Лекція №6 "Структурно – функціональна організація людини з точки зору взаємодії з навколишнім середовищем"

Аналізатор внутрішніх органів, або вісцеральний аналізатор. Він відіграє надзвичайно важливу роль у здоров’ї і житті людини. Якщо зовнішні аналізатори попереджують людину про явну небезпеку, то цей аналізатор визначає небезпеки прихованого характеру. Однак ці небезпеки серйозно впливають на життєдіяльність людського організму. Для розуміння біологічної значущості внутрішнього аналізатора необхідно визначити поняття „внутрішнє середовище організму”. Коли ми говоримо про поганий стан здоров’я, то це стосується передусім порушення рівноваги внутрішнього середовища організму.

Внутрішнє середовище (кров, лімфа, тканинна рідина, з якими контактує погана клітина живого організму), незважаючи на всі зміни зовнішнього середовища, зберігає відносну сталість.

„

Вестибулярний - функціонування, відчуття положення і переміщення тіла в просторі, а також відповідні їм реакції з боку скелетної мускулатури і внутрішніх органів.

Смаковий – відповідає за відчуття  смакових відчуттів людини що являють собою наслідок складного комплексу фізично-хімічних, нейро - фізіологічних та психологічних процесів, які мають виняткову біологічну значущість у нашому житті.

Рецептори смаку – це спеціалізовані клітини, які розташовані в ротовій порожнині – на язиці, в слизовій оболонці, внутрішній поверхні щік і піднебіння.

В фізіології та психології розповсюджена чотирьохкомпонентна теорія саку, згідно з якою існує 4 елементарні смакові відчуття: солод, кисл, гіркого, солон. – все інше є їх комбінація. Спостерігається досить чітка спеціалізація рецепторів до сприйняття різних смакових подразників. Н- д: до солодкого – найчутливішим є кінчик язика, до кислого – його краї; до гіркого – корінь язика.

Таким чином. Ми найчутливіщі до гіркого. Менш чутливі до кислого, і однаковою мірою сприймаємо солодке і солоне

Процес смакосприйняття, як я вже розповідала, зумовлюється збудженням смакового аналізатора. В яких ділянках кори головного мозку міститься смаковий аналізатор достеменно невідомо.

Абсолютна чутливість органа смаку досить висока. Найвища чутливість спостерігається при Т +37⁰С. З підвищенням температури чутливість смакового аналізатора зменшується. При 0⁰ спостерігається різке зниження чутливості до всіх смакових речовин.

Руховий – сукупність нервово-рецепторних утворень, які сприймають стан опорно-рухового апарату і забезпечують формування відповідних відчуттів, що супроводяться руховими і вегетативними рефлексами. Руховий відповідає за м’язову рухову активність, що  практично безперервно супроводжує всі вияви людської діяльності. Коли людина рухається, спокійно стоїть, і навіть лежить, чи спить, її скелетна мускулатура не буває ніколи в стані цілковитого спокою.

Опорно-руховий апарат складається з скелету, зв’язків, суглобів і м’язів. Скелет і м’язи ростуть і функціонують як єдине ціле.

Нюховий – це функціональна система, яка спеціалізується на сприйнятті хімічних подразників і формуванні специфічного відчуття запаху.

Стосовно механізмів сприйняття запахів існують різні теорії. Найбільш визнана стереохімічна теорія запахів. Згідно з цією теорією: на мембрані нюхових рецепторів містяться білкові молекули певної просторової структури. Якщо структура пахучої речовини підходить до структури білка, як ключ до замка, мембрана нюхового рецептора збуджується і виникають нюхові відчуття.

Гострота нюху вимірюється пороговою концентрацією пахучої речовини, що спричиняє відчуття запаху. Їх вимірюють  кількістю молекул пахучої речовини в 1 см3. На гостроту нюху вплив температура, і вологість. Оптимальна t +30С; нюх при голоді загострюється. У новонародженої дитини з 6 по 30 день життя формується здатність розрізняти запах матері та материнського молока. Мах гострота нюху у дітей від 5-10 років.

У людини є 10млн. нюхових клітин(вівчарка – 220млн., кролик - 100млн.)

Отже, у сучасному розумінні гомеостаз – стан внутрішньої динамічної рівноваги природної системи, що підтримується регулярним поновленням основних її структур, матеріально-енергетичного складу і постійною функціональною саморегуляцією в усіх її ланках.

Слід зазначити, що це досить складне визначення свідчить про те, що дотепер ще не зрозумілі закономірності існування внутрішнього середовища і його мінливості.

Вестибулярний - функціонування  і відчуття положення і переміщення тіла в просторі, а також відповідні їм реакції з боку скелетної мускулатури і внутрішніх органів.