Теоретичний матеріал до теми 4: Соціальне партнерство як інструмент розвитку біоекономіки

Успішне становлення біоекономіки вимагає не лише технологічних інновацій, а й соціальних перетворень в суспільстві. Адже саме соціум бере активну участь у формування біоекономіки. Перехід від використання невідновлюваних ресурсів до економіки, яка базується на знаннях, вимагає створення нових ланцюгів співробітництва між основними суб’єктами соціума: бізнес, суспільство, влада, наука. У сучасних умовах соціальне партнерство повинно вирішити багато різноманітних соціально-економічних проблем, які стосуються визначення подальшого вектору розвитку держави. Використання принципів соціального партнерства на основі залучення до розв'язання цих питань громадського суспільства поряд із владними та бізнесовими інститутами може бути ефективним засобом імплементації біоекономіки в Україні

Відносини соціального партнерства можуть сприяти суспільній злагоді та спростити механізм формування біоекономіки, оскільки вони сприяють визначенню та формуванню нових ціннісних соціальних норм та правил, створенню партнерських відносин між різними ланками виробництва та споживання біотехнологій. Відтак, на сьогодні надзвичайно актуально провести дослідження стосовно впровадження принципів соціального партнерства для успішного формування біоекономіки в Україні.

Соціальне партнерство слід сприймати як форму співпраці різних суб'єктів суспільних відносин, які стають партнерами в процесі формування біоекономіки.

Ставши зацікавленими учасниками єдиного процесу, сторонами партнерства на принципі співпраці, узгодження своїх дій в процесі реалізації своїх інтересів, вони на демократичних засадах розробляють оптимальні параметри соціально-еколого-економічного розвитку, визначають умови створення та розподілу виробленого продукту і зобов'язуються їх виконувати .

На нашу думку, соціальне партнерство ‒ це нова система суспільних відносин та управління на різних рівнях, яка повинна забезпечити принципово відмінний тип виробництва та розподілу продукції на засадах сталого розвитку.

Соціальне партнерство має стати також елементом формування соціальної відповідальності біоекономіки, яка передбачає вплив на формування соціальних норм, що базуються на соціо-еколого-економічному світогляді на основі впровадження певних стандартів .

Оскільки соціальне партнерство включає в себе співпрацю всіх суб’єктів, то під час проведення взаємних консультацій та здійсненні контролю слід дотримуватися таких засад:

регулярність проведення консультацій в ході співробітництва;

систематичність контролю за прийнятими рішеннями і відповідальність за їх здійснення;

гласність в ході здійснення заходів стосовно розвитку біоекономіки.

Основні завдання системи соціального партнерства як інструменту державного регулювання імплементації біоекономіки в Україні:

• формування у суспільстві бачення розвитку біоекономіки як нової моделі економіки;
• залучення всіх суб'єктів економічних відносин до формування біоекономіки на основі концепції сталого (збалансованого) розвитку;
• створення умов для ефективної взаємодії науково-дослідної та бізнесової сфер;
• посилення мотивацій серед всіх учасників соціального партнерства до формування біоекономіки як необхідної умови подальшого розвитку економіки;
• забезпечення фінансування розвитку біоекономіки з різних джерел;
• забезпечення екологізації суспільно-економічних відносин;
• сприяння становленню громадянського суспільства в Україні;
• організація моніторингу за процесом формування біоекономіки;
• формування соціальної відповідальності біоекономіки
• досягнення взаємного прагнення до виконання намічених програм, що сприятимуть утвердженню в суспільстві нових норм та еталонів ведення бізнесу, поведінки споживачів, інструментів державного управління, які забезпечать формування біоекономіки
• усунення непорозумінь та суперечностей щодо намірів, які представляють законні інтереси кожної із сторін.

Проблеми, які можна вирішити у результаті впровадження системи соціального партнерства:

• формування нової мотиваційної поведінки суб'єктів суспільних відносин, яка відповідає вимогам сучасного стану навколишнього середовища, природних ресурсів та можливостям задоволення потреб населення;
• усунення чинників екологічної, соціальної напруги в суспільстві та зменшення на цій основі негативних економічних наслідків;
• створення умов для формування біоекономіки в Україні;
• усунення міжчасового конфлікту інтересів шляхом використання відновлюваних ресурсів для виготовлення благ.
• У сучасних умовах в управлінні як на регіональному, так і на державному рівнях, в першу чергу повинні вирішуватися завдання соціально-економічного розвитку суспільства на основі використання перспективної концепції біоекономіки, яка забезпечує збалансованість розвитку всієї країни. Таким чином, соціальне партнерство є не тільки типом соціальної взаємодії, але й інструментом державного регулювання, що забезпечує розвиток біоекономіки.
• Сьогодні соціальне партнерство як механізм імплементації біоекономіки розповсюджується не лише на сферу виробництва, але й на інші сфери: зокрема, наукова діяльність, зв’язок бізнесу із суспільними інститутами, сферу діяльності державного управління, регулювання економічних відносин та розвитку соціальної сфери [390].
• Основними формами реалізації соціального партнерства є наступні: укладання різних багатосторонніх угод; проведення консультацій між сторонами; обмін інформацією стосовно проблем, котрі виникають в процесі розвитку біоекономіки; прийняття спільних рішень, документів; розповсюдження інформації про співробітництво між сторонами стосовно розвитку біоекономіки.
• Необхідність формування механізму соціального партнерства в період розвитку біоекономіки викликана цілим рядом факторів.
• Перш за все, це з одного боку суперечливі, а з іншого – спільні інтереси бізнесу, держави та суспільства. Бізнес-структури в процесі розвитку біоекономіки намагаються отримати максимальний прибуток за рахунок виробництва товарів та послуг, заснованих на використанні біотехнологічних процесів. Громада зацікавлена у наявності якісних товарів та послуг, можливості підвищити свій рівень життя. Для держави важливим є забезпечення сталого розвитку, підтримання економічної, соціальної та екологічної стабільності. Реалізувати інтереси всіх сторін можна лише за допомогою механізму соціального партнерства.
• Ми вважаємо, що система соціального партнерства повинна мати таку структуру, кожен елемент котрої буде націлений на забезпечення розвитку біоекономіки та сталого розвитку в країні (рис.2).
• 

