Тема 3. Будівництво і архітектура Близького Сходу.

Населення шумерів створювали дренажні канали для осушення болотистої місцевості для розвитку сільського господарства. Періодичні розливи рік змушували будувати житло на підвищених ділянках.

У період першої половини 4 тис. до н.е. (династії Убайд) був збудований найдавніший з відомих храм з цегли-сирцю. Храм побудований на утрамбованій з глини платформі, що вище ніж інші будівлі. Бокові сторони платформи і стіни храму членували прямокутниками в плані виступами – лопатками. Це був засіб укріплення і декорування.

У другій половині 4- початок 3 тис. до н.е.(період Урук) будуються перші іригаційні споруди, культові та громадські будівлі. Найбільш відомий Білий храм а також громадська будівля – зал зібрань Червона будівля. Півколони і колони в цій будівлі мали забиті в сирцеву кладку випалені конуси червоного, чорного і білого кольорів.

У ранньодинастичний період шумер (2850 – 2400рр. до н.е.) сильним і багатим містом-державою стає Ур. Архітектура стає головним мистецтвом. Розкопки руїн храму богині Нінхурсаг свідчать про ускладнення загальної композиції (платформа овальної форми, біля головного входу мідні статуї левів-охоронців, над входом мідний рельєф).

У період Аккада (2400…2220рр. до н.е.) правителі Північного Межиріччя підкорили Південне Межиріччя. Аккадське мистецтво увічнювало героїв з портретними рисами, в архітектурі використовують коробкові склепіння з випаленої цегли для перекриття вузьких приміщень в храмах. Дверні прорізи обрамлювали арками з випаленої цегли. Вірогідно у цей період з’явився новий тип храмів зикурат- багатоярусна ступінчата башта на платформі рис.3.3.

У пізньошумерський період (2200…1997рр. до н.е.) головним містом став Ур. В музеях світу збереглись рельєфні зображення зикуратів у вигляді пірамідальних будов з квадратними основами, по боках яких розташовані пологі пандуси зі стінами прикрашеними зубцями.

Рис.3.3 - Зикурат, м.Ур, Ірак приблизно 2047р. до н.е.: а – реконструкція, б – сучасний вигляд.

Старовавілонський період (2000…1700рр. до н.е.) – розвиток культури під правлінням царя Хаммураці (1792-1750рр. до н.е.), що об’єднав області Шумера і Аккада в єдину державу з центром у м. Вавилон (Ворота бога). Житлові будівлі мали прямокутні плани, масивні стіни з цегли-сирцю без вікон, плоскі покриття і внутрішні дворики, обмеженими глинобитними стінами. Будинки заможних мешканців могли бути 2-х поверховими.

Забудова міст була стихійною, вулиці вузькі та тупикові, але в багатьох поселеннях вже була каналізація, поселення захищені кріпосними стінами.

Мітаннійський період (1700…1000рр. до н.е.) характеризується масивністю фортечних стін, культових і палацових споруд. Основні риси архітектури – прості об’єми (куб, паралелепіпед) і вертикальне членування плоских стін.