Тема 1. Будівництво і архітектура найдавніших часів

V період – це бронзова доба – 2000…1000рр. до н.е., характеризується виготовленням та використанням бронзових знарядь праці та зброї, появою кочового скотарства, письменності, рабовласницьких держав /2000…1000рр до н.е./. Помітні зрушення у сфері розвитку знань, образотворчого мистецтва, духовної культури. Виникла монументальна кам’яна скульптура, ускладнилась система релігійних вірувань, з’явились зародки майбутнього письма – піктограми. 

Бронзова доба отримала таку назву від першого здобутого людьми штучного сплаву міді з оловом, свинцем або миш’яком. Бронза була значно міцніша за мідь. Це сприяло поширенню й закріпленню бронзи як основного матеріалу для виготовлення знарядь праці, зброї та прикрас, однак цілком мідь та кам’яні вироби не витіснила. 

Перші бронзові вироби виготовлено на Кавказі та Балканах, почали поширюватись на території Східної Європи на початку 2 тис. до н.е. поступово було налагоджене місцеве виробництво у Донецькому басейн сформувався центр металургії, а в Карпатсько - Дунайському регіоні – металообробка. З появою бронзи відбувся суспільний розподіл праці – відокремлення скотарства від землеробства. 

Під впливом змін у господарюванні в епоху бронзи відбулися зміни у сфері суспільних відносин:

 - посилення ролі чоловіка у господарстві й усіх сферах суспільного життя;

 - зростання продуктивності праці призвело до поступової концентрації майна в руках окремих осіб, що спричинило майнову а потім соціальну диференціацію суспільства; 

- з великосімейної громади виокремилась мала сім’я /чоловік, дружина, діти/; 

- формуються союзи племен, органи керівництва союзом племен, виокремився соціальний стан воїнів. 

У бронзову добу з’явились укріплення поселення, війни стають розповсюдженим явищем. Застосовують зрубні споруди, до них належать кургани. Дерев’яним ядром цих споруд є зруб, який вважається першим кроком на шляху до створення надземної будівлі з колод. Житло із зрубу було розповсюджене серед прибалтійських, фінських та тюрських племен. Необхідністю до надійного захисту стали палафіти – пальові поселення на берегах озер, річок та в болотистих місцевостях /Швейцарія, Австрія, Франція, Італія. Словенія, Німеччина/,рис. 10 .

Ри.10 - Реконструкція будинку на палях, Швейцарія.

Ціле поселення на палях завдовжки до 360 м, завширшки від 30 до 45 м було досліджено на Женевському озері. Американські індіанці створювали громадські будинки – «пуебло», від використання яких вони відмовилися зовсім недавно. До наших днів збереглися незвичайні споруди, зведені жителями північної Італії близько 1800 р. до н.е. Селище створювалося з хатин, які розташовувалися на круглих майданчиках, закріплених на палях. Саме селище був захищене огорожею з дерева і ровом з водою. 

Про наявність великих поселень у добу первіснообщинного ладу збереглося мало відомостей. Зокрема є дані про місто Єрихон (сучасна Герика в Ізраїлі), засноване у 9 тис. до н.е. Місто було оточене муром заввишки 5 м і завтовшки 1,5 м, уздовж якого проходив рів завширшки 8 м та завглибшки 2 м. До фортечних укріплень входила і кам’яна вежа заввишки 9 м. Близько 8000 р. до н.е. в Єрихоні в куполоподібних будинках жили приблизно 2000 мешканців. У добу енеоліту та бронзи з’явилися перші монументальні споруди, при створенні яких використовувався камінь. Найдавнішими мегалітичними спорудами є менгіри, кромлехи і дольмени.

Менгіри (кельт. menhir, від men – камінь і hir – довгий) – це вертикально поставлені довгасті камені висотою 4 – 5 м і більше. Такі камені могли бути необробленими або мати певну форму, їх поверхню інколи покривали малюнками. Менгіри поширені в Західній Європі, Північній Африці, Індії, Сибіру, на Кавказі, в Криму (рис. 11).

Рис.11 - Менгір , Великобританія.

Основа мегалітичних споруд проявляється в дольменах – прямокутні у планах споруди, утворених вертикальними кам’яними плитами та перекритими однією або кільками горизонтальними плитами. що створюють стояково-балкову конструкцію. Дольмени були місцем поховання членів роду, вождів племені. Поширені у більшості країн Європи, Азії, Північної Африки, в Україні (Волинь, Поділля, Крим). Понад 3000 дольменів вчені обстежили на західному узбережжі Кавказу(рис.12).

Більшість дольменів мають трапецієподібний, вони відповідають формі трапеції. Будівельники прагнули всіма засобами зробити свої споруди міцними. Форма дольмена – зрізана піраміда – надзвичайно стійка, тому що конструктивно близька до природних конусоподібних форм. Стійкість конуса і піраміди пояснюється тим, що центр ваги цих фігур займає центрально-осьове положення. Стародавні архітектори і будівельники добре знали цю закономірність. Усі споруди Єгипту, Вавилона, Ассирії були пірамідоподібними – з широкою основою і більш вузькою верхівкою. Навіть давньогрецькі будівлі з колонами різних стилів збудовані з урахуванням цього принципу.

Рис.12 - Дольмени, Франція.

Кромлех — кільцева мегалітична споруда з вертикально встановлених каменів, перекритих горизонтальними кам’яними перемичками, на англійській мові перекладається як «коло з каменів». Їх призначення могли бути як спостереження за сонцем та місяцем, а також як простір для ритуалів.

 Стоунхендж є шедевром мистецтва. Чітке планування, центр, симетрія, ритм. Кам’яні стовпи різного розміру розташовані кількома концентричними колами. Зовнішнє кільце складене з невеликих каменів, а внутрішнє – з дуже великих менгірів, які попарно перекриті плитами. У центрі споруди лежить квадратна плита. В літературі Стоунхендж іноді називають обсерваторією (рис.13). Таємниця «Алуштинського кромлеху» не розкрита називають його «древне святилище». Це кам’яна огорожа південної гори Бабуган, діаметром 7 м, 24 валуни вриті в землю (рис.14).

Рис.13 - Кромлех у Стоунхенджі, Великрбританія 2600…2100рр. до н.е