Лекція №11. Типологія аварій на потенційно-небезпечних об’єктах

             Ризик для життя людини на морських транспортних засобах вищий, ніж на авіаційних та залізничних, але нижчий, ніж на автомобільних. У світовому морському транспорті щорічно зазнають аварій понад 8 тис. кораблів, унаслідок яких потрапляє у небезпеку 6 тис. осіб , з яких до 2 тис. гине. Основними причинами загибелі кораблів є посадка на рифи, зіткнення, перекидання, пожежі, порушення норм експлуатації та правил безпеки, помилкові функціональні дії команди та ін. У результаті помилок людей за спокійного моря і ясної погоди затонули технічно справні кораблі «Михайло Ломоносов» та «Адмірал Нахімов», були численні людські жертви.

            У разі загрози загибелі корабля необхідно евакуювати пасажирів. Це пов’язано з ризиком для життя людей, особливо в умовах шторму. Найбільша небезпека виникає тоді, коли відмовляють пристрої. Пасажири ризикують життям, коли на воду спускають рятувальні засоби: у разі перекидання човна, ударів об борт корабля, удару човна об воду тощо. Небезпечним є неправильне використання рятувальних жилетів, стрибання з висоти 6-15 м із борту корабля.

            За тривалого перебування у воді причинами смерті можуть стати гіпотермія (переохолодження організму) та виснаження. Щоб уповільнити переохолодження організму і збільшити шанси на виживання за низьких температур, необхідно голову тримати якнайвище над водою, оскільки понад 50% усіх тепловитрат організму припадає на цю частину тіла. Утримуватись на поверхні води потрібно так, щоб мінімально витрачати фізичні зусилля. У разі тривалого перебування пасажирів на човнах або плотах небезпека для життя може виникати внаслідок виснаження організму за відсутності води та їжі. Людина має намагатися подолати паніку, розгубленість, зберігати самовладання та віру в порятунок. Така поведінка в екстремальних ситуаціях збільшує шанси на виживання.

             Пожежі та вибухи. Вони часто трапляються на об’єктах, які виробляють вибухонебезпечні та хімічні речовини. При горінні багатьох матеріалів утворюються високотоксичні речовини, від дії яких люди гинуть частіше, ніж від вогню. Раніше під час пожеж небезпечним був переважно чадний газ, але в останні десятиріччя горить багато речовин штучного походження: полістирол, поліуретан, вініл, нейлон, поролон. Це призводить до виділення в повітря синильної, соляної і мурашкової кислот, метанолу, формальдегіду та інших високотоксичних речовин. Найбільш вибухо- та пожежонебезпечні суміші з повітрям утворюються у разі витікання газоподібних і зріджених вуглеводних продуктів метану, пропану, бутану, етилену, пропилену тощо.

Від третини до половини всіх аварій на виробництві пов’язані з вибухами технологічних систем та обладнання: реакторів, ємностей, трубопроводів тощо. Пожежі на підприємствах можуть виникати також унаслідок ушкодження електропроводки та машин, які перебувають під напругою, опалювальних систем.

Понад 63% пожеж у промисловості спричинені помилками людей або їх некомпетентністю. Коли підприємство скорочує штати і бюджет аварійних служб, знижується ефективність їх функціонування, різко зростає ризик виникнення пожеж та вибухів, а також рівень людських і матеріальних втрат.

Небезпечні ситуації як природного, так і техногенного походження є чинниками, що тією чи іншою мірою дестабілізують ситуацію. Найголовнішим у зниженні цього дестабілізуючого впливу є захист населення від їх згубних наслідків.