Рис. 2. Структура системи соціального партнерства*

Перший елемент - це суб'єкти партнерства. До суб’єктів соціального партнерства, як було зазначено, входять державні органи управління, бізнесові структури, котрі займаються виробничою діяльністю в різних секторах біоекономіки (це біофабрики, заводи по виготовленню біопалива, аграрні та лісогосподарські підприємства, як постачальники біомаси, науково-дослідні інститути, підприємства фармакологічної, хімічної, деревообробної промисловості, підприємства інфраструктури), інститути громадянського суспільства (громадські організації, об’єднання громадян, різного роду спілки та ін.)

Об’єктами соціального партнерства під час розвитку біоекономіки виступають питання формування агробіокластерів, умови виробництва біотехнологічної продукції, створення позитивного іміджу біотехнологічної продукції та просування її на ринки, питання комерціалізації наукових розробок в галузях біоекономіки, проблеми захисту навколишнього природного середовища, соціальний захист партнерів.

Стратегія і тактика досягнення соціального партнерства включає в себе розробку довгострокового плану розвитку соціального партнерства, що сприяє досягненню спільної мети – формуванню біоекономіки.

Механізми реалізації партнерських відносин які використовуються для організації спільної діяльності основних суб’єктів взаємодії включають в себе здійснення безперервного переговорного процесу між суб'єктами соціального партнерства; функціонування координаційної ради та департаменту соціального партнерства; систему контролю за виконанням прийнятих договорів і угод; функціонування експертів партнерських відносин, які здійснюють аналіз стану і перспективи системи соціального партнерства; організацію та фінансування спільних заходів, державні гранти, інформаційну підтримка проектів та укладення договорів на надання послуг, пропаганду ідей розвитку біоекономіки та соціального партнерства до широких верств населення.

Принципи партнерства, на нашу думку, повинні передбачати положення, які забезпечують узгодження інтересів суб’єктів соціального партнерства, котрі, як правило, є протилежними, суперечливими.

Основні принципи соціального партнерства в Україні

Принцип законності означає, що всі партнери повинні дотримуватися нормативно-правової бази розвитку біоекономіки в Україні та сприяти здійсненню нової еколого-економічної політики держави. Влада, як регулятор повинна забезпечити нормативно-правову базу функціонування соціального партнерства та розвитку біоекономіки.

Принцип інтегрованості базується на взаємозв'язку і взаємодії усіх суб’єктів партнерства та включення до його структури такого елемента, як природне середовище.

Принцип збалансованості визначає мету соціального партнерства в системі формування біоекономіки – забезпечення гідного рівня життя людей сьогодні та в майбутньому.

Принцип загальності повинен бути визначальним у механізмі розвитку соціального партнерства, оскільки формування біоекономіки можливе лише на основі поєднання зусиль всіх суб’єктів соціального партнерства.

Принцип повноважності та рівноправності суб’єктів партнерства забезпечує рівні права та обов’язки учасників соціального партнерства. Без державного регулювання не можливо забезпечити формування загального вектору розвитку еколого-економічної політики держави. Без врахування інтересів бізнесу складно забезпечити фінансові, технологічні та технічні механізми розвитку біоекономіки. Нерозуміння та не підтримка біоекономіки громадським суспільством унеможливлює її функціонування. Ігнорування інтересів природного середовища не дасть змоги досягти визначених результатів діяльності соціального партнерства.

Принцип компетентності визначає, що кожен партнер повинен виконувати свої зобов’язання та визначені повноваження на високому професійному рівні.

Принцип прозорості забезпечує чіткість, зрозумілість, відкритість для громадськості будь-яких дій всіх суб'єктів соціального партнерства та можливість їх обговорення в будь-який момент часу.

Принцип відповідальності характеризує рівень усвідомлення кожної зі сторін своєї частки відповідальності за сталий розвиток та формування біоекономіки в країні.

Принцип рівності передбачає рівність учасників соціального партнерства, що є передумовою їх ефективності, оскільки, лише у рамках соціального партнерства можлива відсутність тиску, заснованого на силі влади чи становища, коли воля однієї сторони є обов'язковою для іншої. Рівність припускає відсутність у будь-якого із партнерів привілеїв і владних повноважень по відношенню до інших.

Принцип соціальної справедливості означає врахування й узгодження інтересів окремих суб'єктів соціального партнерства. Кожен партнер є носієм конкретного інтересу - набору зисків, які прагне отримати, вступаючи у відносини з іншими учасниками. Соціальне партнерство має створювати умови для одночасного задоволення різних інтересів кожного партнера (економічне зростання, максимізація доходу, (прибутку), поліпшення екологічної ситуації, максимальне задоволення потреб, підвищення рівня життя і т.д.).

На нашу думку, в процесі трансформації економіки в Україні, соціальне партнерство, що базується на наведених вище принципах, повинно стати одним з відносно нових інститутів державного регулювання розвиту біоекономіки.