Тема 3. Будівництво і архітектура Близького Сходу.

Архітектура Нового Вавилону (626…539рр. до н.е.). Новий період підйому Вавилону відзначається правлінням воєначальника Набопаласар, що вів завойовницькі війни та будівництво оборонних та іригаційних споруд, храмів і палаців, найбільші в місті Вавилон. 

Для захисту Вавилона від ворогів були зведені чотири комплекси зубчастих стін з вежами - контрфорсами з сирцевої та випаленої цегли а також глибокі рови. Побудовано ворота Іштар у Вавилоні, в 575 році до н.е. рис.3.6., за царя Навуходоносора і являють собою величезну арку з цегли, покритих яскравою синьою емаллю. Стіни арки прикрашають священні тварини, дракони і бики, яких вавилоняни вважали супутниками богів.

Рис.3.6 - Ворота богині Іштар у Вавилоні у Пермгамському музеї, м.Берлін, Німетчина.

Висячі сади Семіраміди у Вавилоні складались з терас, які піднімались уступами на висоту 25м, перекриття склепінчасті камери. Імовірно висячі сади Семіраміди були створені в VI столітті до н.е. за бажанням Навуходоносора II, вавилонського правителя рис.3.7. Тоді Вавилон переживав період свого заходу. Колись могутня держава, постійно змагається з Єгиптом. Сади з'явилися в той час, коли зводилися перші грецькі споруди. Але за духом їм все ж ближче Єгипет, ніж Греція чи Рим.

Рис.3.7 - Цар Навуходоносор ІІ зі своєю дружиною Амітіс.

Наукова гіпотеза - що унікальні сади звели за наказом вавилонського правителя Навуходоносора II, що жив у VII ст. до н.е. Побудував він їх спеціально для своєї дружини Амітіс, дочки Киаксара, царя Мідії (саме з ним вавилонський цар уклав союз проти спільного ворога, Ассирії - і здобув над цією державою остаточну перемогу). Амітіс, яка виросла серед гір зеленої і родючої Мідії, запорошений і шумний Вавилон, розташований на піщаній рівнині, не сподобався. Вавилонський цар виявився перед вибором - перенести столицю ближче до батьківщини своєї дружини або зробити так, щоб її перебування в Вавилоні стало більш комфортним. Їм було прийнято рішення побудувати висячі сади, які нагадували б цариці про батьківщину рис.3.8.

Рис.3.8 - Мапа можливого розташування садів.

Де саме вони знаходяться, історія замовчує, а тому існує кілька гіпотез: 

Перша - основна версія говорить про те, що це чудо світу знаходиться біля сучасного міста Хілла, що розташоване на річці Ефрат в центрі Іраку. Друга - альтернативна версія, заснована на повторній розшифровці клинописних табличок, стверджує, що Висячі сади Семіраміди знаходяться в Ніневії, столиці Ассирії (перебувала на півночі сучасного Іраку), яка після свого падіння відійшла до вавилонської держави рис.3.9.

Сама ідея створити висячі сади посеред сухої рівнини виглядала як на ті часи просто фантастичною. Це завдання місцевим архітекторам і інженерам стародавнього світу виявилася під силу - і Висячі сади Семіраміди, які згодом увійшли до списку семи чудес світу, були побудовані, стали частиною палацу і перебували з його північно-східного боку.

Рис.3.9 - Реконструкція ХХ століття Висячих садів Семіраміди.

Створене древніми майстрами спорудження було схоже на квітучий зелений пагорб, складалося з чотирьох поверхів (платформ), які височіли один над одним у формі ступінчастою піраміди, з'єднувалися між собою широкими сходами з білих і рожевих плит. Опис цього дива світу ми дізналися завдяки «Історії» Геродота, який цілком можливо, бачив їх на власні очі. 

Платформи були встановлені на колонах висотою близько 25 метрів - така висота потрібна була для того, щоб рослини, що росли на кожному поверсі, мали хороший доступ до сонячного світла. Нижня платформа мала неправильну чотирикутну форму, найбільша сторона дорівнювала 42 м., Найменша - 34 м. Щоб вода, якою поливають рослини, що не просочувалася на нижню платформу, поверхня кожного ярусу укладали наступним чином: Спочатку викладали шар очерету, які попередньо був змішаний зі смолою; Далі слідували два шари цегли, скріплених між собою гіпсовим розчином; 

На них були покладені свинцеві плити; І вже на цих плитах був насипаний настільки величезний шар родючого ґрунту, що в ньому мали можливість спокійно пустити коріння дерева. Недовго проіснували сади Семіраміди (близько 200 років) – під час панування персів замок та сади разом із ним перетворилися на пустелю. Пізніше й саме місто Вавилон неодноразово було зруйноване. Саме тому довший час археологам не вдавалося їх знайти. Аж до кінця XIX століття, коли німецький вчений Роберт Кольдевей натрапив на сліди садів при розкопках у Вавилоні рис.3.10. 

Після деяких пошуків та досліджень Кольдевей здогадався: йдеться про висячі сади, адже в усій літературі про Вавилон, починаючи з античності і закінчуючи клинописом, всюди мова про застосування каменю при будівництві йшла лише в дуже рідкісних випадках, а саме: при будівництві північної стіни району Каср та при будівництві висячих садів. 

Тоді він остаточно переконався в існуванні садів Семіраміди, під якими знаходилася дивовижна для того часу водопровідна система. Інженери та художники сьогодення багаторазово намагалися відтворити дійсний вигляд висячих садів Семіраміди, але зробити це можна лише із легендарних описів та старовинних писань. Після смерті Навуходоносора Вавилон через якийсь час захопив Олександр Македонський (IV ст. До н.е.), який влаштував у палаці свою резиденцію і знайшов там свою смерть.

У той час вавилоняни були одними з перших, кому спало на думку економне використання простору та проектувати сади на висоті. Згадка про сади Семіраміди одразу наштовхує на незвичайну винахідливість людей, що жили у давні часи, та завдяки яким сьогодні ми користуємося багатьма винаходами та ідеями.

Рис.3.10 - Можливі залишки Висячіх садів Семіраміди.