин до випромінювань прямо пропорційна їх здатності до поділу і обернено пропорційна ступеню їх диференціації.

Коротко слід сказати про радіочутливість інших класів тварин. Серед хребетних більш високу, ніж ссавці, радіочутливість мають птахи. Півлетальні дози для більшості їх видів, в тему числі і видів свiйської птиці, складають 8–25 Гр. Для різних порід курей, наприклад, ці дозі варіюють від 10 до 15 Гр, качок - від 12 до 16 Гр, гусей – від 12 до 18 Гр. В діапазоні 5–20 Гр знаходяться півлетальні дози для риб. Для амфібій вони дещо вищі – до 25–30 Гр. В широкому інтервалі варіюють півлетальні дозі для плазунів: для найбільш радіочутливих представників тварин цього класу черепах вони складають 15–20 Гр, а для найбільш радіостійких – зміїв – 80–200 Гр.

Значно вищу радіостійкість мають безхребетні тварини. Дія більшості видів комах півлетальні дози складають 50–300 Гр, а ле­тальні – 100–500 Гр, хоча для деяких можуть досягати 1000 Гр. Ра­діочутливість комах дуже залежить від стадії розвитку. Наприклад, для 3-годинних яєць дрозофіли півлетальна доза складає 2 Гр, для 4-годинних – 5, для 7,5-годинних – 8, для стадії лялечки – 20–65, а для дорослої особини – 95 Гр.

Для різних молюсків півлетальні дози варіюють від 20 до 200 Гр, для членистоногих – від 100 до 1000 Гр, для кишковопорожнинних – від 50 до 2500 Гр, для найпростіших – амеб і інфузорій – від 1000 до 3000 Гр.