8.2. МІГРАЦІЯ РАДІОНУКЛІДІВ У НАВКОЛИШНЬОМУ СЕРЕДОВИЩІ І ОБ’ЄКТАХ СІЛЬСЬКОГО ГОСПОДАРСТВА ЧАСТИНА 2 (+КОНТРОЛЬНІ ЗАПИТАННЯ)

Практичне значення вивчення поведінки радіонуклідів у природному середовищі зумовлене перш за все можливими радіаційними наслідками при їх переході в харчові продукти. В загальній схемі досліджень, що пов'язані з визначенням шляхів міграції радіонуклідів в біосфері, найважливіше місце належить їх поведінці в біологічних і харчових ланцюжках з участю сільськогосподарських рослин та сільськогосподарських тварин. Це зумовлене тим, що споживання продуктів рослинного і тваринного походження, забруднених радіоактивними речовинами, є основним шляхом формування дози внутрішнього опромінення, а, практично, загальної дози, яку одержує організм у звичайний час, так як компонент дози зовнішнього опромінення не перевищує 20–25%. Саме тому вивчення особливостей дії інкорпорованих радіонуклідів є важливим завданням радіобіології.

Інкорпоровані радіонукліди – це такі, що при надходженні в організм включилися всередину клітин і тканин рослин, тварин, людини. Радіонукліди, які надійшли до шлунково-кишкового тракту і нібито знаходяться у середині організму, не можна вважати інкорпорованими, так як більшість їх виводиться з організму транзитом з каловими масами і тільки частина всмоктується у кров, включається у метаболізм і може увійти до складу клітин і тканин.

При надходженні до організму радіоактивних речовин в залежності від їх фізико-хімічних характеристик, кількості, місць локалізації та часу знаходження в організмі, можуть спостерігатися такі ж самі радіобіологічні ефекти, що і при еквівалентних поглинених дозах зовнішнього опромінення, які були розглянуті у розділі 5: радіаційна стимуляція, морфологічні зміни, променева хвороба, прискорення старіння та скорочення тривалості життя, загибель, генетична дія. І ще зовсім недавно, в 1950-60-і роки, в умовах недостатньої кількості джерел зовнішнього опромінення у наукових дослідженнях і у практиці сільського господарства для індукції ефекту радіаційної стимуляції у рослин і тварин, а також одержання мутантів в селекційній роботі користувалися розчинами різних радіоактивних ізотопів. При вирощуванні рослин на розчинах радіоактивних речовин з коротким періодом піврозпаду, які мають високі концентрації радіоактивних ізотопів і досить жорстке випромінювання, наприклад ³²Р, виникає типова променева хвороба, яка супроводжується характерними порушеннями метаболізму, наявністю морфологічних змін, цілком аналогічних тим, що виникають при загальному зовнішньому опроміненні.

Проте, у багатьох випадках інкорпоровані радіонукліди при рівних дозах з загальним зовнішнім опроміненням можуть являти більш високу небезпеку для організму. Це зумовлене рядом особливостей.

 Першою і головною з них є здатність деяких радіонуклідів вибірково нагромаджуватись в окремих тканинах і органах. Якщо при зовнішньому опроміненні всі тканини опромінюються рівномірно, то у випадках внутрішнього опромінення може відбуватися формування високих локальних доз для деяких тканин та органів, що обумовлюється хімічними властивостями радіонукліду, специфікою метаболізму речовин, до складу яких він входить, біологічними особливостями  організму.

Другою важливою особливістю інкорпорованих радіонуклідів є збільшення, часом дуже велике, небезпеки дії α- і β-випромінювачів, які внаслідок низької проникаючої здатності у речовину не викликають загрози або мало впливають на внутрішні тканини організму в умовах зовнішнього опромінення, проте можуть ставати надзвичайно сильними джерелами радіаційного ураження при надходженні всередину організму. Особливо це стосується нуклідів джерел α-випромінювання: плутонію, америцію, кюрію, радію, урану та інших, які, маючи високу відносну біологічну ефективність (ВБЕ), можуть викликати важкі радіаційні ушкодження.

Третьою особливістю дії інкорпорованих радіонуклідів є, як правило, довгі строки опромінення організму. Дані свідчать про те, що періоди піврозпаду та піввиведення багатьох радіонуклідів, зокрема ⁹⁰Sr та ²³⁹Рu, дуже великі – під їх впливом організм зазнає хронічного опромінення протягом всього життя.

 Досить важливою особливістю внутрішнього опромінення слід вважати те, що від нього важко захиститися за допомогою звичайних радіозахисних засобів, які діють при зовнішньому опроміненні. Можливості ж прискорення виведення з організму радіоактивних речовин, про що буде йти мова далі, надто невеликі.

Відзначені специфічні властивості радіаційного ураження інкорпорованими радіонуклідами стосуються головним чином організму тварин і, що найважливіше, людини. Рослині у даному випадку звичайно належить роль проміжної, але першої і основної, ланки на недовгому шляху транспортування їх із ґрунту.