Теоретичний матеріал до теми 4: Соціальне партнерство як інструмент розвитку біоекономіки

Перехід до сталого розвитку в Україні на основі формування біоекономіки є необхідним, хоча і досить тривалим процесом. Він вимагає узгодження інтересів між основними суб'єктами економічної системи: державою, бізнесом і суспільством. Тобто для формування біоекономіки в Україні необхідно задіяти різні політичні, економічні, соціальні технології, проводити дискусії, використовувати міжнародний досвід і розробляти механізм державного регулювання для вирішення даного завдання. У контексті вищесказаного необхідно також розробити організаційно-економічний механізм розвитку біоекономіки в Україні.

Необхідність розробки теоретико-методологічних засад соціального партнерства вимагає впровадження «складніших» механізмів соціального замовлення і довгострокових угод, що реалізуються в рамках Державної стратегії розвитку біоекономіки, яку необхідно розробити на певний період до 2030 р.(рис. .3).

Рис.3. Механізми забезпечення функціонування соціального партнерства у процесі розвитку біоекономіки*

Застосування цих механізмів забезпечить динамічний розвиток системи соціального партнерства в країні та регіонах і сприятиме прискоренню процесу розвитку біоекономіки як інноваційного напряму розвитку країни.

Розвиток біоекономіки на засадах соціального партнерства залежить від багатьох соціоекономічних, екологічних, політичних, фінансових та інших складних процесів та явищ, які неможливо описати кількісно. Варто зазначити, що саме на фазі зміни технологічних укладів ці методи не можуть надати адекватні сценарії розвитку сфери діяльності. Необхідно також заначити, що важливим результатом дослідження є також розвиток неформальних взаємозв'язків між їх учасниками соціального партнерства, створення єдиного уявлення про ситуацію та перспективи розвитку біоекономіки в країні.

За допомогою SWOT-аналізу визначено сильні і слабкі сторони дії соціального партнерства як інструменту державного регулювання відповідно до можливостей і загроз розвитку біоекономіки

SWOT-аналіз соціального партнерства як інструменту державного регулювання розвитку біоекономіки*

На основі здійсненого аналізу визначено як соціальне партнерство і кожен суб’єкт окремо впливає на розвиток біоекономіки, які сильні та слабкі сторони впливу держави, бізнесу, громади на розвиток біоекономіки, які можливості та загрози існують зараз у кожного із партнерів

Одночасно слід зазначити, що розвиток біоекономіки позитивно вплине на кожен суб’єкт соціального партнерства, тому ми визначили потенційні переваги кожного структурного елементу цього механізму і суспільства в цілому в результаті функціонування соціального партнерства як інструменту державного регулювання розвитку біоекономіки в Україні (рис. 4).

Рис. 4. Переваги соціального партнерства для його суб’єктів*

Зокрема, для держави це будуть можливості підвищення рейтингу та конкурентоздатності країни на світових ринках, комплексний розвиток соціальної, економічної, екологічної сфери, науково-дослідної сфери, забезпечення національної безпеки, інтеграція у світову систему біоекономіки та розвиток країни на засадах сталості, підвищення ефективності реалізації природоохоронних програм і заходів стосовно розвитку біоекономіки, додаткове фінансування цих програм, додаткова можливість інформування зацікавлених сторін про економічні вигоди та цінність розвитку біоекономіки та ін.

Для бізнесу економічна вигода полягає в підвищенні продуктивності праці та ефективному використанні ресурсів виробництва за рахунок зменшення витрат, що поліпшує результативність їх роботи, у формуванні позитивного іміджу та репутації соціально- та екологічно- відповідальної структури, у додатковій можливості отримання інвестицій.

Для громадських організацій, місцевих громад, неурядових організацій вигодами від такого партнерства будуть поглиблення розуміння необхідності розвитку біоекономіки, інформація про біотехнологічні продукти та послуги, які можна отримати в результаті розвитку біоекономіки, рівень знань та поінформованість про зміст інновацій, що відбуваються в результаті розвитку біоекономіки, можливість впливати на державну політику розвитку біоекономіки, підвищення добробуту населення за рахунок споживання екологічно чистих продуктів та збереження навколишнього середовища.

Соціальне партнерство для науково-дослідної сфери створить більш сприятливі умови фінансування науково-дослідних робіт з різних джерел (з державного бюджету та за рахунок коштів приватного бізнесу), допоможе у визначенні пріоритетних напрямів науко-дослідних розробок, забезпечить пришвидшення комерсалізації знань та формування науково-дослідної та освітньої інфраструктури.

Важливо, що соціальне партнерство як механізм формування біоекономіки є конкурентною перевагою кожного партнера і за рахунок синергетичного ефекту створює суттєві переваги для суспільства в цілому. Зокрема, це збільшення тривалості життя, збільшення обсягів ВВП, забезпечення національної безпеки, зменшення витрат на природоохоронні заходи, розвиток енергетики з відновлюваних джерел, підвищення добробуту та якості життя населення.

Головною метою побудови такої моделі соціального партнерства є формування сприятливих умов для розбудови біоекономіки, яка створюватиме суспільно-корисні товари, біопродукцію на принципово нових засадах через утворення комплексу умов, що забезпечуватимуть сталий розвиток.