Тема 13. Управління проєктними ризиками в агрономії..

Передвесняний і початок весняного періоду вегетації для рослин ріпаку озимого є одними із найкритичніших. Внесення мінеральних добрив повинно бути диференційованим,  враховуючи розвиток культури та густоту стояння рослин.

Під культуру можна використовувати всі форми і види азотних добрив: аміачну селітру, сечовину, сульфат амонію тощо. Але перевагу надають тим, що містять амідну форму, а також сірку. Нітратні форми доцільно використовувати на слабких посівах, оскільки за їх використання спостерігається інтенсивний ріст надземної маси. Загалом, підживлення азотом  можна поділити у співвідношенні: 2/3 –  перед та на початку відновлення вегетації та 1/3 – у період стеблування – початок цвітіння. Можливе внесення КАС до 400 л/га в один-два заходи.

При плануванні заходів з підживлення ріпаку озимого після відновлення вегетацій необхідно обов’язковою враховувати густоту стояння рослин.

Мікроелементи доцільно застосовувати позакоренево у формі хелатів. Серед мікроелементів одним із найбільш важливих є бор, від наявності якого залежить еластичність тканин (запобігання розтріскуванню кореневої шийки і стебел за зниження температури й сильного росту), біологія запліднення